Ухвала суду № 16551210, 28.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року справа №2а-27487/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Бадахової Т.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання: Касьяновій В.М. за участю сторін: від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 4 серпня 2010 року від першого відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 10 вересня 2010 року від другого відповідача: не розглянувши апеляційну зявився Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від13 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-27487/10/0570 (суддя Бєломєстнов О.Ю.) за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсною картки відмови, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість ,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року позов закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій у видачі карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20424 від 04.06.2010р., №700000006/0/20625 від 17.08.2010р., визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20424 від 04.06.2010р. №700000006/0/20625 від 17.08.2010р. та рішень про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000549/1 від 04.06.2010р., № 700000006/2010/001005/1 від 17.08.2010р. , та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 87946,09 грн. задоволено.

Визнано протиправними дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №№700000006/0/20424 від 04.06.2010р., №700000006/0/20625 від 17.08.2010р.

Визнано недійсними картки відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20424 від 04.06.2010р., №700000006/0/20625 від 17.08.2010р.

Визнано недійними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000549/1 від 04.06.2010р., № 700000006/2010/001005/1 від 17.08.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 87946,09грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 882,86 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з безпідставності відмови у прийнятті вантажно-митної декларації, прийнятті рішення про визначення митної вартості товару за другим методом та виданні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки відповідач діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Другий відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» (надалі товариство) є юридичною особою з 22 жовтня 1997 року, включене до ЕДРПОУ за номером 25112243 (арк. справи 54).

27 листопада 2009 року між позивачем як покупцем та турецькою компанією «Poyras Poyras Findik Entegre Sanayi Ve Ticared Anonim Sircet» укладений контракт № P&P-02 на придбання сировини для кондитерського виробництва (вироби з фундука). Кількість, якість, строки постачання, вартість одиниці товару та вартість кожної партії визначаються сторонами в специфікаціях (арк. справи 38-45, 48-49). Поставка на умовах DDU м. Макіївка.

На виконання вимог зазначеного контракту на адресу позивача надійшов товар натуральні ядра фундука для кондитерської промисловості виробництва Туреччина.

28 травня 2010 року позивач надав вантажну митну декларацію №700000012/2010/006859 із товаросупровідними документами, декларацію митної вартості до вказаної ВМД (арк. справи 58) відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766, в якій задекларував митну вартість товару у кількості 5000 кг. За ціною 6,60 доларів США за 1 кг. На загальну митну вартість 33 000 доларів США або 261528,3 грн. за курсом НБУ.

Така вартість товару ним визначена на підставі контракту від 27 листопада 2009 року, укладеного між Компанією „Poyras Poyras Findik Entegre Sanayi Ve Ticared Anonim Sirceti”, як продавцем, та ЗАТ “ВО “Конті”, як Покупцем та специфікації до нього №2 від 11 лютого 2010 року.

Митний орган в графі 3 декларації митної вартості, посилаючись на пункт 11 Порядку, запросив для підтвердження заявленої митної вартості товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) фірми виробника товарів; комерційну пропозицію; відповідну бухгалтерську документацію (у разі наявності); інформацію щодо вартості товару з мережі Інтернет; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; ліцензійний чи авторський договір (контракт); інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій щодо вартості товару та/або сировини.

Відповідно до листа 1657/11/870 від 3 червня 2010 року на виконання п. 7 порядку позивач для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару надав: контракт від 27 листопада 2009 року, специфікацію № 2 від 11 лютого 2010 року до зазначеного контракту, інвойс № 031576 від 23 березня 2010 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 1 червня 2010 року щодо вартості товару, експортну декларацію, цінову пропозицію продавця товару, калькуляцію ціни, сертифікат про походження товару (арк. справи 60).

Митний орган не довів недостатність наданої декларантом інформації, для обєктивного визначення митної вартості за методом 1, відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України.

Колегія суддів, проаналізувавши всі надані позивачем документи до митного оформлення вважає, що для застосування першого методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені Митним кодексом України, та прийнятому на його реалізацію Порядку. Надані позивачем документи та відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально, є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

З посиланням на ненадання документів, визначених митним органом у графі третій декларації митної вартості, відповідачем прийняті 4 червня 2010 року два спірних рішення.

Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20424, якою відмовлено у митному оформлені ВМД № 700000012.2010.006859 від 28 травня 2010 року с посиланням на неподання додаткових документів та з визначенням того, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно Рішення про визначення митної вартості (арк. справи 62).

Рішенням про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000549/1 від 4 червня 2010 року наданого до митного оформлення, що отриманий за митною декларацією № 700000012/2010/006859 визначено відповідальною особою митного органу митну вартість за другим методом, в наслідок чого сума вартості за одиницю склала 6,95 долар.

В подальшому позивач надавав до Східної митниці вантажні митні декларації, в яких одразу заявляв відкориговану митну вартість товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 4 червня 2010 року із посиланням на дане рішення графі 44 та у графах 6, 9 декларацій митної вартості до них.

А саме: №700000012/2010/007313 від 8 червня 2010 року та №700000012/2010/008085 від 23 червня 2010 року (арк. справи 64, 70).

10 серпня 2010 року позивач надав вантажну митну декларацію №700000012/2010/010260 із товаросупровідними документами, декларацію митної вартості до вказаної ВМД (арк. справи 86) відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766, в якій задекларував митну вартість товару у кількості 10000 кг. за ціною 6,90 доларів США за 1 кг. на загальну митну вартість 69 585 доларів США або 549025,65 грн. за курсом НБУ.

Така вартість товару ним визначена на підставі рішення Східної митниці № 700000006/2010/000549/1 від 4 червня 2010 року, про що зазначене у графі 6 Декларації митної вартості.

Східна митниця, пред'явила вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості. А саме: відповідної бухгалтерської документації; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; сертифікату про походження товару; інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій щодо вартості товару та/або сировини; пакувального листа.

Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20625, якою відмовлено у митному оформлені ВМД № 700000012.2010.010260 від 10 серпня 2010 року с посиланням на неподання додаткових документів та з визначенням того, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно Рішення про визначення митної вартості (арк. справи 90-91).

Рішенням про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001005/1 від 17 серпня 2010 року наданого до митного оформлення, що отриманий за митною декларацією № 700000012/2010/010260 визначено відповідальною особою митного органу митну вартість за другим методом, в наслідок чого сума вартості за одиницю склала 7,6 доларів (арк. справи 92).

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”. Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”.

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У межах спірних вимог, наполягаючи на певних документах, митний орган не визначив вимоги до них, а також те, яке комерційне навантаження (інформацію) повинні вони в собі утримувати.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що митним органом вимоги статті 268 Митного кодексу України стосовно визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів грубо порушені.

За наведених вище обставин визначення митної вартості товару вбачається, що митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування другого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо протиправності дій та визнання недійсності спірних рішень суд визнає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на їх відповідність пункту 1 (стосовно порушення вищенаведених норм митного законодавства), пункту 3, пункту 8 статті 2 КАС України.

Щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР серед іншого визначає обєкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного закону обєктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями та довідкою позивача від 5 січня 2011 року.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ „ВО „Конті” сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином позивачем було надмірно сплачено митних платежів до бюджету, відповідно до матеріалів справи у сумі 87946,09 грн. Сума надмірно сплаченого податку на додану вартість не оспорюється жодною стороною та підтверджується матеріалами справи, зокрема наявними у ній платіжними документами.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 198, 200, 206, 211, 212, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі № 2а-27487/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі № 2а-27487/10/0570 за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсною картки відмови, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість - залишити без змін.

Повний текст складено 3 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Т.П. Бадахова М.М. Яковенко