Ухвала суду № 16550564, 18.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року справа №2а-7410/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Бадахової Т.П. , Яковенка М.М.

при секретарі Задоєнку О.В., за участю представника позивача: ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності від 04.01.2011 року № 01-026-20; представника відповідача: ОСОБА_3, діючої на підставі довіреності від 24.01.2011 року № 1095/10/10-013; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-7410/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0000358013/0,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2010 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000358013/0 від 29.09.2010 року, відповідно до якого установлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст.. 4 та п.п. 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, та п. 5.7 п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року, внаслідок чого було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на загальну суму 8723446 грн.

Позовні вимоги позивач вмотивовував наступним.

У акті перевірки № 1142/08-3/05441447 від 17.09.2010 року (сторінка № 4) відповідачем зазначено: «завищення податкового кредиту по декларації за червень 2010 року згідно акту перевірки № 1021/08-3/05441447 від 17.08.2010 року склало 8724446 грн. Суми податку на додану вартість, що сформовані за рахунок здійснення безтоварних операцій в червні 2010 року, було безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2010 року у загальній сумі 8723446 грн. на підставі податкових накладних отриманих від: ТОВ «НПП «Степ» у червні 2010 року на суму 602871 грн., ТОВ «Компанія «Укрметфлюси» на суму 712506 грн., ТОВ «Торговий Дім «Дон-енерджи» на суму 1261800 грн., ТОВ «Промислова група «Союз» на суму 6146 269 грн.»

Вищевказані контрагенти є основними постачальниками позивачу вапна і металобрухту. Поставка товару підтверджена всіма необхідними документами, передбаченими нормами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» і підтверджують факт постачання даної сировини.

Таким чином, позивач вважав, що операції з вищевказаними підприємствами не суперечать вимогам ст. ст. 203, 204 Цивільного Кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 у справі № 2а-7410/10/1270 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0000358013/0 задоволено.

Скасоване податкове повідомлення рішення від 20.09.2010 № 0000358013/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яким зменшено Відкритому акціонерному товариству «Алчевський металургійний комбінат» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 8723446 грн. (всім мільйонів сімсот двадцять три тисячі чотириста сорок шість гривень 00 копійок).

Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені копіями банківських виписок про сплату рахунків та податку на додану вартість, копіями рахунків, податковими накладними, копіями залізничних накладних про отримання товару, копіями дорожніх відомостей, копіями листів станції Комунарськ ДП «Донецька залізниця» на підтвердження видання вантажу, реєстром поставок товару згідно рахунку, копіями залізних накладних та актами форми 69 до них (т.1 а.с. 105-195; т. 2 а.с. 1-158; т. 3 а.с. 1-303; т. 4 а.с. 1-258).

Із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.7.3 п. 7.7., п.п. 7.7.5 п. 7.5, п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 вказаного закону суд першої інстанції вказав, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Таким чином, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача, якщо це дійсно мало місце, породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а саме п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, абз. 3 п.п.7.7.1, п.п 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року у розмірі 8723446 грн., що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальника та не отриманням відповідей по результатах перевірки. Право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку.

В ході дослідження джерел постачання продукції Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було встановлено, що контрагенти Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», за правовідносинами з якими формувався податковий кредит, є посередниками при реалізації продукції. Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які відсутні за місцезнаходженням, а також відсутні основні засоби, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, приймаючи оскаржуване рішення у справі, виходив лише з наявності первинних документів у позивача. При цьому, судом взагалі не встановлено, за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податковий кредит, не надано будь-якої правової оцінки таким операціям враховуючи їх специфіку, характер угод, не зясовано правомірність та реальність здійснення угод.

Враховуючи зазначене, відповідач вважав, що ним правомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року позивачеві, а постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та передчасною та такою, що не відповідає вимогам, встановленим до неї ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність законодавчо визначених підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивачеві з огляду на неперевіреність даних про сплату податку на додану вартість у другому та третьому ланцюгу постачальників та можливість робити правову оцінку господарської діяльності таких підприємств контрагентів.

Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» взято на податковий облік 30.03.1994 року за № 474 та зареєстровано як платник податку на додану вартість до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 10.01.2007 року, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.11.2004 року.

По результатах документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» за липень 2010 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було складено акт від 17.09.2010 року № 1/42/08 3/05441447.

Вказаним актом перевірки встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст.. 4 та п.п. 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, та п. 5.7 п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року N 0000358013/0, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 8723446 грн. (т. 1 а.с. 14).

На тверде переконання колегії суддів посилання відповідача у апеляційній скарзі на ту обставину, що порушення контрагентами постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, є законодавчо неспроможним.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» і ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Вказана відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, зокрема, на його контрагентів.

Колегія суддів вважає, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, якщо такий податок не був сплачений продавцем або іншою особою з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Також на покупця не покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань продавцем до бюджету.

Достовірність формування податкового кредиту за вказаний період підтверджена наявністю у позивача податкових накладних від вищевказаних підприємств. Уся сума податкового кредиту, заявлена до відшкодування у вказаний період, сплачена постачальникам металобрухту і вапна в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Закону України ”Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання. Згідно з цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Таким чином, з боку позивача не мало місця порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 та п.п. 4.5.2. п. 4.5. ст. 4 абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, та п. 5.7 п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Крім того, слід зазначити, що вищевказаний Закон не передбачає відповідальності платника податків по зобовязанням інших платників податків, зокрема підприємств, з якими він не мав договірних правовідносин і не ставить у залежність право на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від результатів проведених зустрічних перевірок. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням безпосередньо продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Покупець товару, в даному випадку ТОВ «Алчевський металургійний комбінат», не повинен доводити факт цієї сплати і цей обов'язок, покладений податковим органом на позивача, суперечить вимогам чинного законодавства України.

Також відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог Закону № 168/97, тільки в разі не дотримання яких формування податкового кредиту та заявленого відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції відносно того, що Закон № 168/97 не ставить право платника податку на додану вартість на відшкодування надмірної її сплати у залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум відповідного податку.

Діючим податковим законодавством не передбачено здійснення платником податку контролю за додержанням його контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, податкового законодавства і в подальшому, в разі допущення порушень останніми, нести негативні матеріальні наслідки, в даному випадку, у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Відповідно до п.3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції вірно були дослідженні первинні документи податкового, бухгалтерського обліку позивача, відповідно до яких, виходячи із зазначених вище вимог діючого законодавства, повинен здійснюватись аналіз його господарської діяльності і які свідчать про реальність економічних відносин Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» із його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Степ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Дон-Енерджи», Товариством з обмеженою відповідальністю « Промислова група «Союз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрметфлюси».

Відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не було доведено правомірність своїх дій та доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, статтями 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-7410/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-7410/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0000358013/0 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 23 лютого 2011 року.

Головуючий: Міронова Г.М.

Судді: Бадахова Т.П.

Яковенко М.М.