Ухвала суду № 16552026, 01.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року справа №2а-9274/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ляшенка Д.В.

суддів Чумака С.Ю. , Ястребової Л.В.

при секретарі Агейченковій К.О., за участі представника позивача Кисельова В.С., представника відповідача Головіна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010р. по справі № 2а- 9274/09/0570, за позовом Закритого акціонерного товариства “ Виробниче об”єднання “Конті” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання недійсним рішень та стягнення надмірно сплаченого податку,-

Встановив:

В червні 2009р. ЗАТ “ВО “Конті” звернулось до суду з позовом до Східної митниці , в якому після уточнення вимог просило суд визнати недійсними картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020449 від 15.08.2008 року, № 700000024/2008/020472 від 27.08.2008 року, № 700000024/2008/020471 від 27.08.2009 року, рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/009035 від 14.08.2008 року, № 700000005/8/009595 від 26.08.2008 року, № 700000005/8/009596 від 26.08.2008 року та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 66024,03 грн. шляхом зарахування на його поточний рахунок (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ "Укрексімбанк" МФО 223817.

В обґрунтування вимог підприємство зазначило, що в період з 14.08.2009 року по 26.08.2009 року ним до митниці були надані митні декларації з метою оформлення отриманого імпортного товару. Для цілей декларування ним у повному обсязі були надані усі необхідні документи, але митниця позивачеві відмовила у митному декларуванні товарів у зв'язку із заниженням митної вартості товарів та видані відповідні картки відмови і рішення. Відповідачем митна вартість товару була визначена за методом № 6, що є порушенням Митного кодексу України, оскільки цей метод може бути застосований митницею тільки після чергового застосування попередніх методів. При цьому 01.07.2008 року митницею було здійснено митне оформлення такого ж товару за ціною, нижчою ніж була визначена ним у даному випадку. У зв'язку із специфікою господарської діяльності, позивач був вимушений здійснити митне оформлення товарів за ціною, яка була визначена митницею та надмірно сплатити податок на додану вартість (надалі ПДВ), яким підлягає поверненню. Позивач зазначив, що за аналогічною справою № 2-а-13873/08 рішення винесено на його користь та залишено у силі апеляційною інстанцією. У цій справі судом було встановлено, що митний орган безпідставно застосував метод № 6. Позивач вважав, що цей факт не підлягає доказуванню за цією справою за вимогами ст.. 72 Кодексу адміністративного судочинства.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволений.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Представник ГУДКУ в Донецькій області за викликом до суду не прибув.

Заслухавши доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видано виконавчим комітетом Донецької міської ради, дата проведення державної реєстрації 22.10.1997 р.

Для здійснення оформлення в режимі "Імпорт - 40" товару - какао терте (паста) "GERKENS IVORY COAST NA55" для кондитерської промисловості виробництва Кот Д`івуар (надалі какао), поставленого за укладеним між позивачем (Покупець) та Компанією "GRACOMAR S.L." Іспанія (Продавець) контрактом № GK - 01 від 13.06.2008р. із специфікацією № 25 від 12.08.2008р., декларантом позивача ЗАТ "Укрсервіс" до митниці 14.08.2008р. та 26.08.2008 року були надані наступні ВМД: № 700000005/8/009035, митна вартість товару - 621969,6 грн. (або 128400 доларів США); № 700000005/8/009595, митна вартість товару - 310952,7 грн. (або 64200 доларів США); № 700000005/8/009596, митна вартість товару - 408125,42 грн. ( або 84262,5 доларів США), в яких митну вартість товару було розраховано відповідно до ціни товару - 3210 дол. США за 1000 кг какао.

Загальний розмір митної вартості задекларованого товару складає 1341047,72 грн., що за курсом долара США НБУ складає 276862,5 дол. США.

Фактично поставлений товар був оформлений позивачем раніше в режимі "Імпорт - 74" для зберігання на митному ліцензійному складі ЗАТ "Укрсервіс" з метою його подальшого продажу через консигнатора (позивач) третім особам на виконання договору консигнації на продаж № GR - 001 від 01.12.2005 року за наступними ВМД : № 700000005/8/008789 від 11.08.2008 року, № 700000005/8/008420 від 04.08.2008 року та № 700000005/8/008662 від 07.08.2008 року. Для декларування митної вартості товару позивачем була заявлена ціна на рівні 3116,6 доларів США за 1000 кг какао. Загальна вартість товару склала 1302334,03 грн., що за курсом НБУ долара США склала 250107,2 долара США.

Для продажу вказаного товару позивачем були проведені переговори із суб'єктами господарювання та направлення їм пропозицій щодо придбання вказаного товару. У зв'язку з відмовою суб'єктів господарювання від придбання какао, позивач, у відповідності до умов п. 2.3., аб. 11 п. 3.1. договору консигнації, був вимушений здійснити викуп товару, який знаходиться на ліцензійному складі, для власних потреб.

За результатами розгляду ВМД, поданих позивачем 14.08.2008р. та 26.08.2008 року, товаросупровідних та інших документів, митницею були витребувані додаткові документи. Так на ВМД № 700000005/8/009035 від 14.08.2008 року митницею було зазначено про необхідність надання - рахунків про здійснення платежів за товар, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми - виробника товару, калькуляція фірми - виробника товару, копія ВМД країни - відправлення або копія ВМД, оформленої в попередній експорту режим, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини. На ВМД № 700000005/8/009595 та № 700000005/8/009596 від 26.08.2008 року митницею було зазначено про необхідність надання - експортної ВМД країни відправлення, документи про оплату товару, висновки відповідних організацій щодо вартості товару, прайс - листи фірми - виробника товару, каталоги.

Листами від 15.08.2008 року № 2309/11.1./341, від 27.08.2008 року № 2436/11.4./353 та № 2435/11.4./352 позивач повідомив митницю, що товар вже був задекларований у режимі "Імпорт - 74" за ціною у розмірі 3116,6 доларів США за 1000 кг та що ним надані документи для підтвердження митної вартості товару у повному обсязі, у відповідності до вимог "Порядку декларування МВ товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 (надалі Порядок).

Митницею було відмовлено позивачеві в прийнятті ВМД та видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: № 700000024/2008/020449 від 15.08.2008 року за ВМД № 700000005/8/009035 від 14.08.2008 року, № 700000024/2008/020472 та № 700000024/2008/020471 від 27.08.2008 року за ВМД № 700000005/8/009595 та № 700000005/8/009596 від 26.08.2008 року.

В картках відмови в прийнятті митних декларацій митницею вказано, що митні декларації не можуть бути прийняті, товари не підлягають митному оформленню з причини того, що позивачем не подані додаткові документи згідно вимог ст.. 11 Порядку, які підтверджують митну вартість товару, що була фактично сплачена. Крім цього, митницею було зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно митної оцінки ВКМВ.

Рішеннями про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 15.08.2008 року та від 27.08.2008 року митну вартість какао скориговано митницею у бік збільшення та визначено у розмірі 4 000 доларів США за 1000 кг, у зв'язку з чим митна вартість товару за ВМД № 700000005/8/009035 склала 775040 грн. (або 160000 доларів США), за ВМД № 700000005/8/009595 - 387480 грн. (або 80000 доларів США) та за ВМД № 700000005/8/009596 - 508567,5 грн. (або 105000 доларів США), загальна вартість товару склала - 1671087,5 грн. (або 345000 доларів США). У вказаних рішеннях зазначено, що для розрахунку митної вартості товару митним органом була використана цінова інформація ЄАІС ДМСУ.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України (надалі МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст..260 МКУ митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 266 МКУ передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім цього, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Статтею 262 МКУ визначено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 264 МКУ заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм доводить, що первинне право визначення митної вартості товарів надається декларанту відповідно до положень МКУ, під митною вартістю розуміється ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, обчислюється відповідно до положень МКУ та повинна базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Крім цього, митна вартість товарів, визначається із застосуванням певного вичерпаного переліку методів, при цьому умови їх застосування встановлюються тільки МКУ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем по зазначеній зовнішньоекономічній операції митниці були подані всі необхідні для розмитнення товару документи, заявлена позивачем митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. З платіжних доручень також вбачається, що ціна, яка була фактично сплачена позивачем за отримані товари дорівнює 3210 доларів США за 1000 кг.

Після розгляду наданого пакету документів, здійснення порівняльного аналізу заявленої ціни з ціною з цінової бази ЄАІС ДМСУ та витребування додаткових документів, митниця дійшла висновку, що заявлена позивачем ціна значно занижена та прийняла рішення про визначення митної вартості імпортного товару за ціною 4000 доларів США із застосуванням шостого резервного методу визначення вартості товару.

Застосування вказаного методу передбачено ст. 273 МКУ та здійснюється лише у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості.

Митниця зазначила, що у відповідності до вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (надалі Порядок), позивач повинен надати додаткові документи, а застосування вказаного методу визначення митної вартості товару було здійснено нею у відповідності до вимог ст.. 265 МКУ, п. 14 Порядку у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, неможливістю застосування попередніх методів та відсутністю інформації щодо підтвердження внутрішньої структури ціни реалізації товару.

Згідно ст. 265 МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

П. 14 Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. П. 11 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача подати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п.11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

У відповідності до вимог ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, при здійснені контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця насамперед повинна додержуватися положень МКУ та зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинно базуватися на оцінці і інших доказів у сукупності.

Судом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи, є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом. Відмовляючи в митному оформлені товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Суд 1 інстанції правильно зазначив, що такий висновок відповідача є незаконним, оскільки відповідно до п.14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч.4 ст. 265 МКУ кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації. Відповідно до ч. 4 ст. 267 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які виключають використання першого методи, та такі обставини не були доведені відповідачем.

Відповідач, відмовляючи в застосуванні першого методу, послався на інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ і зазначив, що мінімальна вартість аналогічних товарів складає 4000 доларів США за 1000 кг.

За таких обставин відповідач повинен був визначати митну вартість за другим методом, оскільки відповідно до ч.1 ст. 268 МКУ у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За змістом ст. 266 МКУ, кожний наступний метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну застосовуються, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідач не навів обставин які унеможливлювали використання попередніх методів визначення митної вартості, а відразу без додержання порядку послідовності їх застосування, відразу застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Стосовно необхідності додержання митним органом порядку послідовності застосування кожного наступного методу визначення митної вартості висловлена й позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 20.04.10 р., прийнятій за наслідками перегляду за винятковими обставинами справи за позовом ЗАТ "ВО "КОНТІ" до тих саме Відповідачів та позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 01.09.2010 р. по справі №К-20882/10 за касаційною скаргою Східної митниці, яка за наслідками повторного касаційного розгляду була залишена без задоволення.

Митницею також суду не доведено, що вона зобов'язувала декларанта позивача визначити митну вартість товару іншим способом. Крім цього, митну вартість товарів митниця повинна була визначити на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, тобто у відповідності до вимог МКУ, а не п. 11., 14 Порядку, яким визначається лише декларування митної вартості товарів, а не визначення митної вартості.

Митний орган дійсно має повноваження щодо визначення митної вартості, але наявність таких повноважень не означає автоматичну правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій.

Аналіз цінової інформації на аналогічні товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України не підтверджує факту, що позивач ввозив товар по найнижчій ціні, а посилання на те, що у більшості випадків ціна товару при ввезенні іншими суб'єктами господарювання була вищою, не можуть розцінюватись як безспірний доказ.

Відповідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

Згідно пп. 3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування. База оподаткування за приписами п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Як визначено п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ставка податку при цьому становить 20 відсотків.

Матеріалами справи підтверджено, що загальний розмір митної вартості товару, визначений митницею за ВМД: № 700000005/8/009035, № 700000005/8/009595, № 700000005/8/009596, складає 1671087,5 грн., таким чином, сума ПДВ складає 334298,9 грн.

Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснена декларантом позивача ЗАТ "Укрсервіс" у загальній сумі 335000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та відміткою (штемпелем) митниці 18.08.2008 року та 28.08.2008 року.

Таким чином, відповідно до правильно визначеної вартості товару, яка становить 1341047,72 грн., сума ПДВ повинна складати 268274,87 грн., тобто позивачу повинно бути повернуто з бюджету зайво сплачену суму ПДВ у розмірі 66024,03 грн.

Так як зайва сплата позивачем ПДВ у сумі 66024,03 грн. зумовлена неправомірним збільшенням митницею митної вартості какао, ця сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 609 юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

П. 5 вказаного порядку передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010р. по справі № 2а- 9274/09/0570 залишити без задоволення , а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Колегія суддів: