Ухвала суду № 16549278, 11.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року справа №2а-25028/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю від 27.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «СИНАПС» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «СИНАПС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005241542/0, № 0005231542/0, № 0005251542/0 від 26.02.2010 р.; № 0005241542/2, № 0005231542/2, № 0005251542/2 від 02.08.2010 р.; № 0005241542/3, № 0005231542/3, № 0005251542/3 від 26.10.2010 р..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними відмовлено.

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Також, апелянт зазначає, що платіжне доручення від 16.03.2009 р. № 444 на суму 27000 грн. про сплату податку на додану вартість за січень 2009 року надійшло до філії банку 16.03.2009 р., тоді як граничний строк сплати 02.03.2009 року, тобто позивачем було надано доручення вже із затримкою на 14 днів. Щодо порядку черговості погашення узгоджених податкових зобовязань податкова посилається на п. 7.7 ст. 7 ЗУ №2181-III, вважаючи такі свої дії правомірними .

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і вбачається з матеріалів справив, що посадовою особою відповідача проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по деклараціям за період січень - серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 53/15-2/13478542 від 15.01.2010 р., при цьому, за наслідками перевірки встановлено, що зобовязання з податку на додану вартість по деклараціям за перевіряє мий період сплачені позивачем за межами граничних строків сплати.

У зв»язку з виявленими порушеннями на підставі акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.02.2010 р.: № 0005241542/0, в якому зазначено, що за затримку на 30 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 113516,5 грн. позивач зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10 %, тобто 11351,65 грн.; № 0005231542/0, в якому зазначено, що за затримку на 88 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 128576,05 грн. позивач зобовязаний сплатити штраф у розмірі 20 %, тобто 25715,21 грн.; № 0005251542/0 в якому зазначено, що за затримку на 92 календарних дні узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 17011,52 грн. позивач зобовязаний сплатити штраф у розмірі 50 % . тобто 8505,76 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. № 0005241542/2, № 0005231542/2, № 0005251542/2 та від 26.10.2010 р. № 0005241542/3, № 0005231542/3, № 0005251542/3 з аналогічним змістом, оскільки подані позивачем скарги в порядку адміністративного оскарження не були задоволені.

Відповідно до підпункту 5.3.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі - Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою сплати сум податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 22342 грн. надав до Донецької філії ТОВ Комерційний банк “АРМА” платіжне доручення № 444 від 16.03.2009 р. на суму 27000 грн. з урахуванням штрафу за затримку, оскільки граничний строк сплати зазначеного податкового зобовязання становив 02.03.2009 р., тобто, платіжне доручення було надано вже із затримкою сплати на 14 днів, що тягне нарахування штрафу у розмірі 10 % від суми сплаченого із затримкою податкового боргу.

Листом від 16.03.2009 року № 1603/3/5 позивач був повідомлений банком про невиконання зазначеного платіжного доручення у звязку з недостатністю грошових коштів на кореспондентському рахунку. Постановою Національного банку України від 19.02.2010 № 79 з 22.02.2010р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ Комерційного банку «АРМА» на підставі чого 03.03.2010 року зазначене платіжне доручення було повернуто банком позивачу без виконання.

Відповідно до п. 16.5.2. ст. 16 Закону № 2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, тому суми податкових зобовязань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначенням у нього призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Зідно підпункту 16.5.1. п. 16.5. ст. 16 цього Закону, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності нарахування відповідачем штрафу за затримку сплати податкового зобовязання за січень 2009 року та відповідальності банку за порушення строків перерахування податків, зборів до бюджетів або державних цільових фондів.

Щодо правомірності прийняття інших податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123.

Ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні» , ні наведена Інструкція не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір штрафу за затримку сплати податкового зобовязання за січень 2009 р. не відповідає вимогам закону, а зміна призначення платежів позивача за період лютий - серпень 2009 р., здійснена відповідачем поза межами наданих йому законом повноважень, оскільки податкові платежі у вказані періоди здійснені позивачем в межах встановлених законом граничних строків.

Отже, судова колегія вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 15 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «СИНАПС» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська (підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко