Ухвала суду № 16549651, 18.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року справа №2а-24237/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняІванченко О. В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 17.02.11р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 11.05.10р.

№51

розглянувши у відкритому судовомуДержавної податкової інспекції

засіданні апеляційну скаргу у м. Краматорську

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від22 грудня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-24237/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрметалорукав»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним податкового повідомлення

рішення № 0002101502/0/33468 від 16 серпня

2010 року,-

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 16 серпня 2010 року № 0002101502/0/33468 (том 1 арк. спр. 3-10).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (том 1 арк. спр. 1).

22 грудня 2010 року позивач надав до суду уточнення до адміністративного позову та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 16 серпня 2010 року №0002101502/0/33468 (том. 2 арк. спр. 207-212).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним податкове повідомлення рішення №0002101502/0/33468 від 16 серпня 2010року (том 2 арк. спр. 241-246).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у березні 2010 року 49431,00 грн., у квітні 2010 року 203629,00 грн., у травні 2010 року 176734,00 грн., що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про заниження суми податку, що підлягає сплаті за березень 2010 року в сумі 49430,00грн., квітень 2010 року 203629,00 грн., за травень 2010 року 176374,00грн.

Державна податкова інспекція у м. Краматорську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволення позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. спр. 247-250).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що розрахунки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» не підтверджено, факт відображення господарських операцій між підприємствами по деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року не встановлено, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Загіп» відсутні основні фонди, кількість працюючих 2 особи, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності.

Апелянт вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» декларація з податку на прибуток за 1 квартал та перше півріччя 2010 року до податкового органу за місцезнаходженням не надана, основні фонди відсутні, кількість працюючих три особи.

На думку скаржника, не враховано при винесенні постанови те, що контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» за місцем їх первинної реєстрації декларації з податку на додану вартість не надавались, а отже податкові зобовязання з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року по взаєморозрахунками з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» не задекларовані до бюджету.

Також, податковий орган посилається на те, що на момент складання акту перевірки до Державної податкової інспекції у м. Краматорську підприємством пояснення та документальних підтверджень до декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року не надавались.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу від 15.02.2011р. № 53, в яких просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, справу розглянути у присутності представника позивача, а також, зокрема, зазначив, що в акті перевірки не зазначено, що на вимогу відповідача позивачем не були надані для перевірки інші документи, для підтвердження відомостей відображених в деклараціях з ПДВ за березень, квітень та травень 2010 року. Обов»язкове надання таких документів разом з подачею декларацій з ПДВ, діючим законодавством не передбачено.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем, окрім інформації із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов»язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не надано суду інших доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на залишенні без змін постанови суду першої інстанції, а апеляційної скарги без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 30201248. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 7807448 основними видами діяльності товариства є наступні: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною; посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інші види оптової торгівлі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську та є платником податку на додану вартість, що підтверджується інформацією, що міститься в акті перевірки (т. 1 арк. спр. 249-254).

В період з 01 березня 2010 року по 30 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість, за наслідками проведення якої був складений акт № 1728/15-2-30201248 від 05 серпня 2010 року (том 1 арк. спр. 13-19).

Даним актом перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5, абзацу 2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

16 серпня 2010 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101502/0/33468 (том 1 арк. спр. 12), яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 588513,3 грн., з яких за основним платежем 429434,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями 159079,30 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було отримано позивачем 06 жовтня 2010 року, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення (том 2 арк. спр. 175).

01 вересня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» (продавець) був укладений договір № 38 (том 1 арк. спр. 21), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти металопрокат у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 21 від 16 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 29) сторонами було узгоджено постачання ленти х/к 08 пс у кількості 3230,00 кг. Загальною вартістю 317014,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 52835,70 грн. Згідно специфікації № 22 від 19 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 30) сторонами було узгоджено постачання ленти х/к 08 пс у кількості 33200,00 кг. Загальною вартістю 316728,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 52788,00 грн. Згідно специфікації № 23 від 30 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 31) сторонами було узгоджено постачання ленти х/к 08 пс у кількості 33270,00 кг. Загальною вартістю 317395,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 52899,30 грн.

04 вересня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» (продавець) був укладений договір № 39 (том 1 арк. спр. 22), за умовами якого (із врахуванням додаткової угоди від 04 вересня 2009 року) продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти масло індустріальне у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 6 від 12 березня 2010 року (том 1, арк. спр. 32) сторонами було узгоджено постачання індустріального масла у кількості 400 кг. загальною вартістю 2544,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 424,00 грн. Згідно специфікації № 7 від 07 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 33) сторонами було узгоджено постачання індустріального масла у кількості 3200,00 кг. загальною вартістю 20352,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3392,00 грн. Згідно специфікації № 8 від 12 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 34) сторонами було узгоджено постачання індустріального масла у кількості 4500,00 кг. загальною вартістю 28620,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4770,00 грн.

08 вересня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» був укладений договір № 41 (том 1 арк. спр. 23), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти металопрокат у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 9 від 2 березня 2010 року (том 1 арк. спр 35) сторонами було узгоджено постачання цинку металевого у кількості 2545,00 кг. загальною вартістю 90093,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 15015,30 грн. Згідно специфікації № 10 від 12 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 36) сторонами було узгоджено постачання цинку металевого у кількості 4000,00 кг. загальною вартістю 141600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 23600,00 грн. Згідно специфікації № 11 від 10 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 37) сторонами було узгоджено постачання цинку металевого у кількості 3350,00 кг. загальною вартістю 118590,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19765,00 грн. Згідно специфікації № 12 від 24 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 38) сторонами було узгоджено постачання цинку металевого у кількості 2250,00 кг. загальною вартістю 79650,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 13275,00 грн.

04 вересня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» був укладений договір № 43 (том 1 арк. спр. 24), за умовами якого (із врахуванням додаткової угоди від 24 вересня 2009 року) продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти пряжу бавовняну у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 4 від 1 березня 2010 року (том 1 арк. спр. 39) сторонами було узгоджено постачання пряжи х/б у кількості 430,00 кг. загальною вартістю 9184,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 1530,80 грн. Згідно специфікації № 5 від 5 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 40) сторонами було узгоджено постачання пряжи х/б у кількості 600,00 кг. загальною вартістю 12816,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2136,00 грн.

01 жовтня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» (продавець) був укладений договір № 46 (том 1 арк. спр. 25), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти металопрокат у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 9 від 09 березня 2010 року (том 1 арк. спр. 41) сторонами було узгоджено постачання ленти нерж. у кількості 2417,00 кг. загальною вартістю 185625,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 30937,60 грн. Згідно специфікації № 10 від 02 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 42) сторонами було узгоджено постачання ленти нерж. у кількості 1200,00 кг. загальною вартістю 92160,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 15360,00 грн. Згідно специфікації № 11 від 6 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 43) сторонами було узгоджено постачання ленти нерж. у кількості 5000,00 кг. загальною вартістю 384000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 64000,00 грн. Згідно специфікації № 12 від 12 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 44) сторонами було узгоджено постачання ленти нерж. у кількості 5136,00 кг. загальною вартістю 394444,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 35740,00 грн.

01 жовтня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» (продавець) був укладений договір № 48 (том 1 арк. спр. 26), за умовами якого (із врахуванням додаткової угоди від 01 жовтня 2009 року) продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти товар: шнур шаон у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 3 від 14 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 45) сторонами було узгоджено постачання товару: шнур шаон у кількості 550,00 кг. загальною вартістю 25740,00грн., у тому числі податок на додану вартість 4290,00 грн.

12 квітня 2010 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» (продавець) був укладений договір № 12 (том 2 арк. спр. 143), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти металопрокат у номенклатурі, кількості та по цінам, зазначеним в специфікації. Згідно специфікації № 1 від 30 квітня 2010 року (том 1 арк. спр. 46) сторонами було узгоджено постачання товару загальною вартістю 7682,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 1280,43 грн. Згідно специфікації № 2 від 17 травня 2010 року (том 1 арк. спр. 47) сторонами було узгоджено постачання товару загальною вартістю 5247,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 874,50 грн.

01 березня 2010 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» був укладений договір відповідального зберігання № 7 (том 1 арк. спр. 27), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Загіп» (зберігач) зобовязався прийняти на відповідальне зберігання майно згідно акту приймання-передачі. Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 3 договору № 7 від 01 березня 2010 року. Згідно пункту 3.1. цього розділу вбачається, що поклажодавець сплачує зберігачу вартість послуг, виходячи із встановлення вартості наданої зберігачем площі для зберігання матеріальних цінностей на рівні 1,20 грн. на добу за 1 т. металу. Згідно Акту приймання товарно-матеріальних цінностей на зберігання від 01 березня 2010 року, позивачем було передано на зберігання товарно-матеріальні цінності у кількості 245624,00 тн. загальною вартістю 1777535,60 грн. Приймання послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей, здійснювалося шляхом підписання актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) (том 2, арк. спр. 170-172).

15 квітня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року (том 1, арк. спр. 86). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 156348,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 1583,00 грн.

Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року) до складу податкового кредиту березня 2010 року позивачем не було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» в сумі 47907,90 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» в сумі 1522,87 грн. В реєстрі отриманих податкових накладних у березні 2010 року (том 1, арк. спр. 110) позивачем були відображені наступні податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп»

від 01 березня 2010 року № 162048, ПДВ в сумі 1530,80 грн. (т. 2арк. спр. 146),

від 02 березня 2010 року № 162049, ПДВ в сумі 15015,50 грн. (т. 2 арк. спр. 147),

від 09 березня 2010 року № 162050, ПДВ в сумі 30937,60 грн. (т. 2 арк. спр. 148),

від 12 березня 2010 року № 162051, ПДВ в сумі 424,00 грн. (т. 2 арк. спр. 149),

від 31 березня 2010 року № 443, ПДВ в сумі 1522,87 грн. (т. 2 арк. спр. 164),

17 травня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року (том 1, арк. спр. 93-95). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 215175,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2101,00 грн.

Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року) до складу податкового кредиту квітня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» в сумі 202155,43 грн.

В реєстрі отриманих податкових накладних у квітні 2010 року (том 1 арк. спр. 110) позивачем були відображені наступні податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс»:

від 02 квітня 2010 року № 162052, ПДВ в сумі 15360,00 грн. (т. 2 арк. спр. 150),

від 07 квітня 2010 року № 162053, ПДВ в сумі 3392,00 грн. (т. 2 арк. спр. 145),

від 12 квітня 2010 року № 162054, ПДВ в сумі 23600,00 грн. (т. 2 арк. спр. 162),

від 16 квітня 2010 року № 162055, ПДВ в сумі 52835,7 грн. (т. 2 арк. спр. 151),

від 19 квітня 2010 року № 162066, ПДВ в сумі 52788,00 грн. (т. 2 арк. спр. 152),

від 30 квітня 2010 року № 162057, ПДВ в сумі 1280,43 грн. (т. 2 арк. спр. 163),

від 30 квітня 2010 року № 162058, ПДВ в сумі 52899,30 грн. (т. 2 арк. спр. 153).

Також, судом першої інстанції також встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що суму сплаченого податку у розмірі 1743,74 грн. було включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду травня 2010 року на підставі отриманої накладної.

21 червня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року (том 1 арк. спр. 99-103). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 193393,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 1943,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року) до складу податкового кредиту травня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» в сумі 174851,30 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» в сумі 1473,74 грн.

В реєстрі отриманих податкових накладних у травні 2010 року (том 1 арк. спр. 110) позивачем були відображені наступні податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп»

від 30 квітня 2010 року № 993, ПДВ в сумі 1473,74 грн. (т. 2 арк. спр. 165);

від 05 травня 2010 року № 162059, ПДВ в сумі 2136,00 грн. (т. 2 арк. спр. 154);

від 06 травня 2010 року № 162060, ПДВ в сумі 64000,00 грн. (т. 2 арк. спр. 155);

від 10 травня 2010 року № 162061, ПДВ в сумі 19765,00 грн. (т. 2 арк. спр. 156);

від 12 травня 2010 року № 162062, ПДВ в сумі 65740,80 грн. (т. 2 арк. спр. 157).

від 12 травня 2010 року № 162063, ПДВ в сумі 4770,00 грн. (т. 2 арк. спр. 158);

від 14 травня 2010 року № 162064, ПДВ в сумі 4290,00 грн. (т. 2 арк. спр. 159);

від 17 травня 2010 року № 162065, ПДВ в сумі 874,50 грн. (т. 2 арк. спр. 160);

від 24 травня 2010 року № 162066, ПДВ в сумі 13275,00 грн. (т. 2 арк. спр. 161);

Сума сплаченого податку у розмірі 1522,87 грн. на підставі податкової накладної від 31 травня 2010 року № 1291 була включена до складу податкового кредиту звітного податкового періоду червня 2010 року.

15 липня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (том 1 арк. спр. 107-110). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 305382,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 3054 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року) до складу податкового кредиту червня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» в сумі 1522,87 грн.

В реєстрі отриманих податкових накладних у червні 2010 року (том 1 арк. спр. 110) позивачем була відображена податкова накладна від 31 травня 2009 року № 1291, податок на додану вартість в сумі 1522,87 грн., видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» (том 2 арк. спр. 166).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів березня 2010 року, квітня 2010 року, травня 2010 року, сум податку на додану вартість, який був сформований позивачем за наслідками виконання договорів, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.7. Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, законодавець не ставить в залежність формування податкового кредиту покупцем товару від несплати податку або подання недостовірної звітності продавцем, оскільки за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судова колегія не приймає доводи апелянта щодо неправомірності включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду з підстав не включення контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» й Товариством з обмеженою відповідальністю «Загіп» податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2010 року з огляду на наступне.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушення кримінальної справи відносно директорів вказаних підприємств в частині підроблення та використання завідомо підроблених документів або докази визнання недійсними податкових накладних в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 та наказу Державної податкової адміністрації України № 165.

Доказів визнання недійсними вказаних податкових накладних апелянтами не надано.

Отже, податкові накладні дійсні та повинні відображатися у податковому та бухгалтерському обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що фактичне отримання позивачем товару протягом березня 2010 року загальною вартістю 287447,40 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 47907,90 грн. на виконання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» підтверджено відповідними видатковими накладними (т.1 арк. спр. 70, 73, 77, 79), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень 2010 року №443.

Фактичне отримання позивачем товару протягом квітня 2010 року загальною вартістю 1212932,59 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 202155,43 грн. на виконання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» підтверджено відповідними видатковими накладними (т.1 арк. спр. 67, 68, 69, 71, 74, 80, 84), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2010 року №443.

Фактичне отримання позивачем товару протягом травня 2010 року загальною вартістю 1049107,80 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 174851,30 грн. на виконання договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс» підтверджено відповідними видатковими накладними (т.1 арк. спр. 72, 75, 76, 78, 81, 82, 83, 85), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2010 року №443.

Оприбуткування товарів, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю в період з березня по травень 2010 року було відображено на бухгалтерському рахунку обліку товарів на складі ( т.1 арк. спр. 140-260, т.2 арк. спр. 1-134).

Часткова сплата отриманих товарів підтверджена наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.2 арк. спр. 191-194, 218-226).

Вказані обставини встановлені судом першої інстанції, не спростовуються доводами апеляційної скарги та підтверджуються наявними матеріалами справи.

Таким чином судова колегія зазначає, що наведеними обставинами підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме факт придбання позивачем товару.

Відповідач доводами викладеними в апеляційній скарзі не оскаржує факт встановлений судом першої інстанції щодо відповідності сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, загальній сумі податкового кредиту, зазначеній у податкових деклараціях звітного періоду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, в матеріалах справи відсутні будь-які докази нікчемності правочинів, визнання недійсною угоди, укладеної позивачем та його контрагентами або анулювання виданих цим підприємствам свідоцтв платника податку на додану вартість на час господарських відносин із позивачем.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168).

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавче не встановлено, а тому посилання державної податкової служби на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість непрямими контрагентами, судом першої інстанції вірно не оцінені як суттєві.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем включено до податкового кредиту фактично сплачений ним в ціні послуг податок на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників послуг, які зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому, колегія суддів зазначає, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум податку на додану вартість та недекларування контрагентами своїх зобовязань не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість або донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон №168, не встановлює обов'язки покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Судова колегія вважає, що невизнання податковим органом податкової звітності контрагентів позивача не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей податкової звітності.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству податкової звітності своїх контрагентів за угодами та господарськими операціями.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо документального підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, відповідальність за порушення податкового законодавства настає за порушення встановлених нормами законодавства вимог і має індивідуальний характер, а відтак платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків.

Відповідно до статті 10 Закону №168 та статей 1, 4 Закону №2181 ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з вимогами статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 вказано на такий порядок: при кваліфікації правочину, зокрема, за статтею 228 Цивільного кодексу України враховується вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення майна, пошкодження майна, незаконного заволодіння майном, тощо.

Але, колегія суддів зазначає, що відповідачем у акті перевірки позивача не зазначено, яким саме чином вищевказані договори поставки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Судом першої інстанції встановлено та не оскаржується апелянтом, що відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання вищевказаних угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, що також свідчить про недоведеність підстав нікчемності договорів поставки.

З приводу визначених податковим органом порушень, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки та в матеріалах справи відсутні докази несплати всіма переліченими постачальниками по ланцюгу податку на додану вартість до бюджету, не надані докази визнання недійсними угод укладених між позивачем та його постачальниками, й між постачальниками за ланцюгом, при цьому, неподання податкової звітності податковим органом не є ознакою несплати податків.

Податковий орган посилаючись на факт порушення постачальниками по ланцюгу вимог податкового законодавства щодо внесення податку на додану вартість до бюджету в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надає до справи жодного доказу недотримання визначеними в акті перевірки підприємствами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких була включена до складу податкового кредиту відповідна сума податку на додану вартість, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-24237/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-24237/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0002101502/0/33468 від 16 серпня 2010 року залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21 лютого 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська