Ухвала суду № 16549175, 09.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року справа №2а-24932/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

при секретарі судового засідання Дровниковій К.В., за участю представника позивача Давиденко К.Ю., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-24932/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асі-Еко» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001562310/0, скасування наказу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 12.10.2010 року № 202 «Про застосування звичайних цін», скасування рішення від 26.10.2010 року № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», визнання дій такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, -

В С Т А Н О В И Л А:

01 листопада 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Асі-Еко» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001562310/0, скасування наказу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 12.10.2010 року № 202 «Про застосування звичайних цін», скасування рішення від 26.10.2010 року № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», визнання дій такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-24932/10/0570 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001562310/0 яким визначено податкове зобовязання ТОВ «Асі-Еко» на суму 57321 грн. у тому числі за основним платежем 38214 грн. та штрафними санкціями 19107 грн. Скасовано рішення від 26.10.2010 року № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін» яким визначено податкове зобовязання ТОВ «Асі-Еко» на суму 267076,5 грн. у тому числі за основним платежем 178051 грн., штрафними санкціями 89025,5 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення не в повному обсязі зясував всі обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді відповідач не скористався.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АСІ-ЕКО» зареєстровано як юридична особа 18.08.2005 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 33660916, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 626835 (т. 1 а.с. 21), довідкою Міського відділу статистики у м. Ясинуватій № 91-02-12 від 09.10.2006 року (т. 1 а.с. 23). Позивач здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту, затвердженого загальними зборами засновників 17.08.2005, протоколом № 1 (т. 1 а.с. 8-20). Основними видами діяльності підприємства є оброблення неметалевих відходів та брухту, збирання та знищення інших відходів, оптова торгівлі відходами та брухтом та ін. Позивач взятий на облік до Ясинуватської ОДПІ 18.08.2005 року, що підтверджується довідкою Ясинуватської ОДПІ від 07.09.2006 року № 47 (т. 1 а.с. 22). Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07152146 від 08.09.2005 року, позивач є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 24). З 20.07.2010 року по 12.10.2010 року Ясинуватською ОДПІ проводилася планова невиїзна перевірка ТОВ «АСІ-ЕКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2005 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2005 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт від 15.10.2010 року № 425/23-1/33660916 (т. 2 а.с. 67-113). Згідно з висновком акту перевірки, позивачем допущено, у тому числі, порушення вимог п.п. 1.20.5 п. 1.20, п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97) (т. 2 а.с. 90). За змістом акту перевірки, зазначені вище порушення позивачем Закону № 334/94-ВР та п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України виразилися у завищенні загальної суми валових витрат на суму некомпенсованої вартості наданих послуг на загальну суму 1300959 грн. у період з 3 кварталу 2006р. по 1 квартал 2010р., що призвело до заниження податку на прибутокна загальну суму 67539 грн.

Обґрунтовуючи вказане порушення, у акті перевірки відповідач вказує, що ТОВ «АСІ-ЕКО» у періоді, що підлягав перевірці, надавав комунальні послуги, а саме послуги з вивезення побутових відходів, тарифи на які не узгоджував з Донецькою міською радою відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Ясинуватська ОДПІ листом за № 11423/10/23-213 від 18.08.2010 звернулась до Донецької міської ради з проханням надати дані про тарифи на послуги по придбанню, вивозу та знищенню твердих побутових відходів, на який отримала листи від 10.09.2010 № 01-10/957 та від 17.09.2010 № 04/808 із переліком субєктів господарювання, які надавали послуги по збиранню сміття та очищення території Київського, Калінінського, Ленінського, Ворошилівського та Куйбишевського районів м. Донецька за 2006-2010р.р., по яким затверджено тарифи на вивіз твердих побутових відходів. ТОВ «АСІ-ЕКО» за період 2006-2010р.р. тарифи на вивіз твердих побутових відходів рішеннями Донецької міської ради не затверджувались. У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», 15 «Дохід», 16 «Витрати» в ході перевірки складено перелік витрат ТОВ «АСІ-ЕКО» на формування собівартості послуг зі збору та вивезення твердих побутових відходів по періодам та розрахована собівартість послуги із вивезення 1 куб.м твердих побутових відходів за період січень 2006р.-березень 2010р., який наведено у додатку 4.1 до акту перевірки. На підставі цього розрахунку Ясинуватською ОДПІ було зроблено висновок про заниження підприємством відпускної ціни вказаних послуг у порівнянні із розрахованою податковим органом собівартістю цих послуг, внаслідок чого надані послуги повинні вважатися безоплатно наданими відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Отже, позивач не мав права відносити суму некомпенсованої вартості наданих послуг до складу валових витрат підприємства. Необґрунтоване віднесення некомпенсованої вартості наданих послуг вплинуло на формування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість (т. 2 а.с. 72-74, 113). На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі за текстом Закон № 2181) Ясинуватською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0, яким ТОВ «АСІ-ЕКО» у звязку з порушенням вимог п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, ст. 3 Господарського кодексу України визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 57321 грн., у т.ч. за основним платежем 38214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 19107 грн. (т. 1 а.с. 25). Розрахунок податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій здійснено за період з 4 кварталу 2007р. по 1 квартал 2010р. (т. 1 а.с. 26). Крім того, 26.10.2010 Ясинуватською ОДПІ було прийнято рішення № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін» (т. 2 а.с. 50), відповідно до якого ТОВ «АСІ-ЕКО» у звязку із порушеннями п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97, п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР та на підставі п. 4.3 ст. 4, ст. 17 Закону № 2181 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 267076,50 грн., у т.ч. за основним платежем 178051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89025,50 грн. Розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість здійснено за період з жовтня 2007 року по лютий 2010 року (т. 1 а.с. 47-48). У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «АСІ-ЕКО» фактично надавало послуги з вивезення твердих побутових відходів за відпускною ціною, яка нижче собівартості цих послуг, тобто надані послуги є фактично безоплатно наданими послугами у розумінні абз. 3 п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Отже, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати у вигляді вартості послуг, що придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, яка фактично була некомпенсована.

За змістом п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. Як свідчать матеріали справи, позивач надавав послуги з вивезення твердих побутових відходів за господарськими договорами із ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі Україна», ТОВ «Підприємство енергетичного споживання «ГОРЕНЕРГО», ЗАТ «фірма «Юг» та ін., що підтверджується відповідними договорами на вивіз твердих побутових відходів (т. 1 а.с. 49-181), реєстром субєктів господарювання, з якими ТОВ «АСІ-ЕКО» перебував у господарських відносинах, що є додатком 4 до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «АСІ-ЕКО» та результати його діяльності (т. 2 а.с. 105-106). У договорах на вивіз твердих побутових відходів сторонами обумовлювалися, у тому числі, такі умови: предмет договору, умови виконання робіт, оплата за надані роботи. При цьому, вартість робіт протягом усього періоду дії договорів змінювалась, про що укладалися додаткові угоди до договорів. За надані роботи позивач отримував оплату від своїх контрагентів, яку включав до складу валового доходу підприємства у відповідні податкові періоди, про що, зокрема, позивач вказував у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток (т. 2 а.с. 125-172, т. 3 а.с. 24-32). Таким чином, у даному випадку неможливо стверджувати про безоплатність наданих робіт, оскільки вони надавалися за господарськими договорами на платній основі. Крім того, пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат, серед яких відсутня заборона включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання при наданні робіт за господарськими договорами. Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону, додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється. Стосовно визначення відповідачем податкового зобовязання ТОВ «АСІ-ЕКО» з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін слід зазначити наступне. Наказом начальника Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» було вирішено у відповідності до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Наказу ДПА України від 11.09.2008 № 584 при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АСІ-ЕКО» визначити суму податкових зобовязань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін (т. 1 а.с. 34). Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.8. п.1.20. ст. 1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Відповідач обґрунтовує свій довід щодо невідповідності ціни за договорами на вивезення твердих побутових відходів рівню звичайної ціни на такі роботи тим, що визначені у договорах ціни на роботи нижче їх собівартості, розрахованої Ясинуватською ОДПІ в акті перевірки. Проте зазначена позиція відповідача не приймається з наступних підстав. Підпунктом 1.20.9 п. 1.20. ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. На теперішній час, методики визначення звичайних цін Кабінетом Міністрів України не затверджено. У відповідності до п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, на який посилається відповідач в акті перевірки, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Тобто, при визначенні звичайної ціни у даному випадку слід брати до уваги саме встановлену відповідним органом державну регульовану ціну. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Послуги з вивезення побутових відходів являються за своїм функціональним призначенням комунальними послугами у розумінні ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Залежно від порядку затвердження цін/тарифів послуги з вивезення побутових відходів віднесено до другої групи (п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), тобто ціни/тарифи на ці послуги затверджуються органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території. За змістом ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Такий порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010, яка і була застосована Ясинуватською ОДПІ при розрахунку собівартості послуг, що надавалися позивачем. Разом з тим, відповідач не врахував, що пунктом 3 зазначеної постанови передбачено здійснення формування тарифів на послуги саме підприємством, яке такі послуги надає. Тобто, розрахунки тарифу та економічне обґрунтування витрат на надання послуг мають здійснюватися у даному випадку позивачем ТОВ «АСІ-ЕКО», які у подальшому можуть бути узгоджені відповідним органом місцевого самоврядування. Жодним з нормативно-правових актів не передбачено право податкового органу здійснювати розрахунок собівартості послуг на вивезення твердих побутових відходів з метою економічного обґрунтування витрат на їх надання. Крім того, розрахунок собівартості, здійснений відповідачем у акті перевірки, не відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248. Так, з приписів п. 17 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку випливає, що до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються витрати, пов'язані з операційною діяльністю - адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Згідно з наведеним у акті перевірки розрахунком собівартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідач до складу собівартості включив адміністративні витрати, а саме: зарплату та нарахування на зарплату адміністративного персоналу (двох бухгалтерів, прибиральниці, заступника директора, директора, програміста та касира), послуги банку, операційну оренду офісного приміщення, комунальний податок, - що відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» є адміністративними витратами. Зазначена обставина свідчить про завищення собівартості послуг, розрахованої Ясинуватською ОДПІ у акті перевірки, що обумовлює безпідставність її висновку про надання позивачем послуг за ціною, нижчою за їх собівартість. Також, відповідач в акті перевірки посилається на те, що ТОВ «АСІ-ЕКО» не узгоджувало тарифи на послуги у Донецькій міській раді. Однак, відповідач не врахував, що місцезнаходженням ТОВ «АСІ-ЕКО» відповідно до правовстановлюючих документів є с. Веселе Ясинуватського району Донецької області, і тому відповідно до приписів ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” для ТОВ «АСІ-ЕКО» обовязковими є акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування Ясинуватського району. До того ж, питання економічної обґрунтованості встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів віднесено до компетенції Державної інспекції з контролю за цінами відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, а не до компетенції податкового органу. Крім того, у порушення п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР відповідачем при визначенні звичайної ціни на послуги з вивезення твердих побутових відходів не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) послугами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) послуг та могли вплинути на ціну. Також, відповідачем не було направлено відповідних запитів до Державної інспекції з контролю за цінами, органу статистики або іншого державного органу, який би міг надати інформацію щодо цін, встановлених на даний вид послуги. Не заслуговують на увагу надані Ясинуватською ОДПІ рішення Донецької міської ради, якими були узгоджені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів (т. 2 а.с. 34-66), оскільки ці рішення стосуються інших підприємств та є обовязковими для виконання особами, що знаходяться на території Донецької міської ради (тобто, м. Донецьк).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Визначення податкових зобовязань за непрямими методами встановлено пунктом 4.3 ст. 4 Закону № 2181, на який Ясинувастька ОДПІ також посилається в своєму рішенні від 26.10.2010 № 1 (т. 2 а.с. 50). П.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Станом на момент проведення Ясинуватською ОДПІ перевірки методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами, затверджена законом, в Україні відсутня. Отже, у податкового органу були відсутні правові підстави визначати податкові зобовязання за непрямими методами. Крім того, підпунктом 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 встановлено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено п.п. 4.3.1 п. 4.3 статті 4 Закону № 2181, серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін. Отже, у відповідача не було правових підстав застосовувати п. 4.3. ст. 4 Закону № 2181. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, відповідач в ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не довів правомірність оскаржуваних рішень, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є правильним.Також колегія суддів вважає доречним відзначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «АСІ-ЕКО» про скасування наказу Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» та дій, повязаних із застосуванням цього наказу є необгрунтованими, з огляду на наступне.Правовим актом є акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги. Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів. Зміст наведених приписів свідчить про те, що за обставин, які склались у даній справі, наказ начальника Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» є підставою для застосування при визначенні позивачу податкового зобовязання звичайних цін на послуги з вивезення твердих побутових відходів, тобто фактично цей наказ породжує права і обов'язки виключно для посадових осіб податкового органу. Отже, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є цілком обгрунтованим.Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-24932/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асі-Еко» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001562310/0, скасування наказу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 12.10.2010 року № 202 «Про застосування звичайних цін», скасування рішення від 26.10.2010 року № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», визнання дій такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі. Ухвала складена у повному обсязі 11.02.2011 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко