Ухвала суду № 16549111, 10.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року справа №2а-27038/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів

Старосуда М.І., Юрченко В.П., при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., за участю представника позивача Можарової З.М., представника відповідача Ворона В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-27038/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 07.09.2010 № 40318/10/25-013-3,-

В С Т А Н О В И Л А:

29 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 07.09.2010 № 40318/10/25-013-3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-27038/10/0570 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371, яким товариству з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 835292 грн., у тому числі за основним платежем 556861 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 278431 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „VIP Бетон” щодо правових відносин з платником податків ТОВ «Макоптторг» (код ЄДРПОУ 35354673) за період липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень 2010р., за результатами якої складено акт № 5926/23-3/34798371 від 21.07.2010 (а.с. 43-50).

Відповідно до висновків акту перевірки, ТОВ «Ліга» допущені порушення наступних вимог законодавства: п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті, на загальну суму 556861 грн., в т.ч. за вересень 2009р. на суму 172106 грн., за жовтень 2009р. на суму 187919 грн., за листопад 2009 на суму 196836 грн.; завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту ПДВ на 46568 грн. у січні 2010р.; укладення нікчемних договорів з ТОВ «Макоптторг» (том 1 а.с. 50).

06.08.2010 року на підставі акту перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0046381542/0, яким за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „VIP Бетон” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 835292 грн., в тому числі, за основним платежем 556861 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 278431 грн. (том 1 а.с. 127).

Згідно з розрахунком фінансових санкцій (том 1 а.с. 85), вони нараховані позивачу за період вересень-листопад 2009р.

Позивач оскаржив податкове повідомленням-рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька. За наслідками розгляду скарги позивача відповідач прийняв рішення від 07.09.2010 № 40318/10/25-013-3 (том 1 а.с. 51-53), яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Калінінському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371, аналогічне раніше прийнятому (том 1 а.с. 38).

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371, колегія суддів зазначає наступне.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «VIP Бетон» в порушення вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товару за нікчемним правочином договором із ТОВ «Макоптторг» від 29.09.2009 № 29/06-09.

Колегія суддів не погоджується позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно умов договору поставки від 29.09.2009р. № 29/06-09 (том 1 а.с. 40-41), ТОВ «Макоптторг» (Продавець) взяло на себе обовязок передати у власність ТОВ «VIP Бетон» (Покупець), товар, найменування, кількість, ціна якого зазначені у Специфікаціях, які є невідємною частиною цього Договору, а ТОВ «VIP Бетон» - прийняти і оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 Договору). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Продавця (п. 4.1 Договору). Поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад Покупця) згідно Інкотермс 2000р. (п. 4.3 Договору). Ціни на товар встановлюються у гривнях на момент підписання Договору і зазначається в узгоджених сторонами Специфікаціях (п. 2.3 Договору).

Відповідно до наведених умов договору, сторонами була підписана специфікація № 1 від 29.06.2009, у якій визначено найменування продукції, що поставляється позивачу, та його ціна, а саме: пластифікатор Slurry Admix ціною 59,82 грн. за 1 кг, поліпласт СП-1ВП ціною 7,10 грн. за 1 кг, пластифікатор ПЛКП-4+ ціною 1591,44 грн. за 1 т, у кількості за заявою Покупця (том 1 а.с. 42).

Фактичне виконання умов договору поставки (поставка товару Продавцем та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується наступними матеріалами справи:

- видатковими накладними № 42004 від 01.07.2009, № 48808 від 24.07.2009, № 48807 від 24.07.2009, № 53101 від 05.08.2009, № 56300 від 17.08.2009, № 59301 від 26.08.2009, № 62309 від 03.09.2009, № 62603 від 04.09.2009, № 65701 від 14.09.2009, № 68103 від 22.09.2009, № 71108 від 02.10.2009, № 71702 від 05.10.2009, № 73209 від 09.10.2009, № 76604 від 21.10.2009, № 78202 від 26.10.2009, № б/н від 03.11.2009, № 91164 від 05.11.2009, від 16.11.2009, № 91603 від 07.12.2009, якими підтверджено здавання товару ТОВ «Макоптторг» та його прийняття ТОВ «VIP Бетон» (а.с. 9-18). Обладнання отримувалось уповноваженими особами ТОВ «VIP Бетон» згідно виданих довіреностей у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.06.1996, що підтверджується Журналом реєстрації довіреностей;

- платіжними дорученнями від 29.12.2009 на суму 282282,89 грн., № 58 від 27.01.2010 на суму 209370 грн., № 1452 від 23.12.2009 на суму 501147,23 грн., № 1486 від 28.12.2009 на суму 172494,80 грн., № 1434 від 21.12.2009 на суму 526316,20 грн., № 1435 від 21.12.2009 на суму 63158 грн., № 1426 від 11.12.2009 на суму 1105267 грн., № 1383 від 01.12.2009 на суму 33158 грн., від 23.11.2009 на суму 106251 грн., № 1378 від 30.11.2009 на суму 250443 грн., № 1030 від 17.09.2009 на суму 232111 грн., № 1299 від 17.11.2009 на суму 502769 грн., № 1026 від 16.09.2009 на суму 247846,32 грн., № 993 від 11.09.2009 на суму 299100 грн., від 22.10.2009 на суму 144000 грн. (том 1 а.с. 58-65).

Придбання товару з метою використання у власній господарській діяльності позивача підтверджується довідками ТОВ «VIP Бетон» № 125 від 10.12.2010 та № 126 від 10.12.2010 (том 1 а.с. 123, 124), відповідно до яких пластифікатори, що поставлялися ТОВ «Макоптторг», є додатковими добавками, що надають бетону певні фізико-механічні властивості. Списання даних пластифікаторов здійснюється на підставі затверджених норм витрачання матеріалів для виробництва бетону різних марок. Фактичне списання матеріалів здійснюється у бухгалтерії на підставі щоденного виробничого звіту бетонозмішувального устаткування. Slurry Admix є сухою сумішшю сірого кольору, поліпшує властивості бетону у конструкціях, додається до бетонної суміші під час її приготування.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочину - договору поставки від 29.09.2009 № 29/06-09, укладеного між ТОВ «Макоптторг» та ТОВ «VIP Бетон». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Акт Макіївської ОДПІ від 11.06.2010 № 1866/23-3/35354673 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макоптторг» з питань підтвердження отриманих від платника ПП «Дел-Імідж» з 01.01.2009 по 31.12.2009» (том 1 а.с. 239-243) не може вважатися доказом нікчемності договору поставки від 29.09.2009 № 29/06-09, укладеного між ТОВ «Макоптторг» та ТОВ «VIP Бетон», оскільки стосується правовідносин ТОВ «Макоптторг» з іншим контрагентом.

Відповідач в акті перевірки робить висновок про те, що у ТОВ «Макоптторг» відсутні необхідні умови для здійснення останнім господарських операцій та господарської діяльності. При цьому, відповідач посилається на акт від 11.06.2010 № 1867/23-3/35354673. Однак, документально такий висновок відповідачем не підтверджено. Також відповідачем не надано суду копію акту від 11.06.2010 № 1867/23-3/35354673, розрахунки комунального податку, декларації з податку на прибуток підприємства, на які маються посилання у акті перевірки (том 1 а.с. 47). До того ж, зазначений акт містить відомості, що стосуються діяльності підприємства у І кварталі 2010р., в той час як спірні господарські операції мали місце у вересні-листопаді 2009р.

Колегія суддів зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у ТОВ «Макоптторг» не може бути підставою для висновку про нікчемність договору поставки від 29.09.2009 № 29/06-09 на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 47). Зазначені норми законодавства не повязують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в обґрунтування нікчемності договору на те, що позивач не надав до перевірки товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі товару.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у акті перевірки відповідач вказані обставини не досліджував і на них не посилався. Крім того, згідно довідки ТОВ «VIP Бетон» № 125 від 10.12.2010 (том 1 а.с. 123), поставка продукції здійснювалася транспортом продавця на умовах FCA на склад покупця (м. Красноармійськ) відповідно до Інкотермс 2000, а приймання передача здійснювалась відповідно до накладних, тому ТОВ «VIP Бетон» не несло витрат на транспортування продукції.

Отже, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договіру поставки від 29.09.2009 № 29/06-09, укладеного між ТОВ «Макоптторг» та ТОВ «VIP Бетон». Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товару за вказаним договором із господарською діяльністю ТОВ «VIP Бетон» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ТОВ «VIP Бетон» права на формування податкового кредиту у вересні-листопаді 2009р. за наслідками господарських операцій по договору з ТОВ «Макоптторг» підтверджено податковими накладними, виданими ТОВ «Макоптторг» позивачу (том 1 а.с. 19-37). В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом ТОВ «VIP Бетон» податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371. Отже, у цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ТОВ «VIP Бетон» про визнання дій неправомірними та про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 07.09.2010 № 40318/10/25-013-3, то колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зі змістом вказаної норми вбачається, що предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати права, свободи, законні інтереси чи обовязки, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Правовим актом є акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги. Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

З огляду на приписи Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748, рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про результати розгляду первинної скарги позивача є підставою для надіслання нового податкового повідомлення, тобто воно породжує права і обов'язки виключно для контролюючого органу.

Висновки ж контролюючого органу, викладені у такому рішенні, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть втілені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, з огляду на що право позивача підлягає захисту шляхом предявлення позову про скасування рішення контролюючого органу, якими безпосередньо визначено суми податкових зобовязань, що і було зроблено позивачем у даній справі шляхом заявлення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371, щодо яких колегія суддів вже дійшла висновку про їх задоволення.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними також не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на законі. Крім того, позивач у позовній заяві не конкретизував, які саме дії податкового органу він вважає неправомірними. До того ж, суд вже прийшов до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішенням від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371, яке є наслідком відповідних дій ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та скасовуння податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0046381542/1/34798371.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 10.02.2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі 15.02.2011 року.

Колегія суддів:О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко