Ухвала суду № 16550658, 23.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року справа №2а-7692/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання: Касьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача:Чорного С.В., Заломаєва Л.В.

від відповідача:Басакін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-7692/10/1270 (головуючий І інстанції Матвєєва В.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-7692/10/1270 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволені.

Визнані незаконними та скасованіподаткові повідомлення рішення від 27 травня 2010 року № 0000682310/0, від 09 вересня 2010 року № 0000682310/1, від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/2, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на додану вартість у сумі 1023870грн. та штрафні санкції у розмірі 511935грн., а всього 1535805грн.

Визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення рішення від 27 травня 2010 року № 0000662310/0, від 09 вересня 2010 року № 0000662310/1, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 520732грн. та штрафні санкції у розмірі 263062грн.50коп., а всього 783794грн.50коп.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2010 року №0001222310/2, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 518 232грн. та штрафні санкції у розмірі 261812грн.50коп., а всього 780044грн.50коп. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняту нову про відмову у задоволені вимог позивача (а.с.254-257 т.4). Позивачем під час перевірки не надані необхідні документи для підтвердження правомірності віднесення платником податків витрат до складу валових витрат, що є обовязковою умовою доведення звязку понесених витрат із господарською діяльністю підприємства.

Під час проведення перевірки платником податку надано договір на надання маркетингових послуг від 15.01.2007року № 5а, укладений між ТОВ «Схід-Авто-Лайн» та позивачем. Згідно договору ТОВ «Схід-Авто-Лайн» зобовязано організувати та провести дослідження ринку автомобільних продаж України, необхідних для успішного ведення господарської діяльності. На виконання вказаного договору було складено акт №557 від 30.09.2008.

На думку відповідача, вказаний акт не можливо вважати актом, який підтверджує виконання робіт, оскільки документ містить лише загальне визначення послуги та її вартість. Із змісту вказаного акту приймання робіт не вбачається, що виконавцями надані саме послуги, обумовлені договором від 15.01.2007 р. Тотожні порушення виявлені і при аналізу решти спірних договорів та факту їх виконання. Відсутність зазначеної інформації в первинних документах унеможливлює віднесення до валових витрат вартості послуг, отриманих начебто за вказаними договорами.

Надані позивачем документи (звіти) в суді першої інстанції про дослідження ТОВ «Схід-Авто-Лайн» ринку продажу автомобілів не можуть вважатися такими, що підтверджують висновки здійснення господарської операції.

Крім того, до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, які перевірено попередньою перевіркою, підприємством, наряду з іншими документами в межах проведеного засідання надані копії листів контрагентів. За висновком податкового органу всі листи, крім листів, отриманих від ТОВ «Енергія», не містять дати та вихідного номеру, не містять чіткого відтиску печатки, роздруковані не на фірмовому бланку підприємства, відсутні прізвище, імя та по-батькові посадових осіб контрагентів, які їх підписували, у звязку з чим отримання податкових накладних, датованих періодом до 01.07.2007 р, залишається непідтвердженим та не доведеним ТОВ «Автоцентр «Енергія».

Податковий орган доводить, що оскільки податкова накладна згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що у період з 22.03.2010 по 05.05.2010 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Автоцентр «Енергія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 роки валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 роки. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 13.05.2010 року № 1163/231-33157836 з відповідними додатками (а.с.39-71, 72-93 т.1, надалі акт перевірки).

Відповідно до зазначеного акту податковою інспекцією серед інших встановлені наступні порушення:

1.Завищення податку на прибуток у сумі 5393грн. за 2009 рік, заниження податку на прибуток у сумі 536125грн. за 2007-2008 роки, що є порушенням п.1.32 ст.1, п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2.Заниження податку на додану вартість за липень-грудень 2007 року, січень, березень, червень, серпень-жовтень, грудень 2008 року та за жовтень 2009 року на загальну суму 1023870грн., що є порушенням пп.7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки 27 травня 2010 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 783 794,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 520 732,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263 962,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000682310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 535 805,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 023 870,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 511 935,00 грн.(а.с.10,11 т.1).

Позивачем оскарженні зазначені повідомлення рішення в адміністративному порядку. 04.10.2010 рішенням ДПА України в Луганській області про результати розгляду повторних скарг було скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0000662310/0 у частині донарахованої суми податку на прибуток на 2500,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 1250,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та були прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 вересня та від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/1 №№ 0000682310/2, якими донараховано ПДВ та штрафні санкції на загальну суму 1535805 та податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2010 року № 0000662310/1, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафні санкції на загальну суму 783794грн.50коп., та податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2010 року№ 0001222310/2 яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафні санкції на загальну суму 780044грн.50коп. (а.с.17-24 т.2).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем включено до валових витрат, витрати, за отримані послуги по договорам: - № 53 від 1.07.07 за надання інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.127-128 т.1); - № 5-а від 15.01.07 за надання маркетингових послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.136 т.1); - № 26 від 1.08.07 за надання послуг з пошуку клієнтів ПП «Траверс-Плюс» (а.с.138 т.1); - № 79 від 01.12.06 за надання послуг з пошуку клієнтів ТОВ «Ікар-2006» (а.с.146 т.1); - № 88 від 01.10.07 за проведення експозицій автомобілів ПП «Су-Чан» (а.с. 142 т.1).

Виконання зазначених вище договорів підтверджується актами приймання-передачі та доданими до них матеріалами, а саме:

- у виконання договору № 53 від 1.07.07 за надання інформаційно-консультативних послуг - актами приймання-передачі, наказами про відрядження, штатним розкладом та тематикою інформаційних послуг (а.с.129-135, т.1, а.с.199-209 т.4), а також оглянутими у судовому засіданні практичними посібниками; - у виконання договору № 5-а від 15.01.07 за надання маркетингових послуг - актами приймання-передачі, рахунками-фактурою (а.с. 137 т.1, а.с. 210-230 т.4), а також оглянутими у судовому засіданні журналами дослідження ринку продажу автомобілів у кількості 7 штук; - у виконання договору № 26 від 1.08.07 за надання послуг з пошуку клієнтів - актами приймання-передачі, звітами агента та рахунками-фактурою (а.с. 140-141 т.1, а.с. 157-180 т.4); - у виконання договору № 79 від 01.12.06 за надання послуг з пошуку клієнтів - актами приймання-передачі, звітами агента та рахунками-фактурою (а.с. 147-148 т.1, а.с. 149-155 т. 4); - у виконання договору № 88 від 01.10.07 за проведення експозицій автомобілів - актами приймання-передачі, адресними програмами, рахунками-фактурою (а.с.144-145 т.1, а.с. 181-198 т.4).

Відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункт 5.1 статті 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає поняття та визначає валові витрати виробництва та обігу.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності підприємства «Автоцентр «Енергія» є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями, оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладами ( а.с. 205-221 т.2).

Всі спірні договори стосувалися саме основної господарської діяльності підприємства та були повязані із торгівлею автомобілями та їх сервісним обслуговуванням, що відповідало меті підприємства.

При наданні податкової звітності до Алчевської ОДПІ позивач правомірно скористався правилами, закріпленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відніс до валових витрат витрати підприємства по другій із подій, тобто по даті фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), про що свідчать акти приймання-передачі. Момент формування валових витрат податковим органом не оскаржуються та узгоджуються з правилами ведення податкового обліку.

Доводи відповідача щодо наявності певних недоліків у договорах та актах приймання передачі, а саме те, що по договору № 53 від 01.07.07 р. у актах приймання-передачі послуг не було докладно відображено перелік послуг; по договору №5а від 15.01.07 звіти по маркетингу були на іноземній мові; по договорам № 26 від 1.08.07 та № 79 від 1.12.06 у актах виконаних робіт не все було відображено, крім того договори з покупцями автомобілів укладені раніше, ніж складений звіт виконавця договору по пошуку клієнта; по договору № 88 від 1.10.07 акт приймання-передачі послуг не конкретизований, колегія суддів до уваги не приймає.

Вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат, встановлено пунктами 5.3 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обмеження щодо віднесення до валових витрат у звязку із неналежним оформленням господарських договорів та актів приймання-передачі, або інших документів, які підтверджують здійснення операції з придбання товарів чи послуг відсутні.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Здійснення господарських операцій по придбанню послуг за вказаними договорами підтверджено актами приймання-передачі, додатковими угодами, банківськими документами про оплату послуг, звітами про залучення покупців, маркетинговими дослідженнями, журнали та звітами щодо тематики, часу та кола осіб стосовно надання інформаційних послуг у сфері автомобільного бізнесу.

Між укладеним договором купівлі-продажу автомобіля і фактичним отриманням товару покупцем проходить певний час. Остаточним документом про продаж автомобіля є акт приймання-передачі, який у часі повністю співпадає із звітом про надання послуг з пошуку клієнта. Повний розрахунок клієнт проводить тільки при отриманні автомобіля. Тобто надання послуг з пошуку клієнтів має певні особливості, без урахування яких неможливо зробити висновок щодо фактичного надання зазначених послуг.

Роблячи висновок щодо віднесення до валових витрат по зазначеним договорам, відповідач послався на п.1.32 ст.1, п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 9 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав всі необхідні розрахункові, платіжні та інші документи, які підтверджують виконання господарських зобовязань згідно договорів № 53, № 88, № 26, № 5-а та № 79.

Відповідно до 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами по договорам № 79 від 1.12.10, №88 від 1.10.07 оплата за отримані послуги була здійснена у повному обсязі на день перевірки, а по договорам № 26 від 1.08.07, № 5а від 15.01.07, № 53 від 1.07.07 частково.

Проаналізувавши наведені сторонами докази, слід зазначити, що відповідачем Алчевською ОДПІ неправомірно визнано завищення позивачем ТОВ «Автоцентр «Енергія» валових витрат за 2007-2008 роки на суму 536125грн. та визначено до сплати податок на прибуток та штрафні санкції, а тому податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року № 0000662310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000662310/1, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 520732грн. та штрафні санкції у розмірі 263062грн.50коп., а всього 783794грн.50коп. та податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2010 року №0001222310/2, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на прибуток у сумі 518 232грн. та штрафні санкції у розмірі 261812грн.50коп., а всього 780044грн.50коп. повинні бути скасовані.

Щодо вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2010 року № 0000682310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000682310/1, від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/2, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на додану вартість у сумі 1023870грн. та штрафні санкції у розмірі 511935грн., а всього 1535805грн. суд виходить з наступного.

Як вбачається із акту перевірки (а.с. 39-71 т.1) рішення про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість випливає із двох підстав. Перше, в результаті визнання такими, що не підтверджені документально операції по договорам:

- № 53 від 1.07.07 за надання інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.127-128 т.1);

- № 5-а від 15.01.07 за надання маркетингових послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» (а.с.136 т.1);

- № 26 від 1.08.07 за надання послуг з пошуку клієнтів ПП «Траверс-Плюс» (а.с.138 т.1);

- № 79 від 01.12.06 за надання послуг з пошуку клієнтів ТОВ «Ікар-2006» (а.с.146 т.1);

- № 88 від 01.10.07 за проведення експозицій автомобілів ПП «Су-Чан» (а.с. 142 т.1).

По-друге, відповідачем не прийняті податкові накладні попередніх періодів, які включені у зменшення зобовязань з податку на додану вартість, як доказ права на зменшення таких податкових зобовязань, а саме ТОВ «Автоцентр «Енергія» віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 594970грн., в тому числі по періодах: липень 2007 року 133778грн.; серпень 2007р. 96387грн.; вересень 2007р. 85399грн.; жовтень 2007р. 37528грн.; листопад 2007 року 34299грн.; грудень 2007р. 203094грн., січень 2008 року 1263грн., березень 2008 року 3222грн по податковим накладним минулих періодів, тобто, податкові накладні виписані до 30.06.2007 року (а.с. 55 об. Т.1)

Зазначені податкові накладні включені до податкового обліку в межах 1095днів та раніше до податкового кредиту позивачем не включались, що узгоджується з правилами ведення податкового обліку, та не спростовується податковим органом.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено у судовому засіданні придбані послуги за договорами № 53, № 88, № 26, № 5-а та № 79 були безпосередньо повязані із господарською діяльністю позивача по продажу та обслуговуванню автомобілів, а саме були надані послуги з маркетингу, пошуку клієнтів, проведення експозицій автомобілів та інформаційно-консультативних послуг.

Таким чином, висновок відповідача, що отримані послуги по вище вказаним договорам не повязані із господарською діяльністю підприємства «Автоцентр «енергія» є хибним, а тому не може бути прийнятий як доказ неправомірного включення до податкового кредиту сум за отримані послуги.

Колегія суддів вважає доведеним та встановленим, що підтверджується матеріалами справи та надана належна оцінка судом першої інстанції, що були усі підстави для включення витрат підприємства до складу валових, які підтверджуються належним документальним оформленням факту понесення таких витрат та їх нерозривний зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із змісту п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається із матеріалів справи позивач скористався своїм правом на податковий кредит по настанню другої із подій, тобто по отриманню податкової накладної від продавця товару (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, що передбачено пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість" не ставиться у залежність від дати виписки податкової накладної контрагентом.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Як вбачається із матеріалів справи відносно послуг, отриманих за договорами №53, № 88, № 26, № 5-а та № 79 позивачем отримані податкові накладні від контрагентів та включені до податкового кредиту звітного періоду (а.с. 149-230 т.4).

Позивач також надав копії податкових накладних попередніх періодів, які були включені до податкового кредиту у 2007-2008 роках на загальну суму 594970грн. (а.с.3-146 т.4).

Таким чином, позицію ТОВ «Автоцентр»енергія» щодо законності включення до податкового кредиту сум сплачених за отримання послуг по договорам №53, № 88, № 26, № 5-а, № 79 та по податковим накладним, виданим за попередні періоди на загальну суму 1023870грн слід вважати доведеною.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.97 року № 799 у тій частині, що всі податкові документи повинні бути надіслані тільки рекомендованою кореспонденцією, та на те, що позивач не надав доказів отримання податкових накладних з посиланням на поштові відправлення, оскільки зазначена постанова стосується таких вимог тільки у відношенні кореспонденції, спрямованої до податкових органів.

Колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу про порушений порядок направлення контрагентом ТОВ «Енергія» до позивача листів, податкових накладних, датованих до 01.07.2007 року, які в послідуючому включені до складу податкового кредиту сум ПДВ, як документальне підтвердження надходження такої податкової накладної від продавця не є підставою вважати допущенного порушення з боку позивача податкового законодавства, що впливає на правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Позивач не поставлений в залежність та не несе відповідальність за допущенні порушення порядку оформлення поштових відправлень його контрагента.

Навпаки, дослідивши журнал вхідної кореспонденції (а.с. 206-231 т.1) та відомості електронної пошти (а.с. 232-234 т.1), а також реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 235-272 т.1) колегія суддів вважає доведеною ту обставину, що позивач включив до податкового кредиту суми, по даті отримання ним податкових накладних від продавця товарів (робіт, послуг).

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2010 року № 0000682310/0, від 9 вересня 2010 року № 0000682310/1, від 1 жовтня 2010 року № 0000682310/2, якими визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Автоцентр «Енергія» з податку на додану вартість у сумі 1023870грн. та штрафні санкції у розмірі 511935грн., а всього 1535805грн. підлягають скасуванню.

Доводи викладені в апеляційній справі стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 163-3 КУпАП в.о. головного бухгалтера підприємства за невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби з приводу не надання документів первинного та бухгалтерського обліку, що таким чином вказує на законність висновків податкового органу зробленого за результатами перевірки, колегія суддів вважає не спроможними, що не впливає на кінцевий результат доведеності з боку позивача, наданими ним під час судового розгляду первинних документів на підтвердження безпідставності таких висновків. Крім того, притягнення до адміністративної відповідальності за не виконання вимог податкового органу не є підставою вважати допущення з боку позивача податкового законодавства, наслідком чого було прийняті податкові повідомлення рішення. Підстави для звільнення від доказування відповідно до частини 4 статті 72 КАС України, з огляду на надану постанову у справі про адміністративний справі відсутні.

Відповідачем, ні в акті перевірки, ні під час розгляду апеляційної скарги обґрунтовано не доведено які саме розрахунки, платіжні або інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не надані позивачем у підтвердження здійснення господарських операцій по договорам.

Доводи представника відповідача, що при проведенні перевірки позивачем надані не всі документи, які підтверджують отримання послуг. Наявність наданих доказів, наданих у судовому засіданні, а саме звітів та інших матеріалів щодо маркетингових послуг і послуг з пошуку клієнтів, представники відповідача не спростували.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Висновки податкового органу про порушення, які засновані на відсутності необхідних документів при проведені перевірці, спростовуються наявними та наданими суду доказів. Їх відсутність при проведеній перевірці не може вважатися допущенними порушеннями віднесення платником податків до складу валових витрат.

Наявні в матеріалах справи звіти, дають право вважати, що контрагентами позивача проведенні дослідження, які відповідають цілям ділового обороту, сплати грошових коштів за надані послуги.

Колегія суддів вважає, що саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, надані послуги по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Колегія суддів звертає увагу, що втручання в діяльність субєкта господарювання є не припустимим. Висновки податкового органу щодо відсутності звязку між здійсненими необґрунтованими витратами направленими на отримання послуг від інших осіб, які сприяли в розвитку, отримані прибутку підприємства з урахуванням специфічного виду господарської діяльності є лише припущеннями.

Доводи податкового органу стосовно того, що вартість послуг ТОВ «Схід-Авто-Лайн» по договору від 15.01.2007 року №5а до теперішнього часу не сплачена у повному обсязі не є правовим обґрунтуванням правомірності прийнятого свого рішення.

Під час апеляційного провадження представник відповідача не зміг надати обґрунтованої відповіді, яким чином позивачу необхідно поступати при наявних у нього всіх первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту, формування валових витрат, з урахуванням в наявності крім договорів, які підтверджують факт існуючих договірних відносин, актів приймання передачі виконаних послуг, оплати за надані послуги.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-7692/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-7692/10/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 лютого 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 28 лютого 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В.Гайдар