Ухвала суду № 16549466, 15.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року справа №2а-28440/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-28440/10/0570 за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-28440/10/0570 позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003061500/1 від 01.12.2010 року задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003061500/1 від 01.12.2010 року, яке винесено Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, тому податковий орган має право здійснювати самостійний перерозподіл сплачених платником податку сум податкових зобовязань. За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.09.2004р., включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області як платник окремих податків (арк. справи 19 -27,37).

25.10.2010 року відповідачем проведена перевірка повноти та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), за результатами якої складено акт № 433/15-013/33161769 (арк. справи 6).

Вищезазначеним Актом перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181, пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 та пункту 7.3. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища,затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за № 544/3837.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010р. № 0003061500/0, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 239 882,69 грн. (арк. справи 10).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом апеляційного оскарження, за наслідками якого зазначене повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення № 0003061500/1 від 01.12.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення № 0003091500/1 від 01.12.2010 року, воно прийнято у звязку з затримкою на 298 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 479 765,38 грн., яка виникла на підставі розрахунку за 9 місяців 2009р. № 22824 від 04.12.2009р. в сумі 479 765,38 грн. при сплаті платіжними дорученнями № 820 від 26.08.2010р. на суму 100 000,0 грн., № 3475 від 27.09.2010р. на суму 331 794,56 грн., № 3530 від 28.09.2010р. на суму 47 970,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями № 820 від 26.08.2010р. на суму 100 000,00 грн., № 3475 від 27.09.2010р. на суму 330 000,00 грн. та № 3530 від 28.09.2010р. на суму 127 694,94 грн. сплачував податкові зобов'язання за 2-й квартал 2010р. (арк. справи 16-18), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за 9 місяців 2009 року.

Отже, під час перевірки податковий орган враховував частину сум сплачених вищезазначеними платіжними дорученнями на погашення сум податкового боргу іншого періоду, ніж зазначено в платіжних документах, і ці дії потягли прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі 50 відсотків такої суми.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань орган державної влади повинен мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу відсутні такі повноваження на визначення податкових зобовязань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі в обґрунтування законності власних дій посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг повинен погашатися раніше ніж податкові зобовязання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, сплачуючи грошові кошти та визначаючи призначення платежів, реалізує своє право власника грошових коштів на розпорядження ними, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, а тому оспорюванє податкове повідомлення-рішення, прийняте в наслідок дій відповідача, що є неправомірними, підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-28440/10/0570 за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.