Постанова № 16549632, 14.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року справа №2а-20730/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю:

позивачаОСОБА_2

представник від позивача:ОСОБА_3

від відповідача: Аніщенко О.С.

від третьої особи: немає

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-20730/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі за текстом позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Красноармійської обєднаної Державної податкової інспекції (далі за текстом відповідач або Красноармійська ОДПІ), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» (далі за текстом третя особа або ТОВ «ПБК «Вертикаль») про скасування податкового повідомлення-рішення №0000371742/0 від 28 липня 2010 року на суму 12202,00 гривень про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-20730/10/0570 адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000371742/0 від 28 липня 2010 року в частині визначення штрафних санкцій на суму 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 50 копійок. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року №0000371742/0 в частині визначення податкового зобовязання зі сплати ПДВ в сумі 6609,99 грн. та сплати штрафних санкцій в сумі 3304,50 грн., та просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (а.с.247-250 т.1).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що податковий кредит сформовано позивачем з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем також була подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2000 року № 507 «Про розяснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727» у разі коли субєкт малого підприємства фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України «Про податок на додану вартість». Судом не досліджено, що перевищення 300000 грн. у позивача фактично відбулося у листопаді 2009 року, а місячний податковий період він почав застосовувати з січня 2010 року (а.с.252-254 т.1)

Позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. У задоволені апеляційної скарги відповідача просили відмовити.

Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, та просив змінити постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з наступних підстав.

Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області в якості фізичної особи-підприємця 15 серпня 2005 року (арк. справи 55). 16 серпня 2005 року ФОП ОСОБА_2 взятий на облік як платник податків Красноармійською ОДПІ. (арк. справи 53). 22 листопада 2005 року ФОП ОСОБА_2 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Красноармійською ОДПІ видано свідоцтво № НОМЕР_2 (арк. справи 54). На протязі 2008-2009 років ФОП ОСОБА_2 був платником єдиного податку (арк. справи 154).

В період з 01 липня по 14 липня 2010 року посадовими особами відповідача була здійснена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача. За результатами перевірки складений акт №771/17-313-2-НОМЕР_1 від 19 липня 2010 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року» (далі за текстом - Акт №771/17-313-2-НОМЕР_1) (арк. справи 10-34).

За висновками Акту №771/17-313-2-НОМЕР_1 встановлені порушення:

- проведення операцій, що фактично не здійснювалися та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії приватного підприємця призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, п.7.3; пп.7.2.3 п.7.2; пп.. 7.5.1 п.7.5.; пп..74.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.05.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 6609,0 гривень, в т.ч. у 2 кварталі 2008 року в сумі 1359,00 гривень, у 3 кварталі 2008 року в сумі 5043,00 гривень, у 4 кварталі 2008 року в сумі 207,00 гривень;

- пп.4.1.4 п.4.1 ст.4; пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несвоєчасно надані декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009 року та несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за листопад 2009 в сумі 2568,00 гривень, грудень 2009 року в сумі 1329,00 гривень.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій до Акту №771/17-313-2-НОМЕР_1 (арк. справи 174-175) позивачу визначені податкові зобовязання зі сплати:

- ПДВ в сумі 6609,00 гривень; - штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.2 п.17.2 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за текстом Закон №2181-ІІІ), в сумі 1948,50 гривень; - штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, в сумі 3304,50 гривень; - штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, в сумі 340,00 гривень.

28 липня 2010 року за результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000371742/0 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 12202,00 гривень, в тому числі за основним платежем 6609,00 гривень, за штрафними санкціями 5593,00 гривень (арк. справи 9).

За Актом №771/17-313-2-НОМЕР_1 підставою для висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та третьої особою, слугували висновки невиїзних документальних перевірок ТОВ «ПБК «Вертикаль», викладені в актах №4729/23/32948799 від 08 жовтня 2008 року та №7483/18/32948799 від 28 грудня 2009 року, відсутність укладеної в письмовій формі угоди між позивачем та третьою особою, відсутність документів на підтвердження факту поставки товару від ТОВ «ПБК «Вертикаль» до ФОП ОСОБА_2, наявність розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

На підтвердження висновків Акту №771/17-313-2-НОМЕР_1 представником відповідача надані, зокрема, копія постанови Вищого адміністративного суду України у справі К-37286/09 від 03 грудня 2009 року, копія акту перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» №4729/23/32948799 від 08 жовтня 2008 року, детальна інформація по деклараціях з системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ПБК «Вертикаль» (арк. справи 176-232).

Щодо вимог позивача про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000371742/0 від 28 липня 2010 року в частині визначення податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.2 п.17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в сумі 1948,50 гривень та штрафних санкцій, пп.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в сумі 340,00 гривень, слід зазначити.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог, суд першої інстанції виходив із положень п.п.4.4.2 п.4 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (далі Закону №2181), відповідно до якого не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення. Під податковим розяснення у цьому Законі розуміються роз'яснення окремих положень податкового законодавства, які надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

В матеріалах справи знаходиться розяснення податкового органу (інформаційно-довідниковий департамент державної податкової служби) стосовно строків подання податкової звітності для платника ПДВ, який є субєктом спрощеної системи оподаткування, платником єдиного податку при перевищенні 300 тис.грн. обсягу оподаткованих операцій з квартального періоду на щомісячний (а.с.153).

Крім того, 21.04.2008 року Державною податковою адміністрацією України до Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві, Севастополіспрямований лист №8230/7/16-1517 «Про податок на додану вартість». У вказаному податковому розясненні, зокрема, вказується наступне: Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» усім платникам єдиного податку, у тому числі й тим, які одночасно є платниками податку на додану вартість, встановлено квартальний податковий період подання звітності, у тому числі і з податку на додану вартість. При цьому Указом не передбачено такого податкового періоду як місяць. Враховуючи норми Указу та Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку на додану вартість, який є суб'єктом спрощеної системи оподаткування та платником єдиного податку, повинен подавати податкові декларації з податку на додану вартість не щомісячно, а щоквартально, у тому числі і у випадку, коли обсяг оподатковуваних операцій з поставки ним товарів (послуг) протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду перевищував 300 тис. грн. (без податку на додану вартість), і у випадку, коли він є зареєстрованим платником податку на додану вартість менше дванадцяти календарних місяців. Заяву про застосування податкового періоду, що дорівнює календарному кварталу, платник єдиного податку надавати не повинен.

З огляду на вказане податкове розяснення, якими керуються у своїй діяльності сам податковий орган, висновки відповідача про те, що позивач несвоєчасно подав декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009 року та несвоєчасно сплатив податок на додану вартість в листопаді 2009 в сумі 2568,00 гривень та грудні 20009 року в сумі 1329,00 гривень, є необґрунтовані та безпідставними, а тому колегія суддів погоджує правову позицію суду першої інстанції про задоволення вимог в цієї частині.

Колегія суддів вважає, що правопорушення з боку позивача допущено не було, позивач діяв в межах правового регулювання цього питання, виходячи із принципу однозначної правової визначеності, а тому штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовані безпідставно.

Розглядаючи в іншій частині вимог та приймаючи рішення про відмову у їх задоволені, суд першої інстанції виходив із того, що господарські відносини між позивачем та ТОВ ПБК «Вертикаль» є нікчемними.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що у ТОВ «ПБК «Вертикаль» були відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме відсутні трудові ресурси, основні фонди та обладнання, складські приміщення та транспортні засоби.

Судом першої інстанції не були прийняті до уваги письмові докази, надані позивачем та його представником на підтвердження законності правочинів, укладених між позивачем та третьою особою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволені вимог в цієї частині.

Правовими підставами визначення суми податкового зобовязання наведені норми підпун кту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97 (надалі Закон № 168).

Правовими підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань плат ників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3 (надалі Закон України 2181).

Колегія суддів вважає встановленим, що в період з 19.05.08 року по 07.10.08 року між позивачем та ТОВ «ПБК Вертикаль» були укладені господарські правочини, предметом яких є придбання позивачем на платній основі товарів у ТОВ «ПБК Вертикаль». Умови господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль», виконані в повному обсязі. Їх виконання має прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача. Під час перевірки Красноармійською ОДПІ проведені зустрічні перевірки з контрагентами позивача, встановлений факт поставки цих товарів та не виявлено порушень з його боку.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи податкового органу, які покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення рішення про наявні розбіжності в обліку та звітності операцій між контрагентами, відсутністю реальної можливості поставки товарів до позивача, наявною нікчемністю правочинів між позивачем та третьою особою, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків від ТОВ «ПБК «Вертикаль» з метою заниження обєкту оподаткування на суму 6609 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який постачає товари та підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 цього пункту передбачено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів, робіт (послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивачем отримані від ТОВ «ПБК Вертикаль» відповідні податкові накладні, які у відповідності до вимог пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168 включено до реєстрів отриманих податкових накладних за травень-жовтнь 2008 року, та які перелічено в акті перевірки.

Отримані товари позивачем оприбутковано у бухгалтерському обліку та використано у власній господарській діяльності, якою він безпосередньо займається реалізацією автозапчастин, що підтверджується даними первинних, облікових документів, договорами нна реалізацію придбаних товарів.

На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ ПБК "Вертикаль" зареєстровано в якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №29286183 від 04 06.2004 р., тобто ТОВ "ПБК Вертикаль", маючи статус платника ПДВ, мав право виписувати на податкові накладні.

Факт виконання укладених господарських правочинів в період часу з 19.05.08 р. по 10.08.2008 рік між позивачем та ТОВ «ПБК Вертикаль» також підтверджуються платіжними документами які підтверджують факт оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей безготівковим шляхом.

Документи, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання та оплату позивачем за товар, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності. Наведені документи, як первині, підтверджують факт здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що спірні операції мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання, при тому виходячи з наявних договірних відносин, законодавством не встановлена, як обовязкова умова укладання договорів на продаж автозапчастин у письмовій формі.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника зазнавати певних негативних матеріальних наслідків.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, відсутністю фактичного постачання товарів/послуг від постачальника, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків та вказують на відсутність правових підстав для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Крім того, як було встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність визначення податку і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання по даній справі відповідача на Постанову ВАС України від 03.12.2009 року стосовно контрагента ТОВ «ПБК» «Вертикаль», як на одну з підстав про визнання нікчемними господарських зобовязань між позивачем та третьою особою. Відповідачем не доведено, що саме це судове рішення має пряме та безпосереднє відношення до спірних відносин, що виникли в даному випадку між стороною позивач та відповідачем по справі. Зазначеним рішенням ВАСУ не визнані нікчемні правовідносини між ТОВ «ПБК» «Вертикаль та позивачем.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані ТОВ «ПБК «Вертикаль» 18.07.2008 року, порядковий номер в якій вказаний як 3453, та податкова накладна виписана 02.09.2008 року, яка містить порядковий номер 3084 не можна вважати такими, що не відповідають вимогам Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі за текстом - Закон №168/97-ВР).

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що за ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку, зокрема, зазначення не правильної нумерації, несе, особа, яка склала та підписала ці документи. За порушення ведення бухобліку не може нести відповідальність сторонам позивача, тому як вона їх не складала та не виписувала, допущена помилка не може вплинути на наявні господарські відносини між позивачем та третьою особою.

Висновок суду першої інстанції, що про те, що податкові накладні складені не в момент податкових зобовязань ТОВ «ПБК «Вертикаль» колегія суддів вважає не обґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, невірно надана правова оцінка обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, в звязку апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-20730/10/0570 задовольнити.

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-20730/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-20730/10/0570 скасувати та прийняту нову.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000371742/0 від 28 липня 2010 року Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції.

Вступна та резолютивна частина постанови постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар