Ухвала суду № 16550715, 24.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року справа №2а-24811/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року по справі № 2а-24811/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Захід Охорона» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення. -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року ТОВ «Схід Захід Охорона» звернулось з адміністративним позовом до Костянтинівської ОДПІ Донецької області, в якому просили суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 12 квітня 2010 року № 0000112343/0-11723.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, відповідачем проведена невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень-жовтень, грудень 2007 року, січень, лютий, квітень, квітень-червень, серпень 2008 року. Результати проведеної перевірки відображені у акті №416/23-3-33135283 від 12.04.2010 року. Зокрема у ньому зазначено, що у порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на 593793 грн. у тому числі за червень 2007р. - 43086 грн., липень 2007 року - 36500 грн., серпень 2007 року 90339 грн., вересень 2007 року 697 грн., жовтень 2007 року 513 грн., грудень 2007 року 111942 грн., січень 2008 року 122072 грн., лютий 2008 року 15717 грн., квітень 2008 року 43546 грн., травень 2008 року 88956 грн., червень 2008 року 12240 грн., серпень 2008 року 28203 грн.

На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2010 року № 0000112343/0-11723, яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування за період червень жовтень, грудень 2007 року, січень, лютий, квітень-червень, серпень 2008 року у розмірі 593 793 грн.

Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про систему оподаткування» зазначає у нього наявні усі документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та виникнення у нього права на відшкодування податку з бюджету. Доводи відповідача про відсутність такого права через несплату його контрагентом сум податку до бюджету позивач вважає неправомірними, оскільки сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму відшкодування податку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року по справі № 2а-24811/10/0570 позов задоволений.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області №0000112343/0-11723 від 12.04.2010р.

З постановою суду не погодилась Костянтинівської ОДПІ Донецької області та зазначило, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі вказали, що суд першої інстанції неправильно застосував Закону України «Про податок на додану вартість». Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просили її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність незявившейся особа.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „СХІД-ЗАХІД-ОХОРОНА” є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 33135283, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №291502, перебуває на обліку як платник податків в Костянтинівській ОДПІ.

Відповідачем Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією проведена невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень-жовтень, грудень 2007 року, січень, лютий, квітень, квітень-червень, серпень 2008 року. Результати проведеної перевірки відображені у акті №416/23-3-33135283 від 12.04.2010 року (надалі Акт перевірки).

Так, ним зазначено, що у порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон «Про ПДВ») позивачем завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на 593793 грн. у тому числі за червень 2007р. - 43086 грн., липень 2007 року - 36500 грн., серпень 2007 року 90339 грн., вересень 2007 року 697 грн., жовтень 2007 року 513 грн., грудень 2007 року 111942 грн., січень 2008 року 122072 грн., лютий 2008 року 15717 грн., квітень 2008 року 43546 грн., травень 2008 року 88956 грн., червень 2008 року 12240 грн., серпень 2008 року 28203 грн.

На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2010 року № 0000112343/0-11723, яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування за період червень жовтень, грудень 2007 року, січень, лютий, квітень-червень, серпень 2008 року у розмірі 593 793 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заперечень відповідача на неї, та наданих пояснень представників сторін, між сторонами відсутній спір щодо розрахунку суми податкового кредиту, на яку відповідач зменшив бюджетне відшкодування, та щодо змісту документів, які підтверджують право позивача на такий податковий кредит. Тобто спір стосується виключно правильності застосування позивачем норм податкового законодавства при декларуванні сум ПДВ до бюджетного відшкодування.

У Акті перевірки відповідачем відображено (т.1 а.с.16-19), що правильність обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту була перевірена відповідачем, за наслідками чого складені акти перевірки: від 03.09.2007 року №692/23-2-33135283 - за травень-червень 2007 року, від 09.10.2007р. №803/23-2-33135283 за липень-серпень 2007 року, від 10.12.2007р. №961/23-2-33135283 за вересень, жовтень 2007 року, від 17.01.2008р. №16/15-2-33135283 за листопад 2007 року, від 07.04.2008р. №265/23-2-33135283 за грудень 2007р, січень-лютий 2008р., від 19.05.2008р. №364/15-2-33135283 за березень 2008 року, від 18.06.2008р. №309/15-2-33135283 за квітень 2008 року, від 17.07.2008р. - №601/15-2-33135283 за травень 2008 року, від 11.08.2008р. №697/15-2-33135283 за червень 2008 року, від 20.10.2008р. №924/15-2-33135283 за серпень 2008 року.

За наслідками цих перевірок відповідачем були підтверджені суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків на загальну суму 593793 грн. Про це прямо зазначено у Акті перевірки (т.1 а.с.19). Зокрема відповідачем зазначено, що за результатами попередніх перевірок відшкодуванню підлягали підтверджені суми податку за червень 2007 року - 43086 грн., липень 2007 року - 36500 грн., серпень 2007 року 90339 грн., вересень 2007 року 697 грн., жовтень 2007 року 513 грн., грудень 2007 року 111942 грн., січень 2008 року 122072 грн., лютий 2008 року 15717 грн., квітень 2008 року 43546 грн., травень 2008 року 88956 грн., червень 2008 року 12240 грн., серпень 2008 року 28203 грн.

Копії наведених вище актів наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.21-130).

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205) акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Представниками сторін визнано, та змістом актів від 03.09.2007 року №692/23-2-33135283, від 09.10.2007р. №803/23-2-33135283, від 10.12.2007р. №961/23-2-33135283, від 17.01.2008р. №16/15-2-33135283, від 07.04.2008р. №265/23-2-33135283, від 19.05.2008р. №364/15-2-33135283, від 18.06.2008р. №309/15-2-33135283, від 17.07.2008р. №601/15-2-33135283, від 11.08.2008р. №697/15-2-33135283, від 20.10.2008р. №924/15-2-33135283 підтверджується, що під час перевірок відповідачем були досліджені податкові накладні, ВМД, платіжні доручення, виписки банків, які підтверджують оплату позивачем ПДВ у складі коштів, які були перераховані ТОВ «ТК Кристал» за придбану продукцію.

Зважаючи на це, дана обставина не є спірною, а висновки відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на тлумаченні Закону України «Про ПДВ», згідно з яким відшкодуванню підлягає податок, що фактично надійшов до бюджету.

Так, відповідач у Акті перевірки зазначає, що згідно постанови господарського суду Донецької області від 23.04.2009р. по справі №27/81Б ТОВ «ТК Кристал» визнане банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Станом на 12.04.2010р. недоїмка цього підприємства з ПДВ складає 478326,77 грн. Тобто ним не здійснювалася сплата ПДВ до бюджету по проведеним господарським операціям. У звязку з цим відповідач стверджує про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ».

У запереченнях проти позову відповідач наводить, що ТОВ «ТК Кристал» здійснювало діяльність на орендованих потужностях цілісного майнового комплексу «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», який є державним майном. Протягом 2005-2006 років це майно використовувалося неефективно, підприємство зазнавало збитків та не сплачувало податкові зобовязання. Через це за ініціативою ДК «Газ України» 15.05.2006 року господарським судом було порушене провадження у справі про банкрутство зазначеного підприємства. Податковий борг ТОВ «ТК «Кристал» станом на 15.05.2006р. склав 1980,7 тис. грн. Податковий борг з ПДВ склав станом на 31.12.2007р. 13,4 тис. грн.., станом на 31.12.2008р. 48 тис. грн.., станом на 12.04.2010р. (на момент перевірки) 478,3 тис.грн. Відповідач зазначає, що відшкодуванню підлягає частина відємного значення ПДВ, яка надмірно сплачена у випадках, передбачених Законом «Про ПДВ». ТОВ «ТК Кристал» не сплатило в бюджет податкові зобовязання з ПДВ у встановленому законом порядку, тому на суму, яка відповідає сформованому за результатами взаємовідносин з цим підприємством податковому кредиту, має бути зменшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачеві.

Як вбачається з наданої відповідачем картки особового рахунку ТОВ «ТК Кристал» з ПДВ (т.2 а.с.25-52) на 01 червня 2006 року (перший період з перевірених відповідачем) , податковий борг з ПДВ становив 7 571,77 грн., на 01.01.2007р. 13 216,77 грн., на 31.08.2008р. (останній період з перевірених відповідачем) 37 026,77 грн.

Податковий борг у сумі 478 326,77 грн., про який йдеться у Акті перевірки, сформований у інших податкових періодах, пізніш, ніж у позивача виникло право на бюджетне відшкодування. Більш того, сума податкового боргу ТОВ «ТК Кристал» є меншою, ніж сума бюджетного відшкодування, яку за твердженням відповідача зависив позивач.

За таких обставин у Акті перевірки відповідачем не відображений та з наявних у справі письмових доказів не вбачається зв'язок між сумами податку, заявленими позивачем до бюджетного відшкодування, та податковим боргом ТОВ «ТК Кристал».

Також судом враховується, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вже зазначалося, наявність податкових накладних у даному спорі відповідачем перевірялася, сторонами не оспорюється та вважається доведеною.

Отже ПДВ на суму 593793 грн. у тому числі за червень 2007р. - 43086 грн., липень 2007 року - 36500 грн., серпень 2007 року 90339 грн., вересень 2007 року 697 грн., жовтень 2007 року 513 грн., грудень 2007 року 111942 грн., січень 2008 року 122072 грн., лютий 2008 року 15717 грн., квітень 2008 року 43546 грн., травень 2008 року 88956 грн., червень 2008 року 12240 грн., серпень 2008 року 28203 грн. правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наявність платіжних доручень, виписок банків, які підтверджують оплату позивачем ПДВ у складі коштів, які були перераховані ТОВ «ТК Кристал» за придбану продукцію на момент декларування позивачем відповідних сум до відшкодування у даному спорі відповідачем перевірялася, сторонами не оспорюється та вважається доведеною, тому за приписами вказаної норми вона підлягає бюджетному відшкодуванню.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, які б ставили у залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від ведення податкового обліку іншими особами і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Правовідносини щодо бюджетного відшкодування складаються між платником податків та державою у особі контролюючого (податкового) органу.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Законами України не встановлена відповідальність платника податків за невиконання його контрагентами вимог податкового законодавства.

Така обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тому наведені у акті перевірки висновки не ґрунтуються на нормах Закону «Про ПДВ».

Не приймаються до уваги посилання відповідача на акт від 15.07.2010р. про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача та його незнаходження за юридичною адресою, що підтверджується відповідним записом у ЄДР від 14.07.2010р. Дані обставини виникли після декларування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ та після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Щодо посилань позивача на п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ», згідно з якою бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, то такою надмірною сплатою вважається сплата платником податку його контрагентам, а не надмірна сплата до бюджету. Таке тлумачення випливає з приписів п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та відсутності у ньому інших випадків та умов, за яких суми податку поверталися б платнику податку.

За наведених обставин висновки акту перевірки суд першої інстанції вважає неправомірними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 28 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року по справі № 2а-24811/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року по справі № 2а-24811/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяО.О.Шишов

Судді:І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко