Ухвала суду № 16549136, 11.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року справа №2а-26429/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєвої І.А.

суддів Яманко В.Г. , Казначеєва Е.Г.

при секретарі судового засідання: Дягтярьова А.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю №147 від 03.02.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_3 ( за довереністю 10/10-013 від 15.04.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 р. у справі № 2а-26429/10/0570 (головуючий І інстанції Мозгова Н.А.) за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.05.2010 р. за № 0003911542/0, від 26.06.2010 р. за № 0003911542/1, від 31.08.2010 р. за № 0003911542/2, від 09.11.2010 р. за № 0003911542/3 ,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року позивач Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.05.2010 р. за № 0003911542/0, від 26.06.2010 р. за № 0003911542/1, від 31.08.2010 р. за № 0003911542/2, від 09.11.2010 р. за № 0003911542/3.

Свої позовні вимоги мотивовані тим, що спірними податковими повідомленнями - рішеннями відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення підприємством граничних термінів сплати податку на додану вартість, посилаючись на те, що підприємством платіжними дорученнями за №7432 від 24.02.2010р. на суму 50000,00грн., №4 від 04.03.2010р. на суму 50000,00грн., № 0 від 09.03.2010р. на суму 50000,00грн., №1 від 25.03.2010р. на суму 50000,00грн., №8133 від 09.04.2010р. на суму 50000,00грн., №8452 від 26.04.2010р. на суму 150000,00грн. були погашені податкові зобов'язання за поточні податкові періоди по податковим деклараціям з податку на додану вартість за період січень - березень 2010р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, та визнано недійсними податкові повідомленя-рішень від 26.05.2010 р. за № 0003911542/0, від 26.06.2010 р. за № 0003911542/1, від 31.08.2010 р. за № 0003911542/2, від 09.11.2010 р. за № 0003911542/3.

Суд першої інстанції обгрунтував своє рішення тим, що відповідачем всупереч цьому дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості податку на додану вартість згідно наданих позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх.№235466 від 20.01.2010р.) та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2009року (вх.№3643 від 29.01.2010р.).

Так ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Не погодившись з винесеною постановою, Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі міста Донецька було подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду.Доводи апеляційної скарги обгрунтовують невірним застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального і процесуального права а самеп.1.3 ст.1, п.7.7 ст. 7, пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забов”язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” тому скаржник вважає, що судом першої інстанції були неправильно зроблені висновки по справі.

Апелянт просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обзязі.

Представник відповідача у судовому засідані просив апеляційну скаргу задовольнити ,а постанову суду першої скасувати та прийняти нову постанову якою у позовних вимогах відмовити повністю

Представник позивача у судовому засідані просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено,що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» 23.02.2001р. зареєстровано у якості юридичної особи, знаходиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за номером 03337119, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Актом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька невиїзної документальної перевірки за №361/15-2/03337119 від 11.05.2010р. з питань своєчасності сплати податків і зборів до бюджету встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх.№235466 від 20.01.2010р.) та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2009року (вх.№3643 від 29.01.2010р.).

На підставі акту перевірки 26.05.2010р. податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення-рішення за №0003911542/0.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач 04.06.2010р. за №03/1540 звернувся до відповідача зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003911542/0 від 26.05.2010р. Рішенням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька за №26899/10/25-012-2 від 25.06.2010р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003911542/0 від 26.05.2010р. без змін, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010р. за №0003911542/1 на суму 5904,31грн.

06.07.2010р. позивач звернувся до ДПА у Донецькій області зі скаргою за №03/1834, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003911542/1 від 25.06.2010р. Рішенням ДПА у Донецькій області №14904/10/25-013-5 від 27.08.2010р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003911542/1 від 25.06.2010р. без змін, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010р. за №0003911542/2 на суму 5904,31грн.

02.09.2010р. позивач звернувся до ДПА України зі скаргою за №03/2362, , в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003911542/2 від 31.08.2010р. Рішенням ДПА України №11684/6/25-0215 від 04.11.2010р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003911542/2 від 31.08.2010р. без змін, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. за №0003911542/3 на суму 5904,31грн.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,а постанова суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом зазначені норми п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Преамбулою Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі, порядок визначення податкового зобов'язання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як бачається з матеріалів справи з наданих позивачем платіжних доручень за №7432 від 24.02.2010р. на суму 50000,00грн., №4 від 04.03.2010р. на суму 50000,00грн., № 0 від 09.03.2010р. на суму 50000,00грн., №1 від 25.03.2010р. на суму 50000,00грн., №8133 від 09.04.2010р. на суму 50000,00грн., №8452 від 26.04.2010р. на суму 150000,00грн. у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування податку за поточні податкові періоди по податковим деклараціям з податку на додану вартість за період січень - березень 2010р.

Відповідачем всупереч цьому дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості податку на додану вартість згідно наданих позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх.№235466 від 20.01.2010р.) та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2009року (вх.№3643 від 29.01.2010р.).

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Як встановлено ч.1 статті 134 ГК України, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості податку на додану вартість згідно наданих позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх.№235466 від 20.01.2010р.) та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2009року (вх.№3643 від 29.01.2010р.).

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином , підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 03 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 р. у справі № 2а-26429/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 р. у справі № 2а-26429/10/0570-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в

касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

протягом двадцяти днів з дня складення в повному обзсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 08 лютого 2011 року

Головуючий:І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв