Ухвала суду № 16549076, 07.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Іванченков А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року справа №2а-23319/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гаврищук Т.Г. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: не має

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-23319/10/0570 за позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про списання заборгованості підприємства станом на 01 березня 2010 року відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у сумі 136230 грн.67 коп.,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» (надалі Підприємство, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька (далі УПФ, відповідач) про списання заборгованісті підприємства станом на 01.03.2010 року відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на суму 136230 грн. 67 коп..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-23319/10/0570 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.209-212).

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи, що дає суду право провести розгляд апеляційної скарги у його відсутність, проти чого не заперечував представник позивача.

Ї

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», код ЄДРПОУ 33161769, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 02 вересня 2004 року, має відокремлений підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник», який є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (арк. справи 5-9).

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька, як субєкт владних повноважень, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники, зокрема, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції застрахованими особами є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 4.4 Інструкції встановлено, що розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників, зазначених у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 цієї Інструкції, складає 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Згідно акту звірки розрахунків за всіма платежами до бюджету ПФУ без врахування лютого 2010 року від 07 липня 2010 року заборгованість позивача станом на 01 березня 2010 року склала 56235065 грн. 52 коп. (арк. справи 10-11).

Відповідно до статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Пенсійний фонд України зобовязано списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Період, за який списано недоїмку із страхових внесків, обліковується в системі персоніфікованого обліку внесків як період, за який сплачено страхові внески у повному обсязі.

На виконання вищезазначеної норми Кабінетом України розроблено порядок списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 року № 484.

Вищезазначеним Порядком передбачено, що Пенсійний фонд України визначає суму недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені непогашених станом на 1 березня 2010 року, вугле- та торфодобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому (далі - сума заборгованості підприємств), за переліком (із зазначенням структурних підрозділів, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та є платниками внесків до Пенсійного фонду України, та їх коду згідно з ЄДРПОУ), визначеним цим Міністерством.

Відповідно до пункту 2 Порядку органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників.

До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49 - 51, ст. 376; 2009 р., N 30, ст. 419), суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 01 березня 2010 року, а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 01 березня 2010 року, які були предметом судового розгляду.

Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.

Згідно з пунктом 3 Порядку органи Пенсійного фонду України проводять до 30 липня 2010 року з вугле- та торфодобувними підприємствами, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, звірення розрахунків суми їх заборгованості, результати якого оформлюються актом. Списання суми заборгованості підприємств здійснюється до 30 серпня 2010 року за рішеннями органів Пенсійного фонду України, про що зазначеним підприємствам надсилається повідомлення, в якому вказується сума списаної заборгованості за видами платежів.

19 липня 2010 року відповідачем вручено представнику позивача повідомлення про списання заборгованості № 11874/02 у сумі 56019298 грн. 17 коп. згідно з рішенням № 3 від 13 липня 2010 року (арк. справи 12-14). Заборгованість з суми страхових внесків (2%) утриманих з фізичних осіб працівників державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», які є застрахованими особами, у розмірі 215767 грн. 35 коп. не списано.

Сума заборгованості підприємств перед Пенсійним фондом України визначається за даними карток особових рахунків платників. Як вірно зазначено судом першої інстанції, дії відповідача по веденню особових карток позивача також не визнанні неправомірними та не оскаржувались позивачем. Отже, вимога позивача щодо проведення списання заборгованості на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства суперечить пункту 2 Порядку та не може бути визнана обґрунтованою.

Крім того, статтею 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Наявність страхового стажу є необхідною умовою для призначення пенсії. Щомісяця фізична особа має сплачувати страхові внески шляхом утримання підприємством, на якому працює ця особа, відповідного проценту із заробітної плати та нарахування та перерахування до органів Пенсійного фонду України.

Таким чином, фізична особа самостійно страхує себе у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням статті 46 Конституції України, в якій зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Утримання та неперерахування страхувальником цих страхових внесків є порушенням рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - принципу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, закріпленого у статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону №1058, та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств (оскільки виходячи із природи цих платежів вони є утриманням з оплати праці платників та їх загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, що дає право на зарахування страхового стажу для призначення відповідної пенсії).

У відповідності до частини 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно частини 5 статті 106 зазначеного Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, та правомірно не включив до списання заборгованість по страхових внесках утриманих з фізичних осіб, тому як платниками страхових платежів на загальнообовязкове державне пенсійне страхування є працівники ДП «ДВЕК» (п.п.2.2.1 пункту 2.2 Інструкції), з яких утримуються підприємством 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати та повинні підприємством бути перераховані до УПФ, т.б. по своїй правовій природі ці страхові внески не можуть бути включені до списання.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-23319/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-23319/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 лютого 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена10 лютого 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.Г.Гаврищук

А.В.Гайдар