Ухвала суду № 16549168, 08.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 лютого 2011 р. справа №2н-4/11

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Чебанова О.О., суддів Старосуда М.І., Юрченко В.П., при секретарі Сухоцькій Д.Ю., за участю представника позивача Корба Л.В., представника відповідача Ніколюкіної Н.В., розглянула у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-22763/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій № 0000362240 від 15.09.2010 в сумі 503697, 81 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій № 0000362240 від 15.09.2010 в сумі 503697, 81 грн. задоволено.

На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, яку було задоволено постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № 2а-22763/10/0570 скасовано та в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій № 0000362240 від 15.09.2010 в сумі 503697, 81 грн - відмовлено.

16 грудня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” звернулося до Донецького апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі №2а-22763/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій № 0000362240 від 15.09.2010 в сумі 503697, 81 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що підставою для перегляду постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010р. є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявнику та суду під час розгляду справи, внаслідок чого прийнято незаконне рішення, а саме те, що відповідач, рахуючи що в контрагента Позивача - ОАО «КуйбишевАзот», м.Тольяті, Росія існує дебіторська заборгованість в сумі 58413,56 рос.руб., яка несплачена в законодавчо установлений термін, звернувся до Міністерства економіки України з метою застосування до ОАО «КуйбишевАзот», Росія спеціальної санкції - режиму індивідуального ліцензування, згідно ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 31.10.1995 року № 412/95-ВР. Згідно інформації, яка розміщена на офіційному сайті Міністерства економіки України така санкція застосована до ОАО «КуйбишевАзот», Росія з 14.12.2010 року. В зв'язку з цим ОАО «КуйбишевАзот», Росія звернулось до ТОВ "Спецтехсервіс" з проханням посприяти скасуванню застосованій спеціальній санкції шляхом звернення до Міністерства економіки України та надало 15.12.2010 року, тобто після винесення 14.12.2010 року постанови по справі Донецьким апеляційним адміністративним судом, документи, які підтверджують сплату податку на додану вартість в бюджет Російської Федерації в сумі 58413,56 рос.руб. згідно платіжного доручення № 34641 від 30.03.2005 року та лист-звернення до Міністерства економіки України № 0051/1284 від 09.12.2010 року. Тобто виручка, що підлягає перерахуванню за зроблені роботи за договором, поступила на валютний рахунок позивача в повному обсязі, передбаченому договором та своєчасно, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.94 р.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи №2а-22763/10/0570, обговоривши доводи заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, дійшла до висновку, що заява підлягає задоволенню, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду - скасуванню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до статті 245 КАС України, - постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у звязку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Розглянувши заяву та доповнення до заяви позивача про перегляд справи за нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню з таких підстав.

Нововиявленими є обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, але не були відомі і не могли бути відомі.

Позивач зазначає, що відповідно до укладених договорів з нерезидентами, ним надавались послуги, за які оплата отримана в повному обсязі, про що свідчить відсутність дебіторської заборгованості на підприємстві. Сума ПДВ на обсяг виконаних робіт підлягала перерахуванню до бюджету країни, на території якої знаходилось підприємство - отримувач послуг. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не було жодних даних про фактичну сплату сум ПДВ до бюджетів цих країн, лише відомості про розмір нарахованих сум, та обовязок по договору щодо їх сплати. Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказані суми ПДВ є виручкою позивача, яка підлягає поверненню, як валютні цінності, на розрахунковий рахунок позивача. Разом з тим, колегія суддів вважає, що наявність платіжних доручень, які є підтвердженням фактичної оплати вказаних сум ПДВ до бюджету країни-нерезидента, які були наявними на час розгляду справи, але про які не було відомо є нововиявленими обставинами по справі. До того ж вказані платіжні доручення є суттєвими доказами, які спростовують доводи податкового органу щодо наявних валютних цінностей, які не повернуті на Україну, оскільки вказані грошові кошти сплачені до бюджету іншої країни.

Відповідно до висновків акту Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 06.09.2010р. № 2202/22-011-1/24798936 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Спецтехсервіс” з питань дотримання вимог валютного законодавства при проведенні взаєморозрахунків з нерезидентами ФГУП “Бийський олеумний завод”згідно договору № 355/06-2004р. від 15.06.2004 (операції від 28.01.2005, 23.07.2005), “Новоійський горно-металургійний комбінат”згідно договору № 16-04/03 від 14.10.2003 (операції від 10.05.2004, 20.01.2006, 07.12.2005, 18.10.2005, 22.05.2006), ЗАТ “КубишевАзот” згідно договору № 14/88 від 17.12.2004 (операції від 21.03.2005, 21.03.2005) у період з 14.10.2003 по 16.08.2010рр., ТОВ “Спецтехсервіс” допустило порушення ст. 1 Закону України “Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті”, що призвело до ненадходження валютної виручки від нерезидентів за експортовані резидентом роботи (послуги) в законодавчий термін розрахунків в іноземній валюті, а також п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”, що призвело до порушення строків декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за експортовані нерезидентам роботи (послуги), за які валютна виручка не надійшла в законодавчій термін розрахунків в іноземній валюті.

На підставі акту перевірки були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

-№ 0000362240, яким на підставі ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 503697,81 грн. (а.с. 9);

-№ 0000372240, яким на підставі ст. 3 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”, п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п. 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430, п.п. 2.3 п. 2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 № 542, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за № 712/4005, до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 3570,00 грн.

Згідно статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, що діяла на момент порушення позивачем термінів зарахування валютної виручки), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Законом України № 1814-VІ від 20.01.2010 до вказаної статті були внесені зміни, відповідно до яких виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, об'єктом обчислення пені є неодержана виручка резидентів, яка підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки.

Відповідно до пп. «д» п. 1.8 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999р. № 136, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. № 338/3631, сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента.

Зазначена редакція вказаного положення Інструкції діяла з моменту набрання чинності цією Інструкцією.

Об'єктом обчислення пені у вигляді виручки відповідач визначив суму податку на додану вартість, яка обчислена відповідно до податкового законодавства Російської Федерації, на території Росії і підлягає сплаті до бюджету Російської Федерації, а також суму податку на доходи, обчислену відповідно до податкового законодавства Республіки Узбекистан, на території Узбекистану і підлягає сплаті до бюджету Республіки Узбекистан.

З огляду на наведені вище приписи законодавства, зазначені суми податку не підлягають зарахуванню на валютні рахунки позивача, а є сумами, на які виручка позивача підлягає зменшенню, про що, зокрема, було зазначено у зовнішньоекономічних договорах, укладених позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявність неодержаної резидентом виручки як об'єкту обчислення пені, внаслідок чого підстави застосування пені за несвоєчасність розрахунків в іноземній валюті відсутні.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення термінів декларування валютних цінностей, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Пункт 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18 червня 1994 року № 319/94 визначав необхідність суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк вчинити такі дії: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Відповідно до п. 2 наказу Міністерства фінансів України № 207 від 25.12.1995, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.01.1996 № 18/1043, декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Розділом 3 Декларації визначений порядок декларування майна та товарів за кордоном. Серед підстав перебування майна за кордоном пунктом 5 визначено товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

Відповідач вважає, що в даній графі Декларації позивач мав задекларувати суми виручки, яка не надійшла на розрахунковий рахунок позивача в установлений термін від підприємств-нерезидентів (тобто, у даному випадку - суми сплачених позивачем податків в іноземних державах). Як було встановлено судом вище, суми податку на додану вартість та податку на прибуток, які нараховані на вартість експортованих позивачем робіт, та сплачені ним за податковим законодавством інших держав згідно умов зовнішньоекономічних, контрактів, не є виручкою від надання послуг, що були експортовані позивачем за межі України.

Згідно пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, у разі невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення (норми саме цього пункту відповідач визначив у якості підстави застосування штрафу);

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій (абзац 3 вищезазначеного підпункту).

Колегією суддів встановлено, що у позивача були відсутні валютні цінності та майно за межами України, які підлягали декларуванню у перевіряємому відповідачем періоді, оскільки на звітні дати в установлені законодавством терміни на валютний рахунок резидента надійшли валютні кошти за експортовані позивачем роботи.

Податковий орган не надав доказів щодо наявності у позивача валютних цінностей або майна за межами України, яке підлягало декларуванню, що звільняє позивача від їх декларування та доводить безпідставність застосування штрафу за порушення терміну декларування валютних цінностей.

Адміністративно-господарські санкції можуть були застосовані до суб'єкта господарювання тільки з врахуванням вимог ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої такі санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З акту перевірки вбачається, що порушення позивачем були допущені за період 2005-2007р.р., але штрафні санкції були застосовані Жовтневою МДПІ м. Маріуполя тільки 15.09.2010, тобто із порушенням встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи.

Істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи, мають юридичне значення для взаємовідносин сторін та можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, що існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Тобто, істотність певної обставини для справи означає те, що якби суд її міг урахувати при розгляді справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення спору.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції суду та заявнику не було відомо про документи, які підтверджують сплату нерезидентом ЗАО “Куйбишевазот” податку на додану вартість в бюджет Російської Федерації в сумі 58413,56 рос.руб. згідно платіжного доручення № 34641 від 30.03.2005 року, тобто виручка, яка підлягає перерахуванню за зроблені роботи за договором, поступила на валютний рахунок позивача в повному обсязі, передбаченому договором № 14/88 від 17.12.2004р. та своєчасно, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.94 р.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 245, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-22763/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс”до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій № 0000362240 від 15.09.2010 в сумі 503697, 81 грн. - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі 11 лютого 2011 року.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді М.І. Старосуд

В.П. Юрченко