Ухвала суду № 16552099, 01.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року справа №2а-7604/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі Дровникової К.В., за участю представника відповідачів ОСОБА_2, за довіреністю від 11.06.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-7604/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кров Арт Дом» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська, Державної податкової адміністрації України про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування акта та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

05 жовтня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська, Державної податкової адміністрації України про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування акта та зобовязання вчинити певні дії, яким просив: визнати дії комісії ДПІ в Жовтневому районі міста Луганська з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кров Арт Дом» незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству; визнати протиправним та скасувати акт ДПІ в Жовтневому районі міста Луганська від 19 травня 2010 року № 143 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кров Арт Дом»; зобовязати ДПА України внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, поновивши товариство «Кров Арт Дом» в Реєстрі платників податку на додану вартість з 19 травня 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позовні вимоги позивача були задоволені повністю. Суд першої інстанції: визнав дії ДПІ в Жовтневому районі міста Луганська щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кров Арт Дом» незаконними; визнав протиправним та скасував акт державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська від 19 травня 2010 року № 143 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кров Арт Дом», ідентифікаційний код юридичної особи 36255388, юридична адреса : 91025,м. Луганськ, вул.. Мочалова, 47; зобовязав Державну податкову адміністрацію України України внести зміни до Реєстру платників податку на додану вартість, поновивши ТОВ «Кров Арт Дом», ідентифікаційний код юридичної особи 36255388, в Реєстрі платників податку на додану вартість з 19 травня 2010 року.

В обґрунтування задоволення позовних вимог суд першої інстанції визначив наступне:

- відсутність в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість необхідної інформації за формою № 6-ПДВ, а саме документу, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ,

- посилання в акті на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки нормативне обґрунтування не є і не може бути документальним підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ;

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Основні доводи апеляційних скарг:судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі обставин справи, що мають значення для вирішення справи по суті, зокрема, щодо правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі встановлення факту виписки податкових накладних, за якими не задекларовано податкові зобовязання; суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо відсутності у податкового органу відповідно до вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» функцій по прийняттю рішень про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки Ленінська МДПІ діяла відповідно до вимог розпорядження КМ України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 9 вересня 2009 року № 1120-р.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений.

Представник відповідачів підтримав вимоги апеляційних скарг, просив скасувати судове рішення першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які зявилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кров Арт Дом» (ідентифікаційний код 36255388) як платник податків перебуває на обліку у державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, про що свідчить довідка державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 10 листопада 2008 року № 2502 (а.с. 32), у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстроване платником податку на додану вартість, присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 362553812344, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31 грудня 2008 року № 100158275 (а.с. 28).

Актом державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 19 травня 2010 року за № 143 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Кров Арт Дом». Підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Кров Арт Дом» відповідно до абзацу «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» стало те, що платник має заниження податкових зобовязань з грудня 2009 року до березня 2010 року на загальну суму 5298816грн.60коп. (арк. справи 8 -9).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування вищенаведеного акту про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ з наступних підстав.

Пункт 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168) містить вичерпний перелік випадків анулювання реєстрації платником ПДВ, а саме:

При цьому цією ж нормою закону визначено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність підстав для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ за ініціативою податкового органу, визначених в підпунктах "б" - "е" пункту 9.8 статті 9 зазначеного закону.

В підпункті «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168, на який в оспорюваному акті послався перший відповідач, відсутні такі підстави для скасування реєстрації платника ПДВ як виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання (заниження податкових зобовязань). Цей підпункт повязує анулювання реєстрації ПДВ виключно з реєстрацією субєкта господарювання платником єдиного податку або з переходом на інший особливий порядок оподаткування та вислів в цій нормі «або з будь-яких інших причин» не повязується з певними постановами чи розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а повязаний з переведенням платника податку на особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом № 168, чи зі звільненням такої особи від сплати цього податку за рішенням суду. Тобто, під іншими підставами в цьому підпункті розуміється звільнення від сплати цього податку як з причин визначених в цьому підпункті, так й інших. Норма, яка повязує анулювання свідоцтва платника ПДВ з відсутністю підстав для сплати ПДВ не може бути тотожною з нормами розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1120-р про порядок визначення несплачених податкових зобовязань з ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ як наслідком такої несплати.

Апелянти посилаються на те, що підставою для прийняття акту про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ стали вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Згідно розпорядження КМУ N 1071-р від 19 травня 2010 року розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року N 1120-р було визнано таким, що втратило чинність. Слід зазначити, що пунктом 3 розпорядження КМУ від 9 вересня 2009 року № 1120-р визначено, що органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, вжиття заходів щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ повязано з наявністю підстав визначених безпосередньо в пункті 9.8 статті 9 Закону № 168. Вказаним розпорядженням КМУ не може бути розширений круг підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ передбачених безпосередньо законом, тобто при вжитті заходів на виконання вказаного розпорядження податковий орган повинен був дотримуватися чинних вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а не посилатися на ту норму закону яка в даному випадку не підлягає застосуванню з вищенаведених підстав.

Порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності передбаченої цим законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.

В матеріалах справи в порушення частини 2 статті 71 КАС України відповідачами не надані до справи матеріали перевірок або інші докази, які свідчать про встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання. Надані представником відповідачів витяги з бази даних ДПА України щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань позивача та контрагентів не можуть бути визнані належними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства взагалі та безпосередньо вимог пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року N 1120-р, оскільки не містять номерів, дат виписаних податкових накладних, доказів документального співставлення даних автоматизованої системи з фактично наданими деклараціями з ПДВ як позивачем та й його контрагентами з огляду на наявні у платників податків первинні документи податкового обліку на підставі яких були сформовані декларації.

Пунктом 8 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій податкових інспекцій віднесено проведення перевірок фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року N 327 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Таким чином, законодавчо врегульовано, що належним та допустимим доказом факту порушення субєктом господарювання податкового законодавства є акт перевірки та відповідне йому рішення податкового органу. Перший відповідач документально факт не декларування позивачем податкових зобовязань з ПДВ не засвідчив та відповідне рішення про донарахування податку на додану вартість за спірний період не приймав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-7604/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-7604/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва