Ухвала суду № 16550003, 23.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року справа №2а-25483/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бадахової Т.П.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

розглянувши в письмовому проваджені апеляційну скаргу Шахтарської обєднаної державної інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-25483/10/0570 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної інспекції про визнання протиправними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, спонукання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної інспекції Донецької області про визнання дій відповідача щодо зарахування сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу без врахування призначення платежу та визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0005031543/0 від 27 серпня 2010 року в сумі 503,20грн., № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року в сумі 1314,55грн., № 0005021543/0 від 27 серпня 2010 року в сумі 17815,75грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправними дії відповідача щодо зарахування суми сплачених Державним підприємством «Макіїввугілля» коштів за платіжними дорученнями № 979 від 29 серпня 2008 року в сумі 7728,85 грн., № 1720 від 08 травня 2009 року в сумі 1186,78 грн., № 178 від 12 травня 2009 року в сумі 4363,38 грн., № 276 від 16 липня 2009 року в сумі 4406,50 грн., № 147 від 31 березня 2010 року в сумі 6078,78 грн., № 350 від 30 квітня 2010 року в сумі 6142,50 грн., № 47 від 26 травня 2010 року в сумі 1731,60 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за 2008, 2009 роки, шляхом змінення призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: № 0005031543/0 від 27 серпня 2010 року, в частині нарахування Державному підприємству «Макіїввугілля» штрафних санкцій в сумі 503,50 грн.; № 0005021543/0 від 27 серпня 2010 року, в частині нарахування Державному підприємству «Макіїввугілля» штрафних санкцій в сумі 538,77 грн.; № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року, в частині нарахування Державному підприємству «Макіїввугілля» штрафних санкцій в сумі 11954,77 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що згідно до п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.5.4. розділу 5 наказу України № 342 від 03.09.01р., зареєстрованому у Мін'юсті України 18.10.01р. за № 88" податковий борг погашається попередньо перед погашенням податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черги його виникнення, тобто операції в картках особового рахунку здійснюються у хронологічному порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Також апелянт зазначив, що пунктом 1.6. "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за якими здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276 передбачено, що використання в автоматизованої інформаційної системи спеціального кодування всіх операцій щодо обліку платежів, що надходять до бюджету, забезпечує на робочому місці працівників підрозділу адміністрування облікових показників та звітності автоматизоване ведення особових рахунків платників податків та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи яка дає змогу формувати довідкову інформацію, звітність тощо, а також проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Право платника податків самостійно визначати у платіжних дорученнях суми податкових зобов'язань, які підлягають сплаті, на думку апелянта, суперечить чистині 7 ст. 41 Конституції України, якою встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди інтересам суспільства, суперечить п.5 ст. 4 Закону України "Про власність" №697-ХП від 07.02.1991р., якою встановлено обов'язок власника, здійснюючи свої права, не порушувати права держави.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення та рішення суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Державне підприємство «Макіївугілля» зареєстровано у ЄДРПОУ як юридична особа за ідентифікаційним номером 32442295.

10 серпня 2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, на підстав якої було складено акти № 1015/15/32442295, № 1013/15/32442295, № 1014/15/32442295, відповідно до яких відповідачем встановлено порушення позивачем вимог статті 17 Закону України «Про плату за землю» та п.п.5.3.1 п.5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. За результатами перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення № 0005031543/0, № 0005071543/0, № 0005021543/0 від 27.08.2010 року, якими були нараховані позивачу штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

22 січня 2008 року Державним підприємством «Макіїввугілля» був наданий розрахунок земельного податку за звітний період 2008 рік, відповідно до якого, позивач узгодив суму податкових зобовязань з земельного податку на 2008 рік в загальній сумі 60419,80 грн., з яких за період з січня по листопад 2008 року по 5034,98 грн. на місяць, та в сумі 5035,02 грн. - у грудні 2008 року (арк. спр. 97-98).

З наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях вбачається, що позивачем було перераховано кошти до бюджету в рахунок сплати податку на землю (арк.спр.16-19).

Однак, при зарахуванні здійснених позивачем платежів в період з серпня 2008 року по травень 2010 року податковим органом було змінено призначення платежів, які було зазначено платником податку у платіжних документах, внаслідок чого, всупереч визначеного позивачем призначення платежу:

-в платіжному дорученні № 979 від 29 серпня 2010 року призначення платежу «плата за землю по строку до 30 серпня 2008 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 2693,85 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за травень 2008 року та в сумі 5035,00 грн. за червень 2008 року, що призвело до застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 503,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 00050321543/0 від 27 серпня 2010 року та в сумі 538,77 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005021543/0 від 27 серпня 2010 року.;

- в платіжному дорученні № 1720 від 08 травня 2009 року призначення платежу «плата за землю по строку до 30 травня 2008 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 1186,78 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за вересень 2008 року, що призвело до застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 593,39 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року;

-в платіжному дорученні № 178 від 12 травня 2009 року призначення платежу «плата за землю по строку до 31 травня 2009 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 1938,84 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за вересень 2008 року та у розмірі 2424,54 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за жовтень 2008 року, що призвело до застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 2181,69 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року;

-в платіжному дорученні № 276 від 16 липня 2009 року призначення платежу «плата за землю по строку до 31 липня 2009 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 2610,46 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за жовтень 2008 року та у розмірі 1796,04 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за листопад 2008 року, що призвело до застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 2203,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року;

-в платіжному дорученні № 147 від 31 березня 2010 року призначення платежу «плата за землю по строку до 30 березня 2010 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 3238,94 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за листопад 2008 року та у розмірі 2839,84 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за грудень 2008 року, що призвело до застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 3038,69 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року;

-в платіжному дорученні № 47 від 26 травня 2010 року призначення платежу «плата за землю по строку до 30 травня 2010 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 1731,60 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з земельного податку за березень 2009 року, що призвело до застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 865,80 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005071543/0 від 27 серпня 2010 року.

Підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку, від 21.01.2004, № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пункт 3.8 Інструкції передбачає, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав права розпоряджатися перерахованими коштами за призначенням, на свій розсуд.

Колегія суддів зазначає, що ні спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, ні іншою нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу, без врахування призначення платежу у платіжних дорученнях та без згоди на те платника податків, є неправомірним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Шахтарської обєднаної державної інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-25483/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року по справі № 2а-25483/10/0570 залишити без змін.

Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті 23 лютого 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: Р.Ф.Ханова

М.М.Яковенко