Ухвала суду № 16549279, 11.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року справа №2а-27287/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 03.09.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Піонер» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Піонер» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень рішень № 0000521520/0 від 12.11.2010 року, № 000531520/0 від 12.11.2010 року, № 0000581520/0 від 12.11.2010 року, № 0000571520/0 від 12.11.2010 року, винесени відповідно до акту перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Добропільська обєднана державна податкова інспекція, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що при здійснені платником податків в особі ВП «Шахта «Піонер» ДП «Добропіллявугілля» розрахунків з бюджетом зі збору земельного податку з юридичних осіб, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету спочатку повинні погашатися суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховуватися штрафні санкції, а потім зараховуватися сплата поточних нарахувань (зобовязань). У звязку з календарною черговістю зарахування платежів, кошти, спрямовані платником податків на сплату узгоджених сум поточних податкових зобовязань та погашення податкового боргу, в автоматичному режимі відповідно до вимог чинного законодавства зараховувались на погашення сум податкового боргу.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Добропільської обєднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що Державне підприємство «Добропіллявугілля» , згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, знаходиться в ЄДРПОУ. відокремлений підрозділ Державного підприємства «Шахта «Піонер», згідно довідки управління статистики у м. Добропіллі від 05.10.2009, не є юридичною особою, здійснює свою діяльність згідно Положення.

Відповідач,- Добропільська обєднана державна податкова інспекція у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

05.11.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних строків сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань за користування надрами для видобування корисних копалин, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору із земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом Державного підприємства «Добропіллявугілля» «Шахта «Піонер» за період з 12.11.2009 року по 07.10.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки 05.11.2010 року був складений акт№ 1222/15-2/26319454, згідно висновків якого з боку позивача встановлені порушення граничних строків сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань за користування надрами для видобування корисних копалин, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, земельного податку з юридичних осіб за період з 11.12.2009 по 07.10.2010 року, а саме : п.п. 5.3.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 , п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, ч.3 п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, ст. 28,30 Кодексу України «Про надра», ст. 27 Закону України «Про плату за землю», п.3 ст.9 Закону України від 25.06.1991 року «Про систему оподаткування» з наступних податків, зборів (обовязкових платежів): по платі за користування надрами для видобування корисних копалин всього 202411,84 гривень із затримкою від 30 до 90 днів 197680,58 гривень із затримкою понад 90 днів 4 731,26 гривень; зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України в сумі 84293,07 гривень у тому числі із затримкою понад 90 днів в сумі 384293,07 гривень; із земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 101,58 гривень, у т.ч. з затримкою 30 календарних днів включно у сумі 101,58 гривень.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000521520/0 від 12.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у вигляді штрафу у розмірі 20 % на суму 39536,11 гривень (а.с. 22); № 000531520/0 від 12.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у вигляді штрафу у розмірі 50 % на суму 2365,63 гривень (а.с.21); № 0000581520/0 від 12.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у вигляді штрафу у розмірі 50 % на суму 192146,54 гривень (а.с.23); № 0000571520/0 від 12.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з земельного податку з юридичних осіб у вигляді штрафу у розмірі 10 % на суму 10,16 гривень (а.с.24).

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідачем здійснювався перерозподіл платежів, що був зроблений позивачем згідно платіжних доручень.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІV „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які зазначено в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, тому вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно без порушень норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови відсутні

Ухвала в повному обсязі складена 15 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 195,196,198, 200, 205, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Піонер» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень рішень залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко