Постанова № 16549655, 18.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року справа №2а-26045/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 10.01.11

№08-192

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 29.10.10р.

№45190/10/10-213

ОСОБА_4, представник за дов. від 26.11.10р.

№47882/10/10-213

розглянувши у відкритому судовомуМакіївської обєднаної державної

засіданні апеляційну скаргу податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від27 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-26045/10/0570

за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа»

до Макіївської обєднаної державної

податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення

рішення № 0000013504/0 від 15.09.2010 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення №0000013504/0 від 15.09.2010 р. (арк. спр. 3-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України та поновлено позивачу строк звернення до суду (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю, скасовано податкове повідомлення рішення №0000013504/0 від 15 вересня 2010р. Макіївської обєднаної державної податкової інспекції (арк. спр. 131-133).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведені підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Складений відповідачем акт № 7347/23-3/31534547 від 06.09.2010р. не може слугувати такою підставою, оскільки за наслідками судового розгляду справи не встановлена відповідність викладених в акті перевірки відомостей дійсним обставинам господарської діяльності позивача.

Крім того, висновок про нікчемність господарських договорів відповідач обґрунтував відсутністю документів, що свідчать про транспортування продукції. Суд першої інстанції вважав посилання відповідача на нормативні документи, якими оформлюються відносини щодо перевезення вантажів такими, що не стосуються предмету доказування.

Суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача про недійсність договору поставки №03/01-09/13 від 03.01.2009р. суперечать вимогам закріпленого у ст.204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину, згідно якому правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Макіївська обєднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 134-135).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що адміністративний позов КП «Тепломережа» подано з порушенням строку, визначеного ч. 5 ст. 99 КАС України. Заява позивача № 08-10480 від 12.11.10 р. про відновлення строку не містить жодної поважної причини пропуску строку.

Крім того, апелянт зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Також, апелянт звертає увагу на те, що актом перевірки зафіксовані певні обставини, при яких здійснювалося постачання товару: відсутність документів, по яких відбувався рух товару від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування ТМЦ, акт приймання передачі ТМЦ підписано особами, які неможливо ідентифікувати (відсутні ПІБ осіб, довіреності на отримання реалізованої продукції). Не були надані первинні документи не під час перевірки, не під час слухання справи у суді першої інстанції. Не прийняті доводи ОДПІ на відсутність у позивача товарно транспортних накладних, як підставу для здійснення безтоварних операцій.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав свої заперечення від 11.02.2011р., просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Комунальне підприємство “Макіївтепломережа”, ідентифікаційний код 31534547, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 08.06.2001р. (арк. спр. 43), зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтву № 08960403, виданому 13.07.2004р. (арк. спр. 44).

Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків МДП ВАТ “Облпаливо” за період січень-лютий, грудень 2009р. За результатами перевірки був складений акт № 7347/23-3/31534547 від 06.09.2010р. (арк. спр. 8-18), в якому відповідачем встановлені порушення підпункту 1.4 ст. 1, підпунктів 7.2.1, 7.4.1, 7.4.5 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР., в якому встановлено, що підприємство безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 113514,91 грн., нараховану на вугілля, отримане від Макіївського дочірнього підприємства ВАТ “Облпаливо», у звязку з не підтвердженням факту постачання при здійснення нікчемного правочину, що призвело до заниження сум ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 83086,87 грн., в т.ч. січень 75020 грн. та лютий 8066,67 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013504/0 від 15.09.2010р. (арк. спр. 20), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ, в тому числі за основним платежем 83086,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41543,35 грн.

Підставами нарахування зазначених податкових зобовязань є висновок відповідача про те, що договір поставки № 03/01-09/13 від 03.01.2009р., укладений позивачем з Макіївським дочірнім підприємством ВАТ “Облпаливо” (арк. спр. 81-84), має ознаки нікчемності. В тому числі, у складеному відповідачем акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надані документи, що свідчать про транспортування продукції, передбаченої договором та докази якості поставленої продукції та її відповідності діючим стандартам.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо правомірності прийнятого відповідачем повідомлення-рішення, а також правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором, який, на думку відповідача, є нікчемним і не породжує правових наслідків.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509) Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХУ1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції вказав на те, що сторони не заперечили, що інших підстав спору, крім питання нечинності договору поставки № 03/01-09/13 від 03.01.2009р., укладеного позивачем з Макіївським дочірнім підприємством ВАТ “Облпаливо”, немає, оскільки саме з розрахунків за цим договором відповідачем нараховані податкові зобовязання спірним повідомленням-рішенням №0000013504/0 від 15.09.2010р. Встановлено та не заперечується сторонами, що до складу податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ по операціях із зазначеним контрагентом на підставі отриманих податкових накладних. Таким чином, спір виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором, який, на думку відповідача, є нікчемним і не породжує правових наслідків.

За висновком суду першої інстанції, відповідачем не доведений та не обґрунтований висновок про те, що укладений позивачем договір у сфері господарської діяльності є нікчемним і не вимагає визнання його недійсним судом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

При цьому, як вбачається з договору поставки вугілля №03/01-09/13 від 03 січня 2009 року між КП «Макіївтепломережа» та Макіївським ДП ВАТ «Облпаливо», останнім було виписано відповідні податкові накладні на користь підприємства позивача. Ця операція визначена податковим органом як безтоварна із посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, які у свою чергу підтверджували б факт перевезення вугілля за вказаним договором.

Самим договором встановлено, що поставка вугілля можлива як залізничним транспортом, так і автомобільним транспортом (п.3.3 договору). При цьому постачальник зобовязується надати покупцю акт приймання-передачі вугілля; разом з відвантаженим вугіллям залізничні накладні; на протязі трьох календарних днів з моменту відгрузки - рахунок на поставлене вугілля, засвідчену копію посвідчення (сертифіката) про якість, копії залізничних квитанцій про приймання вантажу до перевезення, податкові накладні на відвантажене вугілля, листи про власність на постачання вугілля, а в разі поставки вугільної продукції автомобільним транспортом постачальник зобовязується передати покупцю наступні документи на товар: товарно-транспортну накладну, рахунок, податкову накладну, акт приймання-передачі вугілля (п.3.4 договору).

Зазначені товарно-транспортні накладні не були надані позивачем ані під час перевірки його податковим органом, ані під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі від 19.01.2009р. (а.с.54). та від 30.01.2009р. (а.с.56), від 26.02.2009р. (а.с.58) від 28.12.2009р. (а.с.60), від 25.12.2009р. (а.с.62), від 24.12.2009 (а.с.64), від 22.12.2009 (а.с.66), від 21.12.2009р. (а.с.68) між МДП ВАТ «Облпаливо» та КП «Макіївтепломережа», з яких вбачається, що МДП ВАТ «Облпаливо» передає у власність КП «Макіївтепломережа» в рахунок взаємозаліку вугільну продукції. Проте, умовами договору поставки №03/01-09/13 (розділ 5) не передбачено розрахунки між сторонами шляхом взаємозаліку. Крім того, вказані акти приймання-передачі не містять відповідне посилання на саме цей договір поставки, а тому не можуть бути прийняті судом як належні докази.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України №996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарський операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів вважає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду першої інстанції слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити про нездійснення самих господарський операцій.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні від 19.01.2009р. №10, від 30.01.2009р. №17, від 26.02.2009р. №34, від 22.12.2009р. №229, від 21.12.2009р. №223, від 24.12.2009р. № 234, від 25.12.2009р. №235, від 28.12.2009р. № 236 мають посилання на договір, проте не зазначено, до якого саме договору поставки вони відносяться (а.с.45-52).Тільки податкові накладні від 19.01.2009р., 30.01.2009. та 26.02.2009р. мають посилання на марку вугілля ГР, що передбачений договором поставки від 03.01.2009р. №02/01-09/13 (додаток № 1 до договору(а.с.84). Інші податкові накладні містять посилання на іншу марку вугілля - ДГР, ніж та, що передбачена договором поставки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, а також податкових накладних на виконання умов договору поставки є свідченням відсутності факту перевезення товару, а також відповідної господарської операції за даним договором поставки, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів свідчить про нездійснення самих господарський операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Питання щодо поновлення строку звернення до суду було вирішено судом першої інстанції в ухвалі від 15 листопада 2010 року, яка не є предметом оскарження. Відповідно до ч. 3 ст. 102 КАС України ухвала суду про продовження пропущеного процесуального строку може бути оскаржена окремо, тому доводи апелянта з цього приводу колегія суддів не приймає до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-26045/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення №0000013504/0 від 15.09.2010 р. - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-26045/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення №0000013504/0 від 15.09.2010 р. скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до Макіївської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010 року №0000013504/0 про сплату суми податкового зобовязання 124630,02 грн., в тому числі за основним платежем 83086,67 грн., штрафними санкціями - 41543,35 грн., відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі у повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21 лютого 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська