Ухвала суду № 16549626, 15.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року справа №2а-14425/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

при секретареві судового засідання Солодько О.І.,

з участю представників позивача Ковальової Л.В., Солодовника А.В.,

представника відповідача Городецької О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. у справі № 2а-14425/10/0570 за позовом приватного виробничого підприємства "Гірник-95" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.05.2006р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року задоволений позов приватного виробничого підприємства "Гірник-95" (далі за текстом ПВП «Гірник-95») до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення №0000872320/0/15472/10/23-113 від 26.05.2006 року, прийнятого Гірницькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Макіївки.; з Державного бюджету України на користь ПВП «Гірник-95» стягнуті судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн. ( том справи 5, арк. 64 69).

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що суд прийшов до невірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки безпідставно не врахував вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька з огляду на ч.4 ст.72 КАС України (том справи 5 аркуші 72, 73).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні.

Представники позивача в судовому засіданні вважали апеляційну скаргу необґрунтованою, її доводи неспроможними, в повному обсязі підтримали доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - приватне виробниче підприємство «Гірник-95» є субєктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 23608520.

Гірницькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Макіївки (далі Гірницька МДПІ м.Макіївки) була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. до 31.12.2005р., за результатами якої складений акт №1243/23-1/23608520 від 15.05.2006р. (далі за текстом Акт перевірки), у якому відображено, що позивачем занижений податок на додану вартість на суму 378241 грн., у тому числі за 2004 рік 327378 грн. та за 2005 рік 50863 грн. (том справи 1 аркуші 9 42).

Такого висновку Гірницька МДПІ м. Макіївки дійшла на підставі одержаного листа ГВПМ ДПА в Донецькій області №4128/7/26 від 05.04.2006р., у якому зазначено про здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності з підприємствами, що мають ознаки фіктивності - ТОВ «Енергоком», ТОВ «Містпромрезерв», ТОВ «Фенікс ЛТД» ( том справи 4 аркуш 123).

Вироком Куйбишевського районного суду м.Донецька організатори та посадові особи цих підприємств засуджені за ст. 205 КК України за створення підприємств з метою незаконної конвертації грошових коштів. В ході слідства кримінальної справи відносно вказаних осіб встановлено, що підприємства ТОВ «Енергоком», ТОВ «Містпромрезерв», ТОВ «Фенікс ЛТД». були створені з метою незаконного переведення коштів із безготівкової форми в готівкову. В ході діяльності цих підприємств їх директори укладали фіктивні угоди, оформляли безтоварні прибуткові та видаткові документи ( том справи 4 аркуші справи 148 159).

Враховуючи вирок суду, у акті перевірки зазначено про формування податкового кредиту позивачем по операціям, за якими не були отримані товарно-матеріальні цінності. Податковий вказав в акті перевірки, що наведене є порушенням п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижені податкові зобовязання з ПДВ у сумі 378241 грн.

На підставі акту перевірки, відповідно до абз. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Гірницькою МДПІ м. Макіївки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006р. № 0000872320/0/15472/10/23-113, яким позивачу визначені податкові зобовязання у розмірі 567361,50 грн., у тому числі за основним платежем 378241 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189120,50грн.

Відповідачем у справі є Макіївська ОДПІ, яка є правонаступником Гірницької МДПІ м. Макіївки, що визнається сторонами.

Операції позивача з ТОВ «Енергоком», ТОВ «Містпромрезерв», ТОВ «Фенікс ЛТД» мали місце у квітні 2004р. квітні 2005р.

Постановою господарського суду Донецької області від 21.02.2007р. по справі №22/357а позовні вимоги було задоволено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007р. постанова господарського суду Донецької області від 21.02.2007р. залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010р. постанова господарського суду Донецької області від 21.02.2007р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007р. були скасовані. Справу направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами не було перевірено доводи податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, не надано правової оцінки обставинам, викладеним у листі ГВПМ ДПА України в Донецькій області №4125/7/26 від 05.04.2006р. та вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька том справи 4 аркуші 24, 25, 55 57, 92 - 95).

У постанові Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року вказано, що тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо наявності товару, фактичного понесення позивачем витрат з його придбання у тому числі сплати ПДВ, наявності податкових накладних, формування податкового кредиту можна визнати правомірним.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції щодо встановлення наявності товару, придбаного у вказаних підприємств судом першої інстанції була призначена судова економічна експертиза. З висновку судового експерта №97/25 від 29.11.2010 року (том справи .4 аркуші 203-246) вбачається, що при проведенні дослідження він використовував додатково надані за його клопотанням документи, серед яких наявні: картки складського обліку матеріалів; накази про створення комісії з вводу в експлуатацію основних засобів від 30.12.2003р. №491, від 24.11.2004 р. №403, від 28.03.2005р. №122; накази про проведення інвентаризації та створення робочих комісій від 24.11.2004р. №403, від 21.11.2005р. №425, від 24.11.2006р. №149-п, від 31.10.2007р. №147-п, від 28.11.2008р. №153-п, від 30.11.2009р. №129-п, від 14.06.2010р. №77-п, зведені акти інвентаризації та інвентаризаційні описи основних засобів станом на 01.12.2004р., 01.12.2005р., 01.12.2006р., 01.11.2007р., 01.12.2008р., 01.12.2009р., 11.06.2010 року; інвентарні картки обліку та введення в експлуатацію основних засобів за період з квітня 2004 по квітень 2005 року; регістри бухгалтерського обліку, тощо.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою з врахуванням заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищенаведені обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені при апеляційному розгляді і знайшли повне підтвердження.

Предметом спору у справі є питання правомірності дій податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000872320/0/15472/10/23-113 від 26.05.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 567361,50 грн. (основний платіж 378241,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 189120,50 грн.) (том справи 1 аркуш 8) за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто податковий орган дійшов до висновку, що позивачем неправильно сформовано податковий кредит, а саме за операціями, за якими, як стверджує відповідач в акті перевірки, позивачем не були отримані матеріальні цінності.

Згідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (у редакції, що була чинною протягом 2004 року до 31.03.2005 року, далі закон №168)) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року N 2505-IV (набрав чинності з 31.03.2005р.) змінена редакція вказаної норми, згідно до якої податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Аналіз наведених норм свідчить, що вони повязують право на податковий кредит з фактом сплати податку при придбанні товарів та послуг, які у подальшому використовуються у господарській діяльності.

Відповідачем у поясненнях від 20.09.2010 року №37596/10/10-213 не визнається факт використання у господарській діяльності придбаних позивачем у ТОВ “Фенікс ЛТД”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Енергоком” товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), неможливість використання ТМЦ у господарській діяльності податковий орган пояснює їх фактичною відсутністю.

Тому предметом доказування у даному спорі, як правильно зазначив суд першої інстанції, є саме факт понесення позивачем витрат (у тому числі ПДВ) за операціями з вказаними підприємствами, та реальність використання у господарській діяльності товарів, що були одержані від вказаних підприємств.

Матеріали справи містять наступні письмові докази письмові докази здійснення господарських операцій, а саме одержання від ТОВ «Енергоком», ТОВ «Містпромрезерв», ТОВ «Фенікс ЛТД» товарно-матеріальних цінностей (у тому числі основних фондів) та сплату за них коштів (у т.ч. ПДВ): договори №165-04 від 03.12.2004р., №79/99-04 від 15.06.2004р, №25-0479и/68-04 від 30.03.2004р., специфікації до них, податкові накладні, приходні ордери, накладні, акти приймання-передачі основних засобів, виписки руху коштів по банківському рахунку позивача (том справи 3 аркуші 1-217)

На виконання вказівок суду касаційної інстанції щодо встановлення наявності товару, придбаного у вказаних підприємств судом першої інстанції у справі була призначена судова економічна експертиза.

З висновку судового експерта №97/25 від 29.11.2010 року (том справи 4 аркуші 203-246) слідує, що при проведенні дослідження він використовував додатково надані за його клопотанням документи, серед яких наявні: картки складського обліку матеріалів; накази про створення комісії з вводу в експлуатацію основних засобів від 30.12.2003р. №491, від 24.11.2004 р. №403, від 28.03.2005р. №122; накази про проведення інвентаризації та створення робочих комісій від 24.11.2004р. №403, від 21.11.2005р. №425, від 24.11.2006р. №149-п, від 31.10.2007р. №147-п, від 28.11.2008р. №153-п, від 30.11.2009р. №129-п, від 14.06.2010р. №77-п, зведені акти інвентаризації та інвентаризаційні описи основних засобів станом на 01.12.2004р., 01.12.2005р., 01.12.2006р., 01.11.2007р., 01.12.2008р., 01.12.2009р., 11.06.2010 року; інвентарні картки обліку та введення в експлуатацію основних засобів за період з квітня 2004 по квітень 2005 року; регістри бухгалтерського обліку, тощо.

Експертом за кожною податковою накладною, яка була видана ТОВ “Фенікс ЛТД”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Енергоком” позивачеві, був встановлений факт оплати одержаних ТМЦ, їх оприбуткування, використання та фактична наявність. При цьому остання досліджена на підставі актів щорічної інвентаризації та інвентаризації, що була проведена на вимогу Макіївської ОДПІ №20069/10/23-2 від 08.06.2010р. станом на 11.06.2010 року.

За висновком експерта первинними документами та обліковими регістрами бухгалтерського і податкового обліку підтверджується придбання, оприбуткування та використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ “Фенікс ЛТД”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Енергоком” на загальну суму 2269449,38 грн. у т.ч ПДВ 378241,56грн. за господарськими операціями, наведеними у акті перевірки №1243/23-1/23608520 від 15.05.2006р. у тому числі підтверджується документально використання у виробничій діяльності позивача сировини, матеріалів чи запасних частин, інших малоцінних необоротних активів на суму 338 351 грн. та наявність станом на 11.06.2010 року основних засобів на суму 1552856,82 грн.

Висновок експерта представник податкового органу при розгляді справи в апеляційній інстанції не оспорював і не спростовував.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зібраними доказами достовірно підтверджена обставина використання товару, придбаного у 2004-2005 роках позивачем у ТОВ “Фенікс ЛТД”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Енергоком”, фактичне понесення у звязку з цим витрат (у тому числі сплата ПДВ), наявність податкових накладних, що дає підстави визнати формування податкового кредиту правомірним.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, викладені у листі ГВПМ ДПА України в Донецькій області №4125/7/26 від 05.04.2006р. та вироку Куйбишевського районного суду м.Донецька не можуть бути обставинами, які не підлягають доказуванню відповідно до приписів ст..72 КАС України, оскільки рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27.11.2006р. у справі за позовом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до ТОВ «Фенікс ЛТД» про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ та усіх фінансово-господарських документів недійсними було скасоване ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.04.2007 року і провадження у справі закрито, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2009 року про припинення юридичної особи ТОВ «Енергоком» постановлена після складання Акту перевірки відповідачем. Викладені у них обставини не містять фактів, які б мали значення для вирішення даного спору ( том справи 4 аркуші 135, 136).

Стосовно доводів апелянта щодо безпідставного неврахування судом першої інстанції вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. (том справи 4 аркуші 148-159) колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії, виходячи з формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) субєкта підприємницької діяльності.

Тому посилання відповідача на встановлену вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька безтоварність (фіктивність) угод стороною у яких були ТОВ “Фенікс ЛТД”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Енергоком” судом до уваги не може братися. Встановлена зазначеним вироком обставина реєстрації вказаних підприємств ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою незаконної діяльності, не може вважатися обовязковою для суду щодо фактичного укладення та виконання договорів з позивачем. Їх незаконна реєстрація не виключає реальності угод та одержання за ними продукції.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно укладення позивачем договорів ТОВ “Фенікс ЛТД”, ТОВ “Містпромрезерв”, ТОВ “Енергоком”, за якими не були отримані ТМЦ, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на придбання ТМЦ та використання їх в своїй господарській діяльності для отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Тобто, податковим органом не доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 18 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за позовом приватного виробничого підприємства "Гірник-95" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.05.2006 року податкове повідомлення-рішення №0000872320/0/15472/10/23-113 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В. Карпушова