Ухвала суду № 16549447, 16.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року справа №2а-18591/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

розглянувши у письмовому Товариства з обмежено відповідальністю

провадженні апеляційну скаргу «Фірма «ММ»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від11 січня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-18591/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фірма «ММ»

до Ясинуватської обєднаної державної

податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-

рішення від 29.10.2009 №0001132310/3, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ММ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2009 року №0001132310/3 (том 1 арк. спр. 4-14).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (том 1 арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року в задоволені позову відмовлено (том 3 арк. спр. 215-223).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відсутність у позивача усіх первинних документів, необхідних для віднесення вартості придбаних металоконструкцій до складу валових витрат, є підставою для визнання таких витрат такими, що не належать до складу валових витрат.

Також суд першої інстанції зазначає, що фактично позивачем придбавався металобрухт. Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначений статтею 4 Закону України «Про металобрухт», відповідно до якої приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюються актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел проходження металобрухту, що не було здійснено позивачем та його постачальником, а тому відсутні підстави для включення вартості придбаного металобрухту до складу валових витрат позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ММ» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права (том 3 арк. спр. 225-229).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в період виконання робіт ліцензія Приватного підприємства «Арон-Трейд» на діяльність, повязану із заготівлею та переробкою металобрухту чорних металів, була дійсною.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що податкові накладні, договір, акти виконаних робіт, платіжні доручення є первинними документами, які підтверджують валові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ММ», тому висновки суду стосовно того, що вартість послуг наданих Приватним підприємством «Арон-Трейд» неправомірно віднесена до валових витрат не відповідає дійсності.

На думку апелянта, позивач не несе відповідальності за те, що контрагенти позивача не надавали декларації з податку на прибуток або задекларований валовий дохід менше ніж вартість послуг наданих позивачу і яку було включено останнім до складу валових витрат.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінки аналізу руху металоконструкцій та металобрухту (придбання, реалізація), який підтверджує реальність операцій з придбання металоконструкцій.

Також, скаржник вказує на те, що діючим законодавством не передбачене обовязкове оформлення рішення власника про втрату експлуатаційної цінності металевими виробами, які йому належать на праві власності.

Апелянт у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач звернувся до суду із заявою від 16.02.2011 року про розгляд справи у письмовому провадженні, додав заперечення на апеляційну скаргу від 15.02.2011р. № 2053/10/10-013-4, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів ухвалила розглянути справу в письмовому провадженні відповідно до вимог ст. 197 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ММ» здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №23429214.

Відповідно до Статуту позивача, основним видом його діяльності є оброблення металевих відходів та брухту чорних металів. Позивач має ліцензію Міністерства промислової політики України на вид господарської діяльності - заготівлю, переробку металобрухту чорних металів (т.2 арк. спр. 114-130).

Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої податковим органом складений акт від 12 жовтня 2009 року № 512/23-1/23429214 (т.1 арк. спр. 82-137).

В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 1229874 грн.

За наслідками перевірки Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією 29 жовтня 2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001132310/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2245896 грн., в тому числі, за основним платежем - 1229874 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1016022 грн. (т.1 арк. спр. 15).

За наслідками апеляційного узгодження 11 січня 2009 року Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001132310/1 з аналогічними висновками (т.1 арк. спр. 16), 23 березня 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012300/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1427697 грн., з яких 918966 грн. - основний платіж, 508731 грн. - штрафні (фінансової) санкції (т.1 арк. спр. 17).

За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією України, 07 червня 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012300/3, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1427697 грн., з яких 918966 грн. - основний платіж, 508731 грн. - штрафні (фінансової) санкції (т.1 арк. спр. 18).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 02 квітня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" був укладений договір з Приватним підприємством „Арон-Трейд", за умовами якого Приватне підприємство „Арон-Трейд" повинен переробити брухт чорних металів на території позивача з виду 5 (негабарит) у вид 3 та 2 відповідно до ДСТУ 4121-2002 (т.1 арк. спр. 176-180).

На виконання умов договору Приватним підприємством „Арон-Трейд" позивачу видавались наступні первинні документи: податкові накладні № 041201 від 04 грудня 2007 року, № 080101 від 08 січня 2008 року, № 050902 від 05 вересня 2007 року, № 040701 від 04 липня 2007 року, № 170502 від 17 травня 2007 року, № 170501 від 17 травня 2007 року, № 150501 від 15 травня 2007 року, № 240401 від 24 квітня 2007 року на виконання робіт з переробки брухту чорних металів (т.3, арк. спр. 122-130); акти виконаних робіт, рахунки-фактури (т.3, арк. спр. 131-146). Оплата позивачем виконаних Приватним підприємством „Арон-Трейд" робіт здійснена платіжними дорученнями (т.3, арк. спр. 148-155).

Позивачем з липня 2007 року по травень 2008 року включено до складу валових витрат вартість робіт з переробки брухту чорних металів на підставі актів виконаних робіт, отриманих від Приватного підприємства „Арон-Трейд", на загальну суму 131000 грн., що підтверджено актом перевірки.

Приватне підприємство „Арон-Трейд" не надає з четвертого кварталу 2007 року податкові декларації з податку на прибуток, задекларований валовий дохід за три квартали 2007 року складає 388000 грн., за перше півріччя 2007 року - 375000 грн., що підтверджується інформацією, отриманою Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська (т.2 арк. спр. 103, 186, 188).

03 травня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон", за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон" поставляє товар відповідно до специфікацій (т.1, арк. спр. 183). Як вбачається із специфікацій (т.1 арк. спр. 186-199), за цим договором позивач придбавав металоконструкції, які були у використанні. Умови поставки (транспортування) ніяким чином в договорі не передбачені.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон" видавались видаткові накладні позивачу (т.1 арк. спр. 200-211).

Позивачем у другому півріччі 2007 року та за три картали 2008 року включено до складу валових витрат вартість придбаних металоконструкцій на підставі видаткових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон", на загальну суму 1087222,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон" задекларувало про обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) за 2007 рік - перше півріччя 2008 року на суму 293083 (т.2 арк. спр. 175-176, 191), що підтверджується інформацією, отриманою Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією від Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька. Тобто, обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон" не відповідає вартості товару, придбаного позивачем у цього підприємства за даними перевірки.

23 травня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста", за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" поставляє товар відповідно до специфікацій (т.1 арк. спр. 212).

Відповідно до специфікацій за цим договором позивач придбавав металоконструкції, які були у використанні. Умови поставки (транспортування) ніяким чином в договорі не передбачені (т. 1 арк. спр. 234-247).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" позивачу видавались видаткові накладні (т.1 арк. спр. 221-234).

Позивачем у другому півріччі 2007 року та за три картали 2008 року включено до складу валових витрат вартість придбаних металоконструкцій на підставі видаткових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста", на загальну суму 2007872,61 грн., що підтверджується актом перевірки.

Товариство з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" задекларувало про обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) за 2007 рік - три квартали 2008 року на суму 147691 (т.2 арк. спр. 175-176, 190). Тобто, обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) Товариство з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" не відповідає вартості товару, придбаного позивачем у цього підприємства за даними перевірки.

19 березня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД", за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД" поставляє товар відповідно до специфікацій (т.1 арк. спр. 220). Відповідно до специфікацій за цим договором позивач придбавав металоконструкції, які були у використанні (т.1 арк. спр. 213-219). Умови поставки (транспортування) ніяким чином в договорі не передбачені.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД" позивачу видавались видаткові накладні (т.1 арк. спр. 248-253).

Позивачем за три картали 2008 року включено до складу валових витрат вартість придбаних металоконструкцій на підставі видаткових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД" на загальну суму 1135770,60 грн., що підтверджується матеріалами перевірки.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД" задекларувало обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) за 2007 рік - три квартали 2008 року на суму 82685 (т.2 арк. спр. 175-176, 189), що підтверджується інформацією, отриманою Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією від Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька. Тобто, обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД" не відповідає вартості товару, придбаного позивачем у цього підприємства за даними перевірки.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріламаи справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон", Товариство з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" та Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД", які продали позивачу товар за спірними угодами, не мають ліцензій на право здійснення відповідного виду господарської діяльності, що підтверджується листом Міністерства промислової політики України (т.3 арк. спр. 118).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат за договорами поставки із контрагентами.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон №283) та Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон №509).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону №283 валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону №283 визначено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 вказаного Закону визначає, що первинний документ це документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 9 наведеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано доводами, викладеними в апеляційній скарзі в порушення зазначених вимог наявні у позивача первинні документи, зокрема, накладні не містять зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, посилання на договір, за яким здійснюється поставка.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що товар транспортувався постачальниками, оскільки скаржник в підтвердження цього доводу не надав ніяких доказів.

Отже, відсутність у позивача усіх первинних документів, необхідних для віднесення вартості придбаних металоконструкцій до складу валових витрат, є підставою для визнання таких витрат такими, що не належать до складу валових витрат.

Крім того, судова колегія зазначає, що не може бути віднесені до складу валових витрат вартість послуг, наданих позивачу Приватним підприємством „Арон-Трейд", оскільки такі витрати також не підтверджені належними первинними документами.

Так, у позивача відсутні документи, які підтверджують передачу та використання кисню та пропану підприємствами, які здійснювали переробку брухту, а також ніяким чином не підтверджений факт виконання таких робіт.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки аналізу руху металоконструкцій та металобрухту (придбання, реалізація), який підтверджує реальність операцій з придбання металоконструкцій та на те, що діючим законодавством не передбачене обовязкове оформлення рішення власника про втрату експлуатаційної цінності металевими виробами, які йому належать на праві власності з огляду на наступне.

Податковий орган в ході перевірки дійшов до висновку, що позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон", Товариства з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД" придбавався брухт чорних металів, а не металоконструкції, які були у використанні.

Статтею 1 Закону України „Про металобрухт" визначено, що металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Судом першої інстанції досліджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ММ" придбавались саме металоконструкції, які були у використанні, а не брухт чорних металів.

Проте, ані в ході проведення перевірки, ані в судовому засіданні суду першої інстанції, а також під час апеляційного провадження позивачем не надано доказів того, що металоконструкції, які були придбані за спірними договорами, непридатні для прямого використання, що вони втратили експлуатаційну цінність або мають непоправний брак. Більш того, із специфікацій на придбання позивачем металоконструкції взагалі неможливо встановити, які саме вироби з металу та в якому стані були придбані позивачем.

Крім того, позивачем суду не надано документів на підтвердження того, що придбані металоконструкції були оприбутковані в бухгалтерському обліку саме як металоконструкції, оскільки саме після цього позивач як власник мав право визнавати їх металобрухтом.

Факт того, що позивачем придбавався металобрухт, а не металоконструкції, підтверджується умовами договору з Приватним підприємством „Арон-Трейд", відповідно до умов якого Приватне підприємство „Арон-Трейд" повинно переробити брухт чорних металів на території позивача з виду 5 (негабарит) у вид 3 та 2 відповідно до ДСТУ 4121-2002.

Як вбачається з Статуту позивача, основним видом його діяльності є оброблення металевих відходів та брухту чорних металів. Позивач має ліцензію Міністерства промислової політики України на вид господарської діяльності - заготівлю, переробку металобрухту чорних металів (т. 2 арк. спр. 114-130).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивачем за спірними угодами, дійсно, був придбаний саме металобрухт.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про металобрухт" операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Агранто-Дон", Товариство з обмеженою відповідальністю „КРП-Веста" та Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОР-ЛТД", які продали позивачу товар за спірними угодами, не мають ліцензій на право здійснення відповідного виду господарської діяльності, що підтверджується листом Міністерства промислової політики України (т.3 арк. спр. 118).

Судова колегія не приймає доводи апелянта про те, що в період виконання робіт ліцензія Приватного підприємства «Арон-Трейд» на діяльність, повязану із заготівлею та переробкою металобрухту чорних металів, була дійсною, оскільки в матеріалах справи міститься лист Міністерства промислової політики України про визнання недійсною вказаної ліцензії, проте в даному листі відсутні посилання, коли саме цю ліцензію було визнано недійсною (т.2 арк. спр 184.).

Таким чином, враховуючи, що вказані контрагенти відповідно до законодавства не мали права на здійснення господарських операцій із металобрухтом, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що угоди з купівлі-продажу металобрухту, укладені цими підприємствами з позивачем, є нікчемними з огляду на приписи статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, оскільки фактично позивачем придбавався металобрухт, то у відповідності до статті 235 Цивільного кодексу України відносини сторін повинні регулюватися правилами щодо того правочину, який сторони насправді вчинили.

Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначений статтею 4 Закону України „Про металобрухт", відповідно до якої приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Згідно з статтею 6 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку (стаття 1 вказаного Закону).

Відтак, обов'язковою умовою при укладанні договору купівлі-продажу металобрухту є наявність документів, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам тощо, а також відповідних актів про приймання брухту.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що вказані документи (сертифікат якості, походження), які підтверджують походження металобрухту, у позивача відсутні.

Отже, у відповідності до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних взаємовідносин, вартість придбаного металобрухту не належить до складу валових витрат позивача.

Стосовно посилань скаржника на те, що позивач не несе відповідальності за те, що контрагенти позивача не надавали декларації з податку на прибуток або задекларований валовий дохід менше ніж вартість послуг наданих позивачу і яку було включено останнім до складу валових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Позивач дійсно не несе відповідальності за те, що контрагенти позивача не надавали декларації з податку на прибуток або задекларований валовий дохід менше ніж вартість послуг наданих позивачу. Проте, ненадання контрагентами позивача декларацій з податку на прибуток або декларування валового доходу менше ніж вартість послуг наданих позивачу є одним з доказів відсутності фактичного виконання господарської операції у сукупності з іншими доказами, у тому числі з аналізом первинних документів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ММ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-18591/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-18591/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ММ» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2009 року №0001132310/3 залишити без змін.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 16 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська