Ухвала суду № 16551384, 02.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року справа №2а-27868/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від

01.10.2010р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 11.05.2010р.

№ 23/282

третіх осіб: не з»явилися, повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому Східної митниці

засіданні апеляційну скаргу

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від12 січня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-27868/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства

«Донецьксталь»-металургійний завод»

до Східної митниці

третя особа Головне управління державного казначейства

України в Донецькій області,

Головне управління Державного казначейства

України в м. Києві

про визнання протиправними картки відмови в

прийнятті митної декларації, митному оформленні

чи пропуску товарів і транспортних засобів через

митний кордон України від 11.10.2010 року

№ 700000012/0/200031, рішення про визначення

митної вартості від 11.10.2010 року

№700000006/2010/001252/2, стягнення надмірно

сплачених платежів,-

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11 жовтня 2010 року №700000012/0/200031, скасування рішення про визначення митної вартості від 11 жовтня 2010 року №700000006/2010/001252/2, стягнення надмірно сплачених платежів (арк. спр. 3-12).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року залучено третю особу на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в м. Києві (арк. спр. 104).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року позовні вимоги задоволені повністю, визнано протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східної митниці від 11 жовтня 2010 року №700000012/0/200031.

Визнано протиправним рішення Східної митниці про визначення митної вартості від 11 жовтня 2010 року №700000006/2010/001252/2.

Стягнуто з Державного бюджету надмірно сплачені ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі на загальну суму 53 761,13 грн., у тому числі мито у розмірі 10 338,68 грн. та податок на додану вартість у розмірі 43 422,45 грн. (арк. спр. 154-158).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що стаття 266 Митного кодексу України чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митними органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Фактично митним органом обовязкові консультації з декларантом проведені не були.

Східна митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволення позовних вимог у повному обсязі (арк. спр. 160-167).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до статті 88 Митного Кодексу України декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості.

Відповідно до частини 2 статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи, перелік яких визначено пунктом 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

На думку апелянта, саме заниження митної вартості спірного товару позивачем призводить до обґрунтованих сумнівів митниці щодо її достовірності, правильності визначення, чому судом першої інстанції не приділено достатньої уваги.

Також апелянт зазначає, що про необхідність подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларант був повідомлений письмово, про що зроблено запис на декларації митної вартості, наданої до митного оформлення. Митним органом надавались письмові заперечення та усні пояснення з приводу мотивів витребування додаткових документів та причин неможливості використання перших двох методів.

Крім того, скаржник зауважує, що інформація, яка повинна міститися в даному документі має вагоме значення для визначення митної вартості спірного товару з урахуванням особливостей умов поставки, складу товару, невідомо на який час зроблено обчислення собівартості.

Заявлена до митного оформлення кількість товару відрізнялась від кількості ідентичного товару, вартість якого за одиницю товару використана для визначення митної вартості. Крім того, фізичні характеристики порівнюваних товарів відрізнялись не були ідентичними, що унеможливило застосувати другий метод визначення митної вартості.

Також, скаржник вказує на те, що митний орган має право вимагати, а декларант зобовязаний надати необхідні документи. Судом першої інстанції взагалі не надано оцінки такому доказу по справі як цінова база даних ЄАІС ДМСУ, на які спирався Вищий адміністративний суд при вирішенні аналогічних справ.

Відповідно до оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 23.04.08 року № 720/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення справ, повязаних із застосуванням митної вартості товарів, які імпортуються в Україну: «митниця вправі вимагати від субєкта зовнішньоекономічної діяльності подання не тільки обовязкових, а й інших документів, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про митну вартість».

Апелянт піжтримав у судовому засіданні доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач заперечував проти апеляційної скарги, свої доводи виклав у письмових запереченнях від 24.02.2011р. № 17/17-1601 юр.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 09 серпня 2002 року, внесено до ЄДРПОУ за №30939178 (арк. спр. 146-147).

01 жовтня 2007 року між фірмою «T7 EUROPE Ltd», Великобританія (продавець) та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», Україна укладений контракт T7D1096, предметом якого є продукція (товар), номенклатура, ціна, умови та строки поставки якої визначені специфікаціями (арк. спр. 68-76).

Відповідно до специфікації від 23 вересня 2010 року №18 до вищенаведеного контракту фірма «T7 EUROPE Ltd», Великобританія прийняло на себе зобовязання у 2010 році поставити Закритому акціонерному товариству «Донецьксталь» - металургійний завод» 46 т вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP на суму 18878,20 євро. (ціна за 1 т вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D 408,10 євро, ціна за 1 т вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 33 GP 416,90 євро) (арк. спр. 77).

11 жовтня 2010 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000012/2010/201600, якою задекларував імпорт товару за контрактом від 01 жовтня 2007 року T7D1096 на загальну митну вартість 207173,05 грн., що складає 18878,20 Євро (арк. спр. 17-18).

11 жовтня 2010 року Східною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001252/2, яким позивачу, по декларації митної вартості від 11 жовтня 2010 року №700000012/2010/201600 кореговано вартість вогнетривкої торкрет маси для виготовлення набивного шару задньої, передньої стін та відсотків мартенівської печі марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP з 18878,20 Євро за 46000 кг на 37720,00 Євро (арк. спр. 13).

Також того ж дня, відділ контролю митної вартості Східної митниці, розглянувши вантажну митну декларацію від 11 жовтня 2010 року №700000012/2010/201600, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000012/0/200031 (арк. спр. 14).

Підставою відмови є не здійснення позивачем корегування митної вартості товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001252/2.

Вантажною митною декларацією від 11 жовтня 2010 року №700000012/2010/201606 товар (вогнетривка торкрет маса для виготовлення набивного шару задньої, передньої стін та відсотків мартенівської печі марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP,) випущено у вільний обіг, у звязку із чим позивачем сплачено державне мито у розмірі 20697,33 грн., що на 10338,68 грн. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості, та 86928,79 грн. податку на додану вартість, що на 43422,45 грн. більше ніж заявленою в декларації митної вартості (арк. спр. 39).

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надавалися наступні документи:облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності від 11.08.2010 року №70000/03/08/000359; внутрішній транзитний документ від 05.10.2010 року №305010023.2010.301146; накладні УМВС від 01.10.2010 року №13864, №13865; рахунки-фактури від 01 жовтня 2010 року №1147/1 Т, №3532010, №3542010; пакувальні листи від 01 жовтня 2010 року №905/2010, №906/2010; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01 жовтня 2007 року №Т7D1096, доповнення до нього від 30 грудня 2009 року, від 07 травня 2010 року, від 21 червня 2010 року та специфікація від 23 вересня 2010 року №18; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 23 липня 2010 року №57/15-16-23/1; сертифікат походження товару від 07 січня 2010 року №D032072; сертифікати якості від 01 жовтня 2010 року №41325, №41648.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності видачі митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в звязку з неподанням декларантом додаткових документів та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним Кодексом України, Законом України від 05 лютого 1992 року №2097-ХІІ “Про Єдиний митний тариф” (далі Закон № 2097), Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 1998 року №339 (далі Порядок №339), Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (далі Порядок №1766).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Пунктом 2 даного Порядку 1766 передбачене визнання митної вартості товарів як сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 11 Порядку №1766 визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 “для відміток митниці” декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту Порядку №1766 передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі “для відміток митного органу”.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця послалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.

З огляду на необхідність витребування митницею додаткових документів, судова колегія вважає необхідним зазначити про таке.

В рамках укладеної між Держзовнішінформ, який є державним органом, уповноваженим надавати офіційну цінову інформацію на імпорт та експорт товарів та здійснювати цінову експертизу товарів та Державною митною службою України 16 жовтня 1996 року угоди про інформаційний обмін, Східна митниця мала самостійно отримати цінову інформацію стосовно заявленого позивачем до митного оформлення товару.

Вимоги відповідача у декларації про надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості не узгоджується з приписами вищезазначеного Порядку.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”.

Крім того, згадані правовідносини регулюються Порядками №339 та №1766.

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявної у кожного з них інформації за умовами додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, митним органом не було застосовано жодного з попередніх методів та не відбувалось ніяких консультацій з позивачем для визначення митної вартості товару.

Стосовно вимоги митного органу щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 контракту, розрахунки за контрактом здійснюються не пізніше 90 днів з дня поставки товару (відповідно до пункту 5.2 датою поставки вважається дата штампу пограничної митниці України на товаросупровідних документах), тому позивач не мав можливості надати ці документи.

Зазначене також підтверджується разовим кредитним платежем, відповідно до якого фірма «Т7 ЕUROPE ltd», Великобританія 15 жовтня 2010 року, на виконання специфікації від 23 вересня 2010 року №18 до контракту від 01 жовтня 2007 року №Т7-1095 сплатило фірмі «Ruskin industries Limited» 17162,00 євро за 34 т вогнетривкої торкрет маси марки JEHEARTH 335D, (12614,00 євро, ціна за 1 т 371,00 євро) та за 12 т вогнетривкої торкрет маси марки JEHEARTH 33 GP, (4548,00 євро, ціна за 1 т 379,00 євро) (а.с. 33 - 35).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимоги митного органу про надання прейскурантів (прайс - листів) фірми - виробника товару, калькуляцій фірми - виробника товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини з наступних підстав.

Позивачем фірмі «Ruskin industries Limited» був надісланий лист від 30 вересня 2010 року №24-06/11-552 про надання інформації про товар - вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP, а саме інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини (а.с. 117). Листом від 30 вересня 2010 року №0055/10, фірма «Ruskin industries Limited» відмовила у наданні цієї інформації та зазначила, що інформація відносно вартості такого товару є комерційною таємницею (а.с. 46).

З наведеного вбачається, що позивачем були прийняті заходи щодо надання відповідачу документів, яки витребувались, але йому було відмовлено.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено, за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів жодного доказу щодо неможливості застосування попередніх методів оцінки товару.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що дії відповідача щодо видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у даному випадку є протиправними.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-27868/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-27868/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Східної митниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, Головне управління Державного казначейства в м.Києві про визнання нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11 жовтня 2010 року №700000012/0/200031, скасування рішення про визначення митної вартості від 11 жовтня 2010 року №700000006/2010/001252/2, стягнення надмірно сплачених платежів залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 02 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 04 березня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська