Ухвала суду № 16549108, 07.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року справа №2а-24620/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засіданняКасьяновій В.М.за участю представників:від позивача: ОСОБА_2 дов. від 29 листопада 2010 року від відповідача:ОСОБА_3 дов. від 10 січня 2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а- 24620/10/0570 (суддя Кірієнко В.О.) за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Барбер»доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року позов приватного підприємства «Наукова виробнича фірма «Барбер» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000652310/0 від 29.09.2010 року та № 0000642310/0 від 29.09.2010 року - задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за № 0000652310/0 від 29.09.2010 року на суму 202891,33 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за № 0000642310/0 від 29.09.2010 року на суму 190093,91 грн. (арк. справи 192-197).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне встановлення обставин по справі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 198-200).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство «НВФ "Барбер" є юридичною особою, зареєстроване 31 грудня 2008 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 35245054, перебуває на податковому обліку у Приморського відділення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя з 4 липня 2007 за № 7020 та згідно свідоцтва № 100162148 є платником податку на додану вартість. Свою фінансово-господарську діяльність здійснює на підставі статуту, зареєстрованого розпорядженням Виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова від 26 червня 2007 року.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією 15 вересня 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «НВФ "Барбер" щодо підтвердження отриманих від платника податків ПП «Максима» відомостей за період з 1 березня 2009 року по 31 травня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 15 вересня 2010 року за № 2338/23-2/35245054, яким зафіксовані порушення, а саме:

- частини 5 статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «НВФ «Барбер» при придбанні робіт (послуг). Роботи (послуги) по вказаних правочинах не були надані в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

-пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 128310,34 грн., в тому числі березень 2009 року на 4166,00 грн., квітень 2009 року на 2583,34 грн., травень 2009 року на 531,00 грн., червень 2009 року на 4500,00 грн., липень 2009 року на 4566,00 грн., серпень 2009 року на 6750,00 грн., вересень 2009 року на 7033,00 грн., жовтень 2009 року на 22400 грн., листопад 2009 року на 10600,00 грн., грудень 2009 року на 8983,00 грн., січень 2010 року на 7283,00 грн., лютий 2010 року на 6333,00 грн., березень 2010 року на 11966,00 грн., квітень 2010 року на 6900,00 грн., травень 2010 року на 23716,00 грн.

-пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 160387,93 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року 5207,50 грн., за 2 квартал 2009 року 9517,93 грн., за 3 квартал 2009 року 22936,25 грн., за 4 квартал 2009 року 52478,75 грн., за 1 квартал 2010 року 31977,75 грн., за 2 квартал 2010 року 38270,00 грн.

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту здійснений за тими ж підставами, що й висновок про завищення валових витрат, а саме за нікчемністю правочинів позивача з його контрагентом (том 1, арк. справи 12-22).

Так, в ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані взаємовідносини позивача з ПП «Максіма». Відповідачем було зазначено, що ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя 19 січня 2010 року було направлено запит, щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ, але документи, необхідні для проведення перевірки надано не було, тому підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту не уявляється можливим. При проведенні документальної невиїзної перевірки ПП «Максіма» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, було складено акт від 30 червня 2010 року № 299/23-1/32788492 та довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Максіма» № 338/15/32788492 від 26 липня 2010 року з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей за квітень 2010 року, № 339/15/32788492 від 26 липня 2009 року за травень 2010 року у звязку із незнаходженням за вказаною адресою. При проведенні аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП «Максіма» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робі, послуг). На думку податного органу ПП «Максіма» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що правочини, укладені між ПП «Максіма» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, посилались на базу даних ДПС, податкової звітності, згідно якої встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставах, зазначених в акті перевірки ПП «НВФ «Барбер» від 15 вересня 2010 року за № 2338/23-2/35245054, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за № 0000652310/0 від 29 вересня 2010 року на суму 202891,33 грн. та податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за № 0000642310/0 від 29 вересня 2010 року на суму 190093,91 грн. (том 1арк. справи 10,11)

Податковий орган доводить відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій контрагентом позивача приватним підприємством «Максім» на виконання договору від 5 січня 2009 року № 05/01/09-10/1 (том 1, арк. справи 130-131). За висновком податкового органу у контрагента позивача відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На виконання умов вищезазначеного договору ПП «Максіма» здійснювало перевезення вантажів до різних вантажоодержувачів, таких як ТОВ «Метал-Холдінг», ТОВ «Нохтехпром», ТОВ «Легма», ТОВ НПО «Завод металевих труб», ПП «Пилот», ПП НПФ «Каролина», ТОВ «Металлком» та інші. Зазначений факт підтверджують товарно-транспортні накладні за загальний період з 12.03.2009 року по 16.06.2010 року із вказанням замовника (платника) та вантажовідправника, яким в обох випадках виступає ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер», а ПП «МАКСІМА» значиться автопідприємством. Окрім того у товарно-транспортних накладних зазначено марку автомобіля та водія-експедитора, наданих ПП «Максіма», окрім того пункти навантаження та розвантаження, замовлені ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер», найменування товару (вантажу), маса та суми відпущеного вантажу.

У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових накладних, які наведені у акті перевірки, а також долучені, належним чином засвідчені копії податкових накладних, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за наслідками придбання яких позивачем сформований податковий кредит.

Колегія суддів зазначає, що порушень приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 з боку позивача не має місця внаслідок формування позивачем кредиту по факту придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу стосовно відсутності матеріально-технічної бази контрагента позивача є безпідставними, оскільки наявність певних умов не є передумовою надання товариству статусу субєкта господарської діяльності. Підприємство відповідним чином зареєстровано, наділено господарською компетенцією, відповідно до Господарського кодексу України, і як учасник господарських відносин у сфері господарювання, реалізував свою компетенцію шляхом укладання та виконання господарського договору. Відповідно до частини 4 статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення господарської діяльності встановлюються Конституцією та законами України.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Недоведеність податковим органом порушення податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність визначення податку і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи, насамперед первинними документами та дослідженнями акту перевірки, позивач довів факт здійснення господарських операцій та їх підтвердження первинними документами в розумінні статті 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-14.

Висновки податкового органу про порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, відповідно до якого не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, спростовується долученими до матеріалів справи документами.

Норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, які визначають склад валових витрат, позивачем не порушені, позивачем понесені витрати, які ним сплачені протягом звітного періоду у звязку з веденням виробництва та правомірну включені до складу валових витрат звітних податкових періодів.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

У позивача наявні податкові накладні, що оформлені належним чином згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

З огляду на зазначене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції стосовно того, що наведені документи фіксують факт здійснення господарських операцій та є підтвердженням правовідносин між перевізником ПП «Максіма», вантажовідправником - ПП «Наукова виробнича фірма «Барбер», та вантажоодержувачами.

Колегія суддів погоджується з тим, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполь на постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-24620/10/0570 залиши без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-24620/10/0570 залишити без змін.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 11 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Т.Г. Гаврищук

М.М. Яковенко