Ухвала суду № 16551630, 02.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року справа №2а-9410/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Бадахової Т.П. , Гайдара А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-9410/10/1270 за позовом кредитної спілки «Марківкакредитспілка» до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №0004841720/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-9410/10/1270 (арк.справи 49-52) задоволені позовні кредитної спілки «Марківкакредитспілка» до Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області, внаслідок чого визнане протиправним податкове повідомлення-рішення зазначеної інспекції від 29 листопада 2010 року №0004841720/0 , яким визначене податкове зобовязання за платежем податку з доходів фізичних осіб в сумі 97875 гривен, у тому числі 32625 гривен-основний платіж, 65250 гривен штрафні санкції (арк. справи 11), з мотивів безпідставного визначення податковим органом податкових зобовязань податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В апеляційній скарзі Біловодська міжрайонна державна податкова інспекція в Луганській області, (відповідач по справі, арк. справи 55-56) просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на його думку призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт доводить, що відповідно до положень підпунктів 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-4 (надалі Закон України 889), доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок (передбачені пунктом 3 статті 21 Закону України від 20 грудня 2001 року №2908-3 «Про кредитні спілки»), оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону України 889.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач Кредитна спілка «Марківкакредитспілка» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25372464, є фінансовою установою, що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 28.05.2004 року серія КС №190, реєстраційний номер №1410022789, взята на податковий облік в органах податкової служби з 16.11.1998 року за №95, станом на 24.11.2010 рік перебуває на податковому обліку в Марківському відділенні БМДІ. Кредитна спілка внесена до Реєстру неприбуткових організацій (установ) 16.11.1998 року, довідка за №95 від 16.11.1998 року (а.с.7-10). Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

З 25.10.2010 року по 19.11.2010 року відповідачем здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 рік, наслідки якої викладені в акті від 24.11.2010 року №148/23/25372464 ( арк. справи 20-32, надалі акт перевірки).

На підставі акту перевірки, керівником податкового органу згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон України № 2181)- 29 листопада 2010 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення (арк. справи 11).

Правовою підставою донарахування податку визначені норми підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 8.1 статі 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, п.п.16.3.2 п.16.3 статті 16, абзацу «а», підпункту 17.2 статті 17, абзацу «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-4, (надалі Закон України 889 -4), застосування штрафних фінансових санкцій - норми підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновками акту перевірки встановлено, що протоколами загальних зборів членів кредитної спілки №10 від 28.12.2008 року спрямовано на виплату процентів на додаткові пайові внески у сумі 87500 грн. 758 членам кредитної спілки, що відображено в бухгалтерському обліку проводкою Дебет рахунку 443 «Нерозподільний прибуток»-Кредит рахунку 673/2 «Розрахунки з членами кредитної спілки за нарахованою платою (відсотками» по податковими пайовим внескам». Податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та не сплачувався до бюджету.

Так само, протоколом загальних зборів членів кредитної спілки №8 від 28.12.2009 року спрямовано на виплату процентів на додаткові пайові внески у сумі 130000 грн. 753 членам кредитної спілки, що відображено в бухгалтерському обліку проводкою Дебет рахунку 443 «Нерозподільний прибуток»-Кредит рахунку 673/2 «Розрахунки з членами кредитної спілки за нарахованою платою (відсотками» по податковими пайовим внескам». Нараховані проценти було зараховано на особисті рахунки членів кредитної спілки або виплачені через касу.

Усього за перевіряє мий період спрямовано на виплату процентів на додаткові пайові внески 217500 грн.

Тобто висновками акту перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб: за 2008 рік 87500 гривен та за 2009 рік 130000 гривен, що в свою чергу на думку відповідача призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % на суму 32625 гривен.

Суть порушення визначена підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 акту перевірки, полягає у тому що позивачем в порушення підпункту 4.2.12 пункту 4.2, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України №889 не утримувався податок з доходів фізичних осіб членів кредитної спілки у вигляді процентів, отриманих, сплачених (нарахованих) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові внески членів спілки загальна сума виплат у вигляді процентів на пайові внески на протязі 2008-2009 років склала 217500. Факт виплати суми та характер її походження не є спірним між сторонами.

Спілка наполягає на тому що зазначені суми доходів фізичних осіб не входять до оподатковуваного доходу та взагалі не підлягають оподаткуванню до 1 січня 2013 року, з огляду на приписи норм підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22, пункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону України №889.

Податковий орган не погоджує також позицію суду щодо відсутності підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів зазначає що спірним питанням у межах даної справи є вид доходу фізичних осіб з урахуванням джерела виплати, ставка, період за який підлягає визначення податку, виходячи із загально правового принципу дії норми у часі, а також наявність підстав для застосування штрафу.

Оцінка спірних відносин здійснюється відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яке здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. З огляду на зазначене, та принцип законності положення якого визначенні статтею 9 цього Кодексу посилання сторін на минулі висновки судів, колегія суддів не приймає.

У межах спірних відносин позивачем здійснена виплата процентів на додаткові пайові внески членам спілки.

Організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх обєднань, права та обовязки членів кредитних спілок та їх обєднань визначені Законом України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року №2908-3 (надалі Закон України 2908). Статтею 11 даного Закону передбачено, що члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки. Саме це право зазначене пунктом підпунктом 5 пункту 15.1 Статуту спілки, з визначенням якщо інше не передбачено рішенням загальних зборів кредитної спілки (арк.. справи 136).

Відповідно до статті 19 Закону України 2908 майно кредитної спілки є її власністю. Майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки), про що зазначено у частині першій наведеної статті. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту ( частина друга статті 19). Вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до свого статуту як зазначено пунктом 1.3 статті 21 Закону 2908 кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).

Значення доходу та склад загального оподатковуваного доходу наведені відповідно пунктом 1.2 статті 1 та статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889 4.

Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу визначені пунктом 4.3 статті 4 Закону України 889.

До 1 січня 2005 року серед таких доходів (що не підлягають відображенню в місячній або річній декларації платника податку) підпунктом 4.3.5 визначались суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону, за підпунктом «в» іншими неприбутковими організаціями якою є позивач у справі (стаття 1 Закону України 2908). Зазначений підпункт «в» підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України 889, був змінений Законом України 1958- 15 від 1 липня 2004 року, що набрав чинності з 1 січня 2005 року, зазначивши інші виплати неприбуткових організацій крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для отримання зазначених коштів є членство в установі.

З 1 січня 2005 року будь яких підстав щодо не включення сум процентів на пайові членські внески Закон України 889, або будь-який інший Закон не передбачає. Пунктом 7.2 статті 7 Закону України 889 встановлена ставка податку 5 відсотків від обєкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Колегія суддів не приймає позицію податкового органу щодо застосованої ним 15 % ставки за 2008-2009 роки, за правилами пункту 7.1 статті 7 Закону України 889, з огляду на застосований даною нормою принцип співвідношення загальної та спеціальної норми, в самій статті зазначено застосування ставки 15 відсотків, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Колегія суддів приймає посилання спілки погоджені судом першої інстанції на приписи підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 «Прикінцеві положення» (та інші зазначені норми повязані з його застосуванням), з огляду на те що приписами даного підпункту наведений вичерпний перелік у частині оподаткування яких процентів норми підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону набирають чинності з 1 січня 2010 року (на момент апеляційного провадження до 1 січня 2013 року відповідно змін Законом від 23.06.2009 року №1533-4). До них зокрема належить доход у вигляді процентів на вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом, що має місце у межах спірних відносин.

Виходячи із приписів пункту 1.21 статті 1 Закону України 889 визначення терміну "проценти" (для цілей справляння податку) наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Колегія суддів вважає що статтею 7 (пункт 7.2) Закону 889 встановлена єдина ставка податку у розмірі 5 відсотків, що застосовується до об'єктів оподаткування, нарахованих як процент на депозитний рахунок і як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року №2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (пункт 43 стаття 73) на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок як на основні, додаткові внески, так і на депозитні рахунки.

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо не обкладання будь-якою, включаючи 5 відсотковою ставкою доходу, процентів на пайові внески членів спілки є правомірними.

Безпідставність визначення податку, обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181 3 , з огляду на недоведеність правових підстав їх застосування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-9410/10/1270 -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-9410/10/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П. Бадахова

А.В.Гайдар