Ухвала суду № 16551938, 04.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 року справа №2а-8666/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довір. від 04.01.2011 року

від відповідача ОСОБА_2 за довір. від 06.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 21.12.2010 року

у справі № 2а-8666/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодон”

до відповідачів Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Автодон” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у справі № 2а-8666/10/0570 (суддя Петросян К.Є.) позовна заява задоволена.

Відповідачем - 1 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме: п.п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, ст.86 КАС України.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів (переважно у першому ланцюгу постачання), що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заявником скарги зроблений висновок, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби.

Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

Відповідно до довідки від 18.02.2010 року №126/23-616/21843398 за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки встановлено, що не підтверджена сума бюджетного відшкодування у деклараціях за II квартал 2009 року на суму 62940,00 грн., за III квартал 2009 року 150833 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюгів постачання товарів (послуг).

Відповідно до акту від 04.06.2010 року №420/23-616/21843398 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автодон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за IV квартал 2009 року, Ленінською МДПІ було зроблено висновок:

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за IV квартал 2009 року на суму 121321 грн.;

- занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2009 року на суму 86082 грн.;

- за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за IV квартал 2009 року в сумі 307964 грн., що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей.

Остаточні висновки щодо відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2009 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам.

Згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.08.2010 року № 970, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №611/23-616/21843398 від 19.08.2010 року «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Автодон» (код 35155783) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за II, III, IV квартали 2009 року та I квартал 2010 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з IV кварталу 2008 року по IV квартал 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що у порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону № 168 “Про податок на додану вартість”, ТОВ «Автодон» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за II квартал 2009 року на суму 62940 грн., за III квартал 2009 року на суму 150833,00 грн., за IV квартал 2009 року на суму 89756,00 грн., за I квартал 2010 року на суму 392984,00 грн.

На підставі акта невиїзної перевірки ТОВ «Автодон» від 19.08.2010 року № 611/23-616/21843398 Ленінською МДПІ у м. Луганську за порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону №168 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 02.11.2010 №0000572360/1, яким ТОВ «Автодон» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 696513,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних робіт, податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Як вважає податкова інспекція, що за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу постачання до виробника або імпортера продукції, а як наслідок факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, як це передбачено п. 1.8 ст. 1 Закону «Про ПДВ».

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обовязки щодо контролю достовірності нарахування сум податків, в тому числі достовірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.7.5.1 ст.7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За вимогами п.п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобовязань, які виникли у звязку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом повязане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Податкова інспекція не заперечує проти того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обовязок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З наведених підстав колегія суддів вважає, що податкова інспекція в порушення зазначених норм Закону позбавляє права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вищевказані періоди.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень рішень про застосування фінансових санкцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у справі № 2а-8666/10/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у справі № 2а-8666/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодон” до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.03.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 09.03.2011 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська