Постанова № 16549829, 14.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року справа №2а-20052/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

при секретарі Касьяновій В.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_2 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю)

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу Товариства з обмеженою ідповідальностю "СЕВЕР-АВТО" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-20052/10/0570 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю "СЕВЕР-АВТО" до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2009 року № 0002212341/0, № 0002222341/0 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2009 року № 0002212341/0, № 0002222341/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-20052/10/0570 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» зареєстроване виконавчим комітетом Словянської міської ради 21.06.1999 за № 12771050002000973 та є юридичною особою (а.с.11-20) ТОВ «Север-Авто» взято на податковий облік в Словянській ОДПІ з 23.06.1999 за № 2560. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.04.2006 № 06587484 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

05 липня 2010 року Словянською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Север-Авто» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрмашпром» за період червень-грудень 2009, січень та березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 05.07.2010 № 4665/23-3/30345146 (а.с. 23-33)

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення Позивачем:

п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 39583 грн.;

пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на суму 75793 грн., завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) за грудень 2009 року в сумі 21906 грн., завищено рядок 22.2 податкової декларації з ПДВ зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2009 року в сумі 76844 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення рішення від 22 липня 2010 року № 0002222341/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 113689,5 грн. у тому числі основний платіж 75793 грн., штрафні санкції 37896,5 грн. (а.с. 21), № 0002212341/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 51457,9 грн. у тому числі основний платіж 39583 грн., штрафні санкції 11874,9 грн. (а.с. 22)

В обґрунтування правової позиції донарахування позивачу податкових зобовязань, відповідач посилається на відсутність фактичних господарських операцій між ним та ТОВ «Укрмашпром» за укладеними договорами, які мають ознаки нікчемності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Встановлено, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ «Север-Авто» (Продавець) та ТОВ «Укрмашпром» (Покупець) укладено договір № 10/П, відповідно до якого Продавець зобовязаний був передати товар у власність Покупцю, а Покупець зобовязаний прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим договором. (а.с. 59-60)

В обґрунтування фактичної поставки товару позивачем до суду було надано рахунок № 60 від 05.10.2009 виписаний на адресу ТОВ «Укрмашпром», накладну № 25 від 05.10.2009 (а.с. 53) податкову накладну № 107 від 05.10.2009 (а.с. 54) Відповідно до оборотно сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», станом на 31.12.2009 та 31.03.2010 дебіторська заборгованість з контрагентом ТОВ «Укрмашпром» складає 170000 грн. (а.с. 56-58).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Укрмашпром» (Продавець) та ТОВ «Север Авто» (Покупець) укладено договори № СА-09/ІІ від 03.09.2009 та № СА-09/ІІ від 03.11.2009 року, відповідно до положень яких Продавець зобовязаний передати товар у власність Покупцю, а Покупець зобовязаний прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим договором. (а.с. 71-72) Умови поставки товару самовивіз.

Судом також встановлено, що позивачем у вигляді передплати за товари виробничо технічного призначення відповідно до наведених договорів перераховано на користь ТОВ «Укрмашпром» 1217256 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 30.10.09 (а.с. 61), № 24 від 27.11.09 (а.с. 63), № 61 від 30.12.09 (а.с. 65) В свою чергу ТОВ «Укрмашпром» видано ТОВ «Север-Авто» податкові накладні на перераховану суму від 30.10.09 № 30/10/2 (а.с. 62), від 27.11.09 № 27/11/16 (а.с. 64), від 30.12.09 № 30/12/9 (а.с. 66).

Як вбачається з акту перевірки та доданих до справи документів, позивачем на підставі здійсненої передплати за товар згідно договорів № СА-09/ІІ від 03.09.2009 та № СА-09/ІІ від 03.11.2009 частково сформовано валові витрати у сумі 300000 грн. по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку відповідно до платіжного доручення від 27.11.2009 № 24 у сумі 360000 грн. При цьому, як вбачається з листа ТОВ «Север-Авто» від 30.06.2010 № 185 до складу валових витрат віднесена тільки передплата в сумі 300000 грн. Інша сума передплати у розмірі 857256 грн. не віднесена до валових витрат в звязку з відсутністю поставки товару. (а.с. 125).

Крім того, актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту ПДВ позивачем на суму 202876 грн. Як встановлено у судовому засіданні, зазначена сума сформувалося за рахунок здійснення позивачем передплати на адресу ТОВ «Укрмашпром» платіжними дорученнями № 1 від 30.10.09 в сумі 247000 грн. у т.ч ПДВ 41166,67 грн; № 24 від 27.11.09 на суму 360000 грн. у т. ч. ПДВ 60000грн.; № 61 від 30.12.09 на суму 610256 грн. у т.ч ПДВ 101709,33 грн., які віднесені до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року.

Колегія суддів не може прийняти як доказ відсутності фактичних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» за укладеними договорами, акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укрмашпром» від 16.06.2010 № 4077/23-3/32645813 (а.с. 73-80) з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу стосовно відсутності матеріально-технічної бази контрагента позивача є безпідставними, оскільки наявність певних умов не є передумовою надання товариству статусу субєкта господарської діяльності. Підприємство відповідним чином зареєстровано, наділено господарською компетенцією, відповідно до Господарського кодексу України, і як учасник господарських відносин у сфері господарювання, реалізував свою компетенцію шляхом укладання та виконання господарського договору. Відповідно до частини 4 статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення господарської діяльності встановлюються Конституцією та законами України.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Недоведеність податковим органом порушення податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність визначення податку і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Під час апеляційного провадження встановлено, що поставка товару здійснена зі складу контрагента позивача на адресу покупця ТОВ «Укрмашпром» самовивозом, без завезення на склад позивача, внаслідок чого транспортні документи, і як наслідок цього транспортні витрати відсутні. Зазначене підтверджується довідкою підприємства від 14 лютого 2011 року.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що висновки податкового органу здійснені не на підставі первинних документів, а по факту їх відсутності. Податковим органом у позивача витребувались документи, які відсутні внаслідок способу виконання господарської операції.

В порушення ч.3 ст.2 КАС України відповідач прийняв спірне рішення, яке не узгоджується з нормами матеріального закону та не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечуючи проти позову відповідач не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальностю "СЕВЕР-АВТО" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-20052/10/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 р. у справі № 2а-20052/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю "СЕВЕР-АВТО" до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2009 року № 0002212341/0, № 0002222341/0 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальностю "СЕВЕР-АВТО" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 22.07.2009 року № 0002212341/0 та № 0002222341/0.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 18 лютого 2011 року.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко