Ухвала суду № 16550576, 25.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року справа №2а-8114/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: Матлаєва О.В., директор

відповідача: не з»явився, повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому Приватного підприємства «Ремікс»

засіданні апеляційну скаргу

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від17 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-8114/10/1270

за позовом Приватного підприємства «Ремікс»

до Краснодонської обєднаноїдержавної податкової

інспекції Луганської області

про визнання незаконним та скасування податкових

повідомлень рішень прийнятих Краснодонською

обєднаною державною податковою інспекцією від

25.03.2010 року № 0000132340/0, від 28.04.2010

року № 0000132310/1, від 19.07.2010 року №

0000132340/2, від 29.09.2010 № 0000132340/3,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Ремікс» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Краснодонської обєднаноїдержавної податкової інспекції Луганської області провизнання незаконним та скасування податкових повідомлень рішень від 25.03.2010 року № 0000132340/0, від 28.04.2010 року № 0000132310/1, від 19.07.2010 року № 0000132340/2, від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 (арк. спр. 3-7).

03 грудня 2010 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 25 березня 2010 року №0000132340/0, від 28 квітня 2010 року №0000132340/1, від 19 липня 2010 року №0000132340/2, від 29 вересня 2010 року №0000132340/3 (арк. спр. 135-138).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року відкрито провадження у справі про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000132340/3 від 29 вересня 2010 року, в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень від 25 березня 2010 року № 0000132340/0, від 28 квітня 2010 року № 0000132310/1, від 19 липня 2010 року № 0000132340/2 залишено без розгляду (арк. спр. 1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (арк. спр. 159-163).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що Приватним підприємством «Ремікс» занижено податкове зобовязання за жовтень 2007 року від списання основних фондів на суму 13160,00грн. по операціях з ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням платника, яке розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Приватне підприємство «Ремікс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. спр. 168-172).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що висновок про донарахування податку на додану вартість згідно з пунктом 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, без посилання на відповідні докази, що вказують на наявність у діях Приватного підприємства «Ремікс» порушення вказаного Закону. Приватне підприємство «Ремікс» не приймало рішення про ліквідацію основних фондів в четвертому кварталі 2007 року.

Також апелянт зазначає, що колишній бухгалтер Приватного підприємства «Ремікс» при ліквідації відповідного обєкта основних засобів у звязку з продажем у другому кварталі 2006 року, через помилку не списала в бухгалтерському та податковому обліку частину балансової вартості обєкту, у жовтні 2007 року була виявлена дана помилка, про що складено акт списання основних засобів внаслідок неможливості використання за первісним призначенням.

Приватним підприємством «Ремікс» було порушено норми П(С)БО 6, а не норми пункту 4.9 статті 4 та підпункту 6.1.1. пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку апелянта, якщо акт на списання поліпшень орендованого майна був би складений за формою ОЗ-3 у 2006 році як операцію з ліквідації основних засобів, то обєкта оподаткування податковм на додану вартість і в цьому випадку не виникає, бо причиною ліквідації в акті зазначено неможливість використання обєкту за первісним призначенням через відсутність у Приватного підприємства «Ремікс» права власності на користування приміщенням.

Також, апелянт зазначає, що самостійним обєктом основних засобів будівельно монтажні роботи не можуть бути ні в податковому, ні в бухгалтерському обліку основних фондів. У жовтні 2007 року операцій з ліквідації основних фондів за самостійним рішенням Приватного підприємства «Ремікс» фактично не відбувалося, підстав для нарахування податкових зобовязань не було.

У судовому засіданні апелянт підримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»авився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Приватне підприємство «Ремікс», ідентифікаційний код 31379818, зареєстровано виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 26.04.2001 свфдоцтво № 704483, та діє згідно статуту (арк.. спр. 89,97-100).

За період з жовтня 2001 року по березень 2002 року Приватне підприємство «Ремікс» здійснило поліпшення орендованої будівлі, розташованої за адресою м. Краснодон, вул. Першокінна, 1 для розміщення торгівельної точки (продукти харчування). Сума понесених витрат становила 84101,76 гривень. Зазначене приміщення згодом перейшло у власність Приватного підприємства «Ремікс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 березня 2005 року приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганською області ОСОБА_3 за реєстровим №390, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13 червня 2006 року за №9574871, та зареєстрованого в МБТІ м. Краснодон в реєстровій книзі за реєстровим №760 (арк. спр. 41-43).

В подальшому Приватне підприємство «Ремікс» здійснило продаж зазначеного нежитлового приміщення загальною площею 134,9 кв. м, що розташовано за адресою: Луганська область, місто Краснодон, вулиця Першокінна, будинок 1 за договором купівлі-продажу від 27 червня 2006р. (зареєстровано у реєстрі за №1504, посвідчено приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4) (арк. спр. 45).

Колишній бухгалтер Приватного підприємства «Ремікс» при ліквідації відповідного об'єкта основних засобів у зв'язку з продажем у другому кварталі 2006 року, через помилку не списала в бухгалтерському та податковому обліку частину балансової вартості даного об'єкту - вартість поліпшень, що становила з урахуванням зносу - 65799,22 грн.

У жовтні 2007 року, під час виявлення бухгалтерської помилки, колишнім бухгалтером Приватного підприємства «Ремікс» було складено акт списання основних засобів (типова форма №ОЗ-3) на суму 65799,22 грн. (арк. спр. 59), внаслідок неможливості використання за первісним призначенням, через відсутність у Приватного підприємства «Ремікс» права власності на користування приміщенням за адресою: м.Краснодон, вул. Першокінна, 1.

Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією з 12 лютого по 4 березня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ремікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт від 12 березня 2010 року №365/23/31379818 (арк. спр. 17-28), який було підписано із запереченнями і отримано один примірник з окремими додатками 12 березня 2010 року. Заперечення до акту перевірки №365/23/31379818 від 12 березня 2010 року (вихідний номер 50 від 17 березня 2010 року) Приватним підприємством «Ремікс» було вручено Краснодонській обєднаній державній податковій інспекції 17 березня 2010 року.

Відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказуючи на порушення Позивачем пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), згідно якої, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

На підставі акту перевірки від 12 березня 2010 року №365/23/31379818 Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2010 року N 0000132340/0 про оплату податку на додану вартість у сумі 13160,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 6580,00 грн., на загальну суму 19740,00 грн. (арк. спр. 13).

Приватне підприємство «Ремікс» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення податкового органу.

За результатами оскарження даного податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2010 року №0000132340/0 (арк. спр. 67) Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією на підставі пункту 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених Наказом Державної податкової адмінітсрації України від 21 червня 2001 року №253 (у редакції Наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року №247) було винесено податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року №0000132340/1 (арк. спр. 14), яким встановлено новий граничний термін сплати податкового зобовязання.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 25 березня 2010 року до Державної податкової адміністрації в Луганській області (вих.№87 від 11 травня 2010року) (арк. спр. 73-77) було винесено податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року №0000132340/2 (арк. спр. 15) з новим граничним терміном сплати податкового зобовязання.

За результатами оскарження до Державної податкової адміністрації України (вих.№ 120 від 23 липня 2010 року) (арк. спр. 81-85) було винесено податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року №0000132340/3 (арк. спр. 16) з новим граничним терміном сплати податкового зобовязання.

Останнім рішенням про результати розгляду повторної скарги, винесеним Державною податковою адміністрацією України 23 вересня 2010 року №9793/6/25-0115, яке підприємство отримало 27 вересня 2010 року (вх.№263), скарга Приватного підприємства «Ремікс» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2010 року N 0000401740/0 залишено без змін.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення податкових зобовязань від списання основних фондів по операціях з ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням платника, яке розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону №168 якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у звязку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Як зазначалося раніше, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матерілами справи, що Приватним підприємством «Ремікс» до бази оподаткування за жовтень 2007 року не включено суму податкового зобовязання у розмірі 13 160,00грн. по операціях з ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням платника, яке розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Приватним підприємством «Ремікс» у жовтні 2007 року ліквідовано будівельно-монтажні роботи, згідно акту списання основних засобів (група 1) від 03 жовтня 2007 року на суму 65799,22грн., сума зносу становить 18302,54 грн. в бухгалтерському обліку дана операція відображена такими проводками: Дт13 «Знос (амортизація) необоротних активів» Кт 103 «Будівлі та споруди» на суму 18302,54 грн. списана сума амортизованої частини будівельно-монтажних робіт; Дт 97 «Інші витрати» Кт 103 «Будівлі та споруди» на суму 65799,22грн. списана залишкова вартість необоротних активів. Зазначена операція підтверджена первинними документами: актом на списання обєкту основних засобів (Ф-ОЗ-3) та бухгалтерською довідкою (арк. спр.58-59).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судовою колегією встановлено та не спростовано доводами, викладеними у апеляційній скарзі, що первинні документи, якими списана залишкова вартість необоротних активів, а саме: акт на списання обєкту основних засобів (Ф-ОЗ-3) та бухгалтерська довідка (арк. спр. 58-59) є чинними, не скасовані та не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Отже, платник податків самостійно списав залишкову вартість необоротних активів, що відобразив у первинних бухгалтерських документах.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерській облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Тобто, відображені дані у бухгалтерському обліку повинні відповідно відображатися у податковому обліку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заниження позивачем податкового зобовязання за жовтень 2007 року від списання основних фондів на суму 13160,00 грн.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ремікс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8114/10/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-8114/10/1270 за позовом Приватного підприємства «Ремікс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень від 25 березня 2010 року №0000132340/0, від 28 квітня 2010 року № 0000132310/1, від 19 липня 2010 року №0000132340/2, від 29 вересня 2010 року № 0000132340/3 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 25 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 28 лютого 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська