Ухвала суду № 16550533, 17.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року справа №2а-8160/10/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Тєрєховської Н.Є., представника відповідача Шуйського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 р. у справі № 2а-8160/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000458013/1 від 18.10.2010р. винесеного на підставі Акту про результати виїзної планової документальної перевірки №1254/08-3/00186512 від 08.10.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року ВАТ "Стахановський завод феросплавів" ( далі ВАТ «СФЗ») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000458013/1 від 18.10.2010р. винесеного на підставі Акту про результати виїзної планової документальної перевірки №1254/08-3/00186512 від 08.10.2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо безтоварності договору поставки між ВАТ "СЗФ" та ТОВ "Макра плюс" № 80 віл 20.11.2009 року не відповідає дійсним обставинам справи. Позивач зазначив, що здійснення ним операції з купівлі-продажу вугілля підтверджується наданими суду документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що СПДІ ВПП у м. Луганську, як субєкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 05.07.2010 по 23.07.2010 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганськ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "СЗФ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 916/08-3/00186513 від 30.07.2010, згідно якого було встановлено порушення п. 1.8 ст. 1 п. 7.7.1, п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( далі Закон про ПДВ), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту на суму 773636,00 грн. (а.с. 11-81).

За наслідками проведеної перевірки позивачу було виставлене податкове повідомлення-рішення №00002608013/0 від 12.08.2010, а 18.08.2010 на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганськ було позивачем було направлено первинну скаргу в якій ВАТ "СЗФ" просило переглянути та скасувати зазначене повідомлення-рішення (а.с. 145-151).

В період з 27.09.2010 по 01.10.2010 відповідачем СДПІ ВПП було проведено ще одну перевірку позивача, результати якою оформлені актом №1254/08-3/00186513 від 08.10.2010 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "СЗФ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 30.04.2010" (а.с. 82-120).

Відповідно до висновків зазначеного акту встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. п. 7.4, п.п.7.7.1. та п.п.7.7.2. п. 7.7 ст. 7, Закону про ПДВ та п .5.7 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.05 р. № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.05р. за №702/10982 внаслідок чого ВАТ "СЗФ" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 173381,25 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000458013/1 від 18.10.2010 року, яким ВАТ "СЗФ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 173381,00 грн. (а.с. 144).

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку податкового органу про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість є ненадходження ПДВ до бюджету, оскільки:

- ТОВ "Макра Плюс" не знаходиться за юридичною адресою;

- декларації з ПДВ за березень, квітень, травень, червень 2010 року до ДПІ ТОВ «Макра Плюс» не надані. Податкові зобов'язання не задекларовані та не сплачені в доход бюджету;

- за даними декларації на прибуток за 2009 рік виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) склала 1072921 грн., декларація за І квартал 2010 року не надана. Основні фонди на підприємстві відсутні. До декларації з податку на прибуток за 2009 рік додаток К/1, згідно якому у таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань» відсутні основні фонди. Значення в рядках декларації 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» також відсутні.

- кількість працюючих на підприємстві у 2009 році склала 3 особи, у І кварталі 2010 року 5 осіб.

З зазначених обставин відповідачем зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Макра Плюс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Разом з тим судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ВАТ "СЗФ" та ТОВ "Макра плюс" було укладено договір поставки № 80 від 20.11.2009 за умовами якого ТОВ "Макра плюс" -постачальник, зобов'язаний передати у власність ВАТ "СЗФ" - покупця, вугільну продукцію. Найменування, якісні показники, загальна кількість вугілля, асортимент, дольове співвідношення по маркам, фракціям, ціною встановлюються сторонами у специфікації, або у додаткових угодах. Вугілля поставляється залізничним транспортом у відкритих напіввагонах. Умови поставки СРТ ст. Стаханов. мінімальна партія поставки 1 вагон. Оплата в національній валюті, шляхом 100% передплати (а.с. 195-199).

До зазначеного договору сторонами були складені:

- специфікація № 5: вугілля тоще марки "Т" фр. 13-100 мм (зола до 12%, волога до 10%, летучі речовини 8-14%, сірка не більш 1%. фр. менш 13мм не більш 15%) ТУ У 10.1-23472138-188:2006, кількість 300 та за ціною 750 грн. з ПДВ, загальна сума 225000грн, термін дії специфікації квітень 2010 року, строк поставки квітень 2010 року (а.с. 200);

- специфікація №6: вугілля тоще марки "Т" фр. 13-100 мм (зола до 12%, волога до 10%, летучі речовини 8-14%, сірка не більш 1%. фр. менш 13мм не більш 15%) ТУ У 10.1-23472138-188:2006, кількість 1000 тн.. за ціною 750.00 грн. з ПДВ, загальна сума 750000,00грн., термін дії специфікації травень 2010 року, строк поставки - травень 2010 року (а.с. 201).

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним і податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж податковий орган вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, останній може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до розяснень, викладених в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Макра Плюс» від 20.11.2009 року № 80 не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

За таких обставин його безтоварність повинна доводитись відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

Позивачем надано до суду засвідчені примірники видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі вугілля. рахунків-фактур та платіжних доручень, що підтверджують отримання від ТОВ "Макра плюс" вугільної продукції та здійснення її оплати на загальну суму 1040287,50 грн., в т.ч ПДВ 173381.25 грн.

Ці самі документи були досліджені податковим органом під час проведення перевірки (а.с. 111-113) і в самому акті перевірки зазначено: "згідно наданим ВАТ "СФЗ" документам встановлено, ... у травні 2010 року ТОВ "Макра плюс" було поставлено адресі ВАТ "СЗФ" вугілля на загальну суму 1040287,50 грн., у т.ч. ПДВ 173381.25 грн.".

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.7.1 статті 7 Закону про ПДВ зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем фактично здійснено витрати по сплаті ПДВ в сумі 173381 грн. в ціні товару вугілля, отриманого від ТОВ "Макра плюс" за договором поставки № 80 від 20.11.2009.

Посилання відповідача викладені в акті перевірки та запереченнях, про те, що у періоді з 01.05.2010 по 31.05.2010, враховуючи відсутність у ТОВ "Макра Плюс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань залучених до схеми постачання ВАТ "СЗФ", фінансово-господарські дії за вказаний період не мають юридичної сили суперечить дослідженим судом першої інстанції доказам.

Реальність взаємовідносини із ТОВ "Макра Плюс" підтверджена документальними доказами, наданими до матеріалів справи, а саме належним чином оформленими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі вугілля, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, що підтверджують отримання позивачем від ТОВ "Макра плюс" вугільної продукції та здійснення її оплати на загальну суму 1040287,50 грн., в т.ч ПДВ 173381,25 грн.

Єдиними документами на яких грунтуються доводи відповідача про "нікчемність" угоди від 20.11.2009 № 80 є лист ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську №10356/7/26-0131 від 15.09.2010 та довідка про результати проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ "Макра Плюс", ДПІ у Київському районі м. Донецька від 22.07.2010 року № 5578/15-113/34746826 даними документами податковий орган встановлює відсутність ТОВ "Макра плюс" за юридичною адресою, про ненадання податкової звітності.

У той же час відповідачем додано до матеріалів справи довідку ДПІ в Київському районі м. Донецька від 06.08.2010 №6079/15-1/34746826 "Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ "Макра плюс" з питань підтвердження відомостей, триманих від контрагентів згідно переліку за червень 2010 року". В результаті проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено, що остання податкова звітність: декларація ПДВ за червень місяць не визнана податковою, розрахунок комунального податку за травень 2010 року. Зазначені документи спростовують доводи відповідача про ненадання ТОВ "Макра плюс" податкової звітності.

Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність матеріалами справи правомірності та обґрунтованості нарахування ВАТ "СЗФ" податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Макра плюс" та включення суми 173381 грн. до складу відшкодування ПДВ за травень місяць 2010 року.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 22 лютого 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 р. у справі № 2а-8160/10/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова