Ухвала суду № 16549890, 15.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року справа №2а-18180/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

представника позивача Гаєвого Р.К., представника відповідача Погромського О.М., представника третьої особи Годз О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» та Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року у справі № 2а-18180/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управляння юстиції, треті особи: Державне підприємство «Горлівський хімічний завод» про визнання дій неправомірними, зняття арешту та заборону вчиняти певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ВАТ «Донецькобленерго» звернувся до суду з адміністративним позовом до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, третя особа: Державне підприємство «Горлівський хімічний завод» про визнання дій неправомірними, зняття арешту з майна та заборону вчиняти певні дії.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив, що 14.07.2010 року на підставі листа ДП «Горлівський хімічний завод» від 13.07.2010 року №375 йому стало відомо, що відповідачем здійснюються дії по підготовці к реалізації майна ДП «Горлівський хімічний завод» в рамках зведеного виконавчого провадження. Як зазначив позивач, було складено сім актів опису та арешту майна від 09.07.2010 року серія АВ № 795077, серія АВ №795078, серія АВ № 795079,' серія АВ №795080, серія АВ №795081, серія АВ №795082, серія АВ №795083. Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2002 року була порушена справа про банкрутство ДП «Горлівський хімічний завод». ВАТ «Донецькобленерго» є конкурсним та поточним кредитором ДП «Горлівський хімічний завод» з грошовими вимогами більш ніж 8 мільйонів гривень і водночас головою комітету кредиторів по справі про банкрутство. Вважав, що відповідачем порушені вимоги ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких у зв'язку з порушенням справи про банкрутство, виконавче провадження щодо ДП «Горлівський хімічний завод» повинно бути зупинено. Також зазначив, що оцінка майна ДП «Горлівський хімічний завод» була проведена з порушенням методики оцінки, що призвело до заниження реальної вартості майна та визначення вартості майна, яка не відповідає його ринковій вартості. Акти опису 2522 одиниць майна складені відносно заборгованості в розмірі 3051264 гривень, акти опису щодо 260 одиниць майна складені відносно заборгованості в розмірі 21203474 гривень. Вважав, що відповідач не співрозмірно провів опис майна щодо різних видів заборгованості.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги і остаточно просив визнати дії відповідача по складанню актів опису та арешту майна від 09.07.2010 року серія АВ № 795077, серія АВ №795078, серія АВ № 795079, серія АВ №795080, серія АВ №795081, серія АВ №795082, серія АВ №795083 та від 21.07.2010 року серія АВ № 795084 протиправними; зняти арешт з майна ДП «Горлівський хімічний завод», який був накладений Калінінським відділом державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції актами опису та арешту майна від 09.07.2010 року серія АВ № 795077, серія АВ №795078, серія АВ № 795079, серія АВ №795080, серія АВ №795081, серія АВ №795082, серія АВ №795083 та від 21.07.2010 року серія АВ № 795084; скасувати постанову Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2010 року; скасувати постанову Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про призначення експертизи від 13 липня 2010 року та 27 липня 2010 року; заборонити Калінінському відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції проводити торги та реалізації майна ДП «Горлівський хімічний завод».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено. При цьому суд виходив з того, що відповідач діяв у відповідності з вимогами ст. 34, 36, 43, 50 та 64 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV ( далі Закон № 606), підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні, а арешт та опис майна третьої особи проведені у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що відповідачем при проведенні арешту та опису майна порушено правила черговості реалізації майна боржника, передбачені ст. 64 Закону № 606. Крім того, опис майна проведено неспіврозмірно наявній заборгованості.

Третя особа ДП «Горлівський хімічний завод» також подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю. В скарзі зазначив, що відносно ДП «ГХЗ» порушена справа про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, у звязку з чим відповідач повинен був зупинити всі наявні в нього виконавчі провадження по стягненню грошових коштів, не повязаних зі стягненням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди. Також вказав, що дії відповідача по арешту та опису майна третьої особи суперечать вимогам статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ ( далі Закон № 2343), оскільки зроблені на користь не тільки фізичних, але й юридичних осіб, що неприпустимо.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що на виконанні Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ДП «Горлівський хімічний завод» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості.

Господарським судом Донецької області 06.12.2002 року порушено справу №33/221 Б про банкрутство ДП «Горлівський хімічний завод», який одночасно своєю ухвалою ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. \ т. № 1 а.с. 87\.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.03.2004 року введено процедуру санації боржника Державного підприємства «Горлівський хімічний завод».

Згідно листа директора ДП «ГХЗ» Биленка І.Е. від 08.04.2010 року виробнича діяльність на ДП «ГХЗ» припинена 13.03.2001 року у звязку із зупинкою виробництва. \ т. № 1 а.с. 109\.

9 липня 2010 року державним виконавцем було описано й арештовано 2 522 одиниці рухомого майна по виконавчих документах про стягнення з ДП «ГХЗ» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі в сумі 3051264,54 грн та встановлено заборону на його відчуження. \ т. № 1 а.с. 6-59\

Постановою державного виконавця від 13.07.2010 року було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна описаного відповідно до акту від 09.07.2010 року. \ т. № 1 а.с. 129\.

Постановою державного виконавця Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції від 14.07.2010 року було накладено арешт на майно ДП «Горлівський хімічний завод» щодо стягнення заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб на суму 21203474,72 гривень. \ т. № 1 а.с. 108\.

21 липня 2010 року було описано 260 одиниць рухомого майна та встановлено заборону на його відчуження, що підтверджується відповідним актом. \ т. № 1 а.с. 112-123\.

Постановою державного виконавця від 27.07.2010 року було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна описаного відповідно до акту від 21.07.2010 року. \ т. № 1 а.с. 131\.

Згідно висновку експерта вартість майна, описаного відповідно до акту від 09.07.2010 року, складає 3654985,89 гривень. \ т. № 1 а.с. 151-197\

Відповідно вартість майна, описаного згідно акту від 21.07.2010 року 217624,99 гривень. \ т. № 1 а.с. 199-204\.

Згідно п. 8 ст. 34 Закону № 606 виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню в тому числі, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум ( у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що для зупинення виконавчого провадження недостатньо лише самого факту порушення проти боржника справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а необхідно також, щоб відповідно до законодавства на дані конкретні вимоги стягувача цей мораторій поширювався.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 під мораторієм розуміється зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів ( обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань щодо сплати податків і зборів ( обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства

За частиною 6 статті 12 Закону № 2343 дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що обовязок зупинити виконавче провадження не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, які зазначені в ч. 6 ст. 12 Закону № 2343, а також на зобовязання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки на них дія мораторію не поширюється, у звязку з чим доводи апеляційних скарг в цій частині є неспроможними та такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Зазначена позиція підтверджується також розясненнями, викладеними в п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» ( далі Постанова № 15).

Крім того, третя особа в апеляційній скарзі посилається на положення ч. 4 ст. 17 Закону № 2343, відповідно до якого з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Згідно статті 1 Закону 3 2343 санація система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

Правила частин 4 статті 12 та частини 4 статті 17 Закону № 2343 є загальними та випливають одне з одного.

Разом з тим, вимоги частини 6 статті 12 цього Закону є спеціальними відносно до зазначених правил, а тому у разі примусового виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості з виплати заробітної плати, загальна норма, викладена в частині 4 статті 17 Закону № 2343, застосуванню не підлягає.

Вказані висновки суду підтверджуються ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10.05.2007 року, згідно якої відмовлено ДП «ГХЗ» у задоволенні скарги на дії посадової особи Державної виконавчої служби у Калінінському районі м. Горлівки по опису та арешту майна, а також у визнанні незаконними постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. \ т. № 1 а.с. 92-96\.

Також ухвалою господарського суду Донецької області від 13.08.2009 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року, визнанно незаконною бездіяльність Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управляння юстиції по виконанню наказу господарського суду Донецької області від 19.01.2009 року про стягнення з ДП «ГХЗ» на користь УДСО при ГУМВС України в Донецькій області 30566,16 грн та зобовязано Калінінський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управляння юстиції вчинити дії по виконанню вказаного наказу суду. \ т. № 1 а.с. 97-104\.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України

Аналогічне положення містилось і в Законі України «Про судоустрій», який діяв на час прийняття зазначених судових рішень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постановою від 15.01.2010 року начальником Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управляння юстиції правомірно скасовані всі постанови державних виконавців про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ДП «ГХЗ» на користь стягувачів після введення в дію мораторію, тобто після 16.12.2002 року. \ т. № 1 а.с. 105-106\.

Крім того, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2003 р. N 11-рп/2003 у справі про мораторій на примусову реалізацію майна при застосуванні статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" в частині відчуження рухомого та іншого майна підприємств дія мораторію не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що забезпечує ведення їх виробничої діяльності. Дія мораторію також не поширюється на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що не забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі санації.

Зазначена правова позиція також міститься в п. 4 Постанови № 15.

Оскільки ДП «ГХЗ» виробнича діяльність не ведеться на протязі вже практично 10 років, то фактично дія мораторію згідно статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" на майно зазначеного підприємства не поширюється, оскільки жодні обєкти як нерухомого, так і рухомого майна у виробництві не застосовуються у звязку з припиненням самої виробничої діяльності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги третьої особи щодо обовязкового зупинення всіх виконавчих проваджень по стягненню з ДП «ГХЗ» грошових коштів (заборгованості), не повязаних зі стягненням виплати заробітної плати, аліментів., відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди, а також невідповідності чинному законодавству дій по арешту та опису майна у звязку зі стягненням заборгованості на користь юридичних осіб, суперечать вимогам вищезазначеним положенням діючого законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 5 Закону № 606 державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, у звязку з відновленням виконавчих проваджень державний виконавець повинен був прийняти всіх передбачених законодавством заходів щодо виконання рішень про стягнення з ДП «ГХЗ» заборгованості, на яку не розповсюджується дія мораторію.

Як визначено у ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, у тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством, залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації, а відповідно до частини 4 боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Державний виконавець звертався до третьої особи з запитом щодо надання переліку майна, на яке необхідно звернути стягнення в першу чергу, але листом керуючого санацією ДП «ГХЗ» від 28.04.2010 року в наданні такого переліку було відмовлено з посиланням на ч. 4 ст. 17 Закону № 2343. \ т. № 1 а.с. 111\.

За таких обставин, а також, враховуючи, що остаточну черговість звернення стягнення на майно боржника визначає державний виконавець, колегія суддів не вбачає порушень з боку останнього, а доводи апеляційних скарг в цій частині до уваги не приймає.

Посилання апелянтів на порушення відповідачем вимог статті 64 Закону № 606 щодо черговості не відповідають обставинам справи, оскільки арешт на рахунки підприємства накладений ще у 1999-2001 роках і за відповідями установ банків грошові кошти на рахунках підприємства відсутні, тому державний виконавець мав право накладати арешт на майно, визначене в п. 2 та 3 ч. 2 статті 64 Закону № 606. Вимоги частини 3 цієї статті щодо повідомлення про накладення арешту власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, відповідачем виконані. \ а.с. 124-127\.

Згідно статті 55 Закону № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт застосовується в тому числі для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця по проведенню опису та арешту майна року були вчинені у відповідності з вищезазначеними вимогами діючого законодавства.

Відсутність підпису представника ДП «ГХЗ» у актах опису майна не є підставою для визнання дій по складанню самих актів незаконними та зняття арешту з зазначеного в них майна, оскільки сам перелік майна позивачем та третьою особою не під сумнів не ставиться, а заперечується лише право на застосування арешту та опису цього майна, а також його оцінка.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону № 606 для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Державним виконавцем постановами від 13 та 27 липня 2010 року для оцінки описаного майна призначено експертизи і для її проведення залучено Донецьку філію ПП «Автоексперт», яка є субєктом оціночної діяльності та має сертифікат від 09.06.2005 року № 3687\05, виданий Фондом державного майна України.

Таким чином, порушень статті 57 Закону № 606 при призначенні експертизи з боку державного виконавця суд не вбачає.

Доводи апеляційних скарг про заниження реальної вартості майна та визначення експертом вартості майна, яка не відповідає його ринковій вартості не можуть бути предметом розгляду даної справи, оскільки субєктом оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. За таких обставин висновок експерта слід оскаржувати в іншому порядку, а саме в порядку господарського судочинства.

Зазначена позиція колегії суддів кореспондується з розясненнями, викладеними в п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Крім того, ухвалою суду від 16.12.2010 року за клопотанням представника позивача ВАТ «Донецькобленерго» по справі була проведена судова експертиза (оціночна) з метою визначення ринкової вартості майна ДП «Горлівський хімічний завод», що знаходиться в процедурі виконавчого провадження.

Відповідно до висновків судового експерта від 24.12.2010 року вартість обладнання ДП «Горлівський хімічний завод» складає 2140117,74 грн. без ПДВ, та відповідно 2568141,29 грн. з ПДВ., вартість нерухомого майна ДП «Горлівський хімічний завод» складає 1 206 535,10 грн. без ПДВ, та відповідно 1 447 842,12 з ПДВ; вартість рухомого майна ДП «Горлівський хімічний завод» (залізничного составу) складає 572 460,38 грн. без ПДВ, 686952,46 грн з ПДВ; вартість транспортних засобів ДП «Горлівський хімічний завод» складає 16316,50 грн. без ПДВ, 19579,80 грн. з ПДВ. Таким чином, загальна вартість всього майна складає 4722515,67 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неспіврозмірності вартості описаного майна сумам заборгованості, а саме, що за актом від 09.07.2010 року описано 2522 одиниці майна для погашення заборгованості на суму 3051 264 гривні, а за актом від 21.07.2010 року описано 260 одиниць майна відносно заборгованості на суму 21203474 гривні, на переконання колегії суддів на увагу не заслуговують, оскільки стосуються питання черговості задоволення вимог кредиторів, тобто розподілу грошових сум в тому числі одержаних від реалізації майна боржника.

Черговість задоволення вимог стягувачів передбачена статтею 44 Закону № 606 і не стосується питань арешту та опису майна. В будь-якому випадку за актом від 09.07.2010 року описано майно для погашення вимог другої та третьої черг, тільки після задоволення яких можливе задоволення інших вимог.

Аналізуючи положення ст. 44, 50, 55, 57, ч. 5 , 7 ст. 61 та ст. 62 Закону, суд приходить до висновку, що вартість майна, на яке накладений арешт, може бути і більшою ніж сума боргу, оскільки Закон передбачає стягнення з цих коштів виконавчого збору, а також можливість задоволення вимог стягувачів наступних черг та повернення боржнику залишку коштів, які залишились після продажу майна, якщо вартість майна, на яке звертається стягнення перевищує суму боргу за виконавчими документами.

Таким чином, доводи скарги щодо неспіврозмірності вартості майна за актами арешту та опису від 9 та 21 липня 2010 року сумам вказаної в них заборгованості не грунтуються на вимогах діючого законодавства, яке не передбачає такої співрозмірності при задоволенні вимог різних черг стягувачів, а також при проведенні арешту та опису майна.

За частиною 7 статті 44 Закону № 606 вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. Пропорційно ж можуть задовольнятись лише вимоги однієї черги.

Також судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо проведення торгів та реалізації майна боржника, оскільки в межах адміністративного судочинства підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб, жодних даних, що вказані торги пройдуть з порушенням діючого законодавства у колегії суддів немає і апелянтами такі докази суду не надані.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст виготовлено 21 лютого 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» та Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року у справі № 2а-18180/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року у справі № 2а-18180/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова