Ухвала суду № 16549133, 08.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року справа №2а-26838/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-26838/10/0570 за позовом Державного підприємства "Красноармійськвугілля" до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 4916421640/0 від 11.11.2010 та № 4916411640/0 від 11.11.2010 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року Державне підприємство "Красноармійськвугілля" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №4916421640/0 від 11.11.2010, №4916411640/0 від 11.11.2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за період з 01.09 по 03.11.2010 року, за наслідками якої складено акт № 280/15-32087941 від 11.11.2010. На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі Закон № 2181) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010. якими до позивача були застосовані штрафні санкції. Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідачем безпідставно були визначені суми сплати податкового боргу з податку на додану вартість та змінено призначення платежу. Так, ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало платежі з податку на додану вартість згідно умов договорів про розстрочення податкового боргу, про що зазначав у призначенні платежу у платіжних дорученнях. Однак, відповідач врахував сплачені суми в якості погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість від 01.09.2010 та від 20.09.2010, та нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Вважає, що відповідачем було порушено право позивача самостійно визначати цільове призначення власних грошових коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов позивача було задоволено у повному обсязі. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковими повідомленнями-рішеннями № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010. Суд також зазначив, що діючим законодавством не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11.11.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка особової картки ДП «Красноармійськвугілля» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 01.09.2010 по 03.11.2010, за результатами якої складено акт № 280/15-32087941 від 11.11.2010 (а.с. 7).

Згідно з актом, перевіркою було встановлено, що ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало погашення податкового зобовязання згідно декларації вх. № 8409 від 20.09.2010 у сумі 781735,05 грн. із затримкою на 29 днів та згідно декларації вх. № 8012 від 01.09.2010 у сумі 24486,21 грн. із затримкою на 26 днів, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

11.11.2010 ДПІ у м. Димитрові прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 4916421640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 29 днів нараховано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 78023,88 грн. (а.с. 5);

№ 4916411640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 34 дні нараховано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 5196,49 грн. (а.с. 6).

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010 позивачем було подано до ДПІ у м. Димитрові податкову декларацію з податку на додану вартість вх. № 8012 за липень 2010 року, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду 4837129 грн. (а.с. 78-79).

20.09.2010 позивачем було подано до ДПІ у м. Димитрові податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (р. 27) 2008506 грн. (а.с. 80-83).

Згідно акта перевірки, відповідач здійснив врахування сум, що сплачені платіжним дорученням, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених податковими деклараціями від 01.09.2010 та від 20.09.2010. Зазначене погашення податкового боргу також знайшло своє відображення у зворотному боці облікової картки платника податку (а.с. 43-77).

Разом з тим, у платіжних дорученнях позивач вказував, що здійснює сплату ПДВ за договорами про розстрочення податкового боргу, а саме:

договору від 31.03.2010 № 9/24-113, за яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-3667/10/0570 та згідно з ухвалою суду від 31.03.2010 податкова інспекція надала ДП «Красноармійськвугілля» розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 4311306 грн. терміном на 36 місяців з 15.04.2010 по 15.04.2013 (а.с. 16-17);

договору від 31.03.2008 № 8/24-113, за яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-6946/08 від 31.03.2008 податкова інспекція надала ДП «Красноармійськвугілля» розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 8526809 грн. терміном на 120 місяців з 15.04.2008 по 16.04.2018 (а.с. 18-19);

договору від 31.07.2008 № 43/24-113, за яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-136/08 від 25.07.2008 податкова інспекція надала ДП «Красноармійськвугілля» розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 3156428,47 грн. терміном на 120 місяців з 15.08.2008 по 15.08.2018 (а.с. 20-21).

Зазначеними договорами передбачено, що розстрочена заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про розстрочення заборгованості.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості такого посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи в платіжних дорученнях призначення платежу, позивач реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законами України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено право органу державної податкової служби самостійно без згоди платника податків змінювати призначення платежу, визначеного платником податків в платіжних документах, тобто здійснювати обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Але п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 не встановлено право чи обовязок саме податкового органу, як наприклад у п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

У даному випадку мала місце саме сплата позивачем розстрочених податкових зобовязань, що регулюється ст. 14 Закону № 2181, якою також не передбачається право податкового органу зараховувати кошти, які надійшли в якості сплати розстрочених податкових зобовязань, на погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових декларацій.

Однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на додану вартість встановлюються спеціальним законодавством (Законом України «Про податок на додану вартість»), то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковими повідомленнями-рішеннями № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 р. у справі № 2а-26838/10/0570 за позовом Державного підприємства "Красноармійськвугілля" до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 4916421640/0 від 11.11.2010, № 4916411640/0 від 11.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова