Ухвала суду № 16550875, 22.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року справа №2а-27136/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В., за участю представників відповідача Рибалка О.М., та Казанцевої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 р. у справі № 2а-27136/10/0570 за позовом Державного Підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне Підприємство "Добропіллявугілля" звернулось до суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про невідповідність складеного відповідачем акту перевірки № 1224/15-2/32186934 від 08.11.2010 р. та прийнятих відповідачем рішень за платежем з податку на додану вартість вимогам закону, оскільки спірними рішеннями податковий орган нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу у розмірі 13 369 862,98 коп., який був стягнутий постановами Донецького окружного адміністративного суду, та розстрочений відповідними ухвалами суд. При цьому відповідач нарахував штрафні санкції, починаючи з дати виникнення податкового боргу до дати прийняття ухвал про розстрочення цього боргу. Зазначене нарахування позивач вважає неправомірним, зазначає, що прийняття судом ухвали про розстрочення виконання постанови суду про стягнення податкового боргу не є фактом сплати цього боргу і не є підставою для нарахування штрафу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року позов позивача було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконує рішення суду відповідно до наданих розстрочок згідно ухвалам суду, які набрали чинності та обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі і підлягають виконанню на всій території України. За таких умов, відповідно до приписів Закону № 2181-III, відсутні підстави для нарахування штрафів, передбачені п. 17.1.7 статті 17 цього Закону.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на факти, що викладені у позовній заяві, та вказує, що Добропільська ОДПІ діяла на підставі, в межах та засобами, що передбачені чинним законодавством і встановлені при перевірці ДП «Добропільвугілля» факти порушеннями вимог податкового законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань по податковим деклараціям з податку на додану вартість, податковий борг по яким був розстрочений згідно ухвал суду та сплачений у за період з 01.03.2010 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 08.11.2010 р. № 1224/15-2/32186934 від (а.с.13-19, т.1), в якому відповідачем встановлені порушення підпунктів 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 21.12.2000 р. № 2181-III та підпунктів 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На підставі висновків акту відповідачем 12.11.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначено суми штрафу (а.с.20-22, т.1). Зокрема, податковим повідомленням-рішенням № 0000541520/0 визначений штраф у сумі 75046,97 грн. у розмірі 10 % узгодженої суми податкового зобовязання, податковим повідомленням-рішенням № 0000551520/0 визначений штраф у сумі 1937583,23 грн. у розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобовязання, податковим повідомленням-рішенням № 0000561520/0 визначений штраф у сумі 1465738,56 грн. у розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобовязання.

Підставами прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобовязань за поданими позивачем деклараціями (а.с.6-41 т.2).

Ухвалами та постановами Донецького окружного адміністративного суду було розстрочене виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду про стягнення з позивача вищезазначеної податкової заборгованості з податку на додану вартість (а.с. 202-224, т.1), що сторонами не заперечується.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що податкові зобовязання фактично сплачуються у строки, передбачені ухвалами про розстрочення виконання постанов суду. На підтвердження чого відповідачем наданий зворотній бік облікової картки платника станом на 16.12.2010 р. (а.с.59-119, т.2). За фактом сплати відповідних податкових зобовязань відповідачем нараховані штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 5.3.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2181-III), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. ст.4 Закону № 2181-III зазначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 1.3) ст. 1 Закону № 2181-III податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Здійснюючи свої повноваження, відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, якими застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 статті 17 Закону № 2181-III, де передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у певних розмірах відповідно до кількості днів затримки.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що для застосування вказаної норми Закону обов'язковою умовою є оплата платником податку узгодженої суми податкового зобовязання за межами граничних строків, встановлених для його сплати. Тобто, для застосування п. 17.1.7 статті 17 Закону № 2181-III передбачений наступний фактичний склад з декількох юридичних фактів: факту наявності узгодженої суми податкового зобовязання; факту несплати такого зобовязання у встановлений строк, через що воно вважається податковим боргом; факту оплати зазначеного податкового боргу.

В обґрунтування прийнятих рішень відповідач посилається на наявність прострочення сплати узгоджених податкових зобовязань, які набули статусу податкового боргу. Проте факт виникнення податкового боргу не є підставою для нарахування штрафних санкцій за відсутністю факту його сплати. До моменту розстрочення податкового боргу ухвалами суду факт сплати такого боргу не відбувся. Тому відсутність сплати податкового боргу виключає нарахування штрафу за прострочення його сплати у період від дати виникнення боргу до дати його розстрочення ухвалою суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що набрання чинності ухвалою суду про розстрочення податкового боргу змінює встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобовязання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу, визначені п. 1.3) ст. 1 Закону № 2181-III, що також виключає можливість застосування штрафу, передбаченого п. 17.1.7 статті 17 Закону № 2181-III, за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати.

Тому посилання відповідача на те, що рішення суду про стягнення податкового боргу та ухвала про розстрочення його сплати не змінюють підстав для нарахування штрафів за п. 17.1.7 статті 17 Закону № 2181-III, не відповідають приписам саме цього Закону.

Відстрочка виконання це відкладення чи перенесення строку виконання рішення на новий строк, який визначається судом, а розстрочка виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. По своїй суті, відстрочка виконання судового рішення це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасове позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах виконувати рішення суду з урахуванням вимог ухвал.

Судове рішення щодо розстрочення виконання постанови про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такої постанови на новий строк, тобто вищезазначеними ухвалами Донецького окружного адміністративного суду перенесені граничні строки сплати податкових зобов'язань. Зазначені ухвали набрали законної сили, тобто граничними термінам сплати є строки, вказані в судових рішеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що за таких підстав, на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень діяли граничні строки сплати податкових зобов'язань вказані у відповідних ухвалах Донецького окружного адміністративного суду. Після прийняття судового рішення про стягнення податкової заборгованості нарахування будь-яких штрафів можливе лише в межах виконавчого провадження.

Колегія суддів також згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач по справі виконує рішення суду відповідно до наданих розстрочок згідно ухвалам суду, які набрали чинності та обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі і підлягають виконанню на всій території України. За таких умов, відповідно до приписів Закону № 2181-III, відсутні підстави для нарахування штрафів, передбачені п. 17.1.7 статті 17 цього Закону.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст виготовлено 28 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року у справі № 2а-27136/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В. Ляшенко

Л.В.Ястребова