Ухвала суду № 16549070, 11.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року справа №2а-27503/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Гаврищук Т.Г. , Білак С.В.

секретар судового засідання Чеплигін П.І.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-27503/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб Мандрівників” до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10125833 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Клуб Мандрівників” звернулось 03 грудня 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 року №0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10125833 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб Мандрівників” були задоволені повністю, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 22.07.2010 № 0004701542/0 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Клуб Мандрівників» розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10125833 (десять мільйонів сто двадцять пять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 00 коп.

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що у ТОВ «Клуб Мандрівників» відсутні транспортні засоби, трудові ресурси, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника. За даними податкової звітності ТМЦ товариством не придбавались, не продавались та їх залишки на підприємстві відсутні, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальників та вивантаження товару. У контрагентів позивача також відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. З цих підстав, правочини є нікчемними, такими, що здійснені лише для прикриття формування безпідставного податкового кредиту, який не використано в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Також в доводах апелянт зазначив, що відділом податкової міліції ДПІ у Калінінському районі м. Донецька виявлено, що від імені ТОВ «Сігматрейд-2009» ЄДРПОУ 36444370, діяла особа, зазначена в бухгалтерських документах директором, насправді не мала ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вищезазначеного суб'єкта господарювання, про що свідчать пояснення. Підписи на первинних бухгалтерських документах (в тому числі податкових накладних за рахунок яких сформовано бюджетне відшкодування) від імені «директора» також ставили невідомі особи, оскільки згідно свідчень ОСОБА_6 (ніби- директора ТОВ "Сігматрейд-2009" ЄДРПОУ 36444370) вони не підписували жодних бухгалтерських документів.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь cудді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб Мандрівників» зареєстрований як юридична особа 18.11.1999 виконавчим комітетом Харківської міської ради, включено до ЄДРПОУ за № 30654779, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 089551, довідкою Управління статистики у м. Донецьку серії АБ № 208277 від 30.09.2009.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100230591 від 22.06.2009, позивач є платником податку на додану вартість. Позивач перебуває на обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька як платник податків з 03.12.1999, що підтверджується відповідною довідкою.

15.03.2010 позивач подав до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у рядку 22.2 якої позивач вказав суму податку на додану вартість 10125833 грн. (відємне значення різниці поточного звітного періоду, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду).(а.с.26-29) З розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що є Додатком 5 до декларації, вбачається, що сума податкового кредиту у зазначеному вище розмірі була сформована на підставі податкових накладних, виписаних у лютому 2010р. постачальниками позивача з індивідуальними податковими номерами 364443705669 (сума поставки 15162500 грн., сума ПДВ 3032500 грн.) та 364443805627 (сума поставки 35466666,67 грн., сума ПДВ 7093333,33 грн.)

09.07.2010 року позивачем до ДПІ Калінінського району м. Донецька подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, у рядку 25.1 якої позивач визначив суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 10125833 грн (а.с.34-37) До декларації позивач надав довідку щодо залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), розрахунок бюджетного відшкодування (Додаток 3), довідку про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4), розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) (а.с.38-41)

Згідно з уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010р. та листопад 2010р. позивачем у липні 2010 року було зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року на 3032500 грн, а у листопаді 2010 року збільшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року на 3032500 грн.

22.07.2010 року посадовими особами ДПІ у Калінінському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з питань підтвердження задекларованих показників в деклараціях з ПДВ за грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2010 року №5947/15-312/30654779 (а.с.15-25)

Відповідно до висновків акту перевірки від 22.07.2010 року відповідачем було встановлено відсутність у ТОВ «Клуб Мандрівників» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність товариства за юридичною адресою. Угоди з підприємствами ТОВ «Проміндустрія» (ЄДРПОУ 36444558), ТОВ ««Сігматрейд-2009» (ЄДРПОУ 36444376), ТОВ «ЛТД Юнітрейд» (ЄДРПОУ 36444385), на підставі яких задекларовані показники податкового кредиту за грудень 2009-лютий 2010 року мають ознаки нікчемності. Також за висновками акту встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1. п.7.7, п.п.7.7.2. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження ТОВ «Клуб мандрівників» суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2010 року та завищення суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010 року у розмірі 10006233 грн, за березень 2010 року у розмірі 10125833 грн (а.с.25)

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 року №0004721542/0, яким позивачу було зменьшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 20132066 грн, у тому числі по деклараціям за лютий 2010 року 10006233 грн, за березень 10125833 грн (а.с.14)

Суд першої інстанції правильно визначив, що у даному спорі підлягають застосуванню положення не п.5 ст.99 КАС України, а ч.2 ст.99 КАС України, якими встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ, а не донараховані податкові зобов`язання, тому за спірним податковим повідомленням-рішенням податковим органом не може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010р. на суму 10125833 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до умов договору на придбання технологічного обладнання від 07.12.2009 № 021209 (а.с. 52-54), ТОВ «Сігматрейд 2009» (Продавець) взяло на себе обовязок виготовити і продати, а ТОВ «Клуб Мандрівників» (Покупець) прийняти і оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору). Кількість, номенклатура обладнання вказується у Специфікаціях до цього договору, які є його невідємними частинами (п. 2.1 Договору). Загальна сума договору складає 16645000 грн., у т.ч. ПДВ 2744166,67 грн. (п. 4.2 Договору). Оплата вартості обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до наведених умов договору, сторонами були підписані специфікації № 1 від 07.12.2009 (а.с. 55), № 2 від 12.01.2010 (а.с.56), у яких визначено найменування обладнання, що постачається позивачу, та його ціна.

Фактичне виконання умов договору у лютому 2010р. (поставка товару Продавцем та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується наступними матеріалами справи:

-витратними накладними № 0302-4 від 03.02.2010 (а.с. 86), № 1002-4 від 10.02.2010 (а.с. 94), № 1202-3 від 12.02.2010 (а.с. 98), № 1702-1 від 17.02.2010 (а.с. 104), № 1802-2 від 18.02.2010 (а.с. 106), якими підтверджено здавання товару ТОВ «Сігматрейд-2009» та його прийняття ТОВ «Клуб Мандрівників»;

-рахунками-фактурами № 0302-4 від 03.02.2010 (а.с. 87), № 1002-4 від 10.02.2010 (а.с. 95), № 1202-3 від 12.02.2010 (а.с. 99), № 1702-1 від 17.02.2010 (а.с. 105), № 1802-2 від 18.02.2010 (а.с. 107);

-платіжними дорученнями № 4 від 26.02.2010 на суму 9097500 грн., у т.ч. ПДВ 1516250 грн. (а.с. 81), № 2 від 26.02.2010 на суму 9097500 грн., у т.ч. ПДВ 1516250 грн. (а.с. 82).

Відповідно до умов договору на придбання технологічного обладнання від 03.12.2009 № 011209 (а.с. 57-59), ТОВ «ЛТД Юнітрейд» (Продавець) взяло на себе обовязок виготовити і продати, а ТОВ «Клуб Мандрівників» (Покупець) прийняти і оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору). Кількість, номенклатура обладнання вказується у Специфікаціях до цього договору, які є його невідємними частинами (п. 2.1 Договору). Загальна сума договору складає 16645000 грн., у т.ч. ПДВ 2744166,67 грн. (п. 4.2 Договору). Оплата вартості обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до наведених умов договору, сторонами були підписані специфікації № 1 від 03.12.2009 (а.с. 60), № 2 від 18.01.2010 (а.с. 61), у яких визначено найменування обладнання, що постачається позивачу, та його ціна.

Фактичне виконання умов договору у лютому 2010р. (поставка товару Продавцем та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується наступними матеріалами справи:

-витратними накладними № 02-02-3 від 02.02.2010 (а.с. 84), № 05-02-1 від 05.02.2010 (а.с. 88), № 08-02-3 від 08.02.2010 (а.с. 90), № 09-02-3 від 09.02.2010 (а.с. 92), № 11-02-4 від 11.02.2010 (а.с. 96), № 15-02-7 від 15.02.2010 (а.с. 100), № 16-02-3 від 16.02.2010 (а.с. 102), № 18-02-2 від 18.02.2010 (а.с. 108), № 22-02-3 від 22.02.2010 (а.с. 110), № 24-02-4 від 24.02.2010 (а.с. 112), якими підтверджено здавання товару ТОВ «ЛТД Юнітрейд» та його прийняття ТОВ «Клуб Мандрівників»;

-рахунками-фактурами № 02-02-3 від 02.02.2010 (а.с. 85), № 05-02-1 від 05.02.2010 (а.с. 89), № 08-02-3 від 08.02.2010 (а.с. 91), № 09-02-3 від 09.02.2010 (а.с. 93), № 11-02-4 від 11.02.2010 (а.с. 97), № 15-02-7 від 15.02.2010 (а.с. 101), № 16-02-3 від 16.02.2010 (а.с. 103), № 18-02-2 від 18.02.2010 (а.с. 109), № 22-02-3 від 22.02.2010 (а.с. 111), № 24-02-4 від 24.02.2010 (а.с. 113);

-платіжними дорученнями № 5 від 26.02.2010 на суму 21280000 грн., у т.ч. ПДВ 3546666,67 грн. (а.с. 79), № 3 від 26.02.2010 на суму 21280000 грн., у т.ч. ПДВ 3546666,67 грн. (а.с. 80).

Фактичне оприбуткування обладнання у бухгалтерському обліку ТОВ «Клуб Мандрівників» підтверджено довідкою від 15.12.2010 (а.с. 221) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1521 за 15.12.2010 (а.с. 222).

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем було надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на придбання технологічного обладнання, що свідчить на спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує звязок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Крім того, довідкою ТОВ «Клуб Мандрівників» підтверджується та обставина, що придбане обладнання буде використовуватися у господарській діяльності товариства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наводиться перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку, відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду першої інстанції доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів договорів із ТОВ «Сігматрейд 2009» від 07.12.2009 № 021209 та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» від 03.12.2009 № 011209, тому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача щодо нікчемності зазначених договорів.

Суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів як на одну з підстав нікчемності вказаних вище правочинів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі викладеного, відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «Клуб Мандрівників» не може свідчити про відсутність наслідків господарської операції, оскільки у даному випадку наявні інші первинні документи, які дають змогу ідентифікувати, з якої адреси та на яку адресу перевозився товар.

Крім того, умовами договорів на придбання технологічного обладнання, укладених із ТОВ «Сігматрейд-2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд», передбачено здійснення поставки продукції транспортом Продавця на умовах СРТ на склад Покупця відповідно до Інкотермс 2000 (п.п. 3.2, 3.3 договорів), і тому ТОВ «Клуб Мандрівників» не несло витрат на транспортування товару.

Також у акті перевірки відповідач безпідставно зазначив, що п. 2.2 договорів передбачено обовязок Продавця надати Покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, відповідні товарно-транспортні документи, сертифікати чи технічні паспорти та ін., оскільки п. 2.2 договорів містить вимоги щодо відповідності якості, комплектації, упаковки і маркування обладнання нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами. Договори, укладені із ТОВ «Сігматрейд-2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» передбачають обовязок надання Продавцем тільки рахунку на оплату обладнання та витратної накладної (п. 6.2 договорів).

Суд першої інстанції дів правильну оцінку посиланням відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, оскільки відповідно до їх преамбули вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників, тобто регулюють відносини, що виникають між сторонами договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У даному випадку мають місце договірні відносини поставки ТОВ «Клуб мандрівників» з контрагентами, а не перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги зазначення відповідачем в акті перевірки, що у ТОВ «Клуб Мандрівників» відсутні необхідні умови для здійснення останнім господарської діяльності, оскільки ТОВ «Клуб Мандрівників» з метою здійснення своєї господарської діяльності орендує у ВАТ «Донецький завод великопанельного будування-3» приміщення, що підтверджується відповідними актами сдавання-прийомки робіт (надання послуг) № ОУ-0000060 (а.с. 114), № ОУ-0000059 (а.с. 164) та рахунком-фактурою, що виставлявся ВАТ «Донецький завод великопанельного будування-3» на оплату оренди приміщень (а.с. 115).

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що позивач не відобразив вартість придбаного технологічного обладнання у декларації з податку на прибуток і у додатку К1/1 до декларації, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність договорів на придбання технологічного обладнання, укладених із ТОВ «Сігматрейд-2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд». Крім того, відповідач не врахував, що придбане обладнання не повинно було відображатися позивачем у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток, а витрати, повязані з придбанням обладнання - у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток, з огляду на наступні приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

За змістом п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку. До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

За змістом п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Таким чином, придбані, але не введені в експлуатацію основні засоби не є основними фондами і не підлягають амортизації, а відтак, не відображаються у таблиці 2 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, а витрати, повязані із придбанням обладнання, не відносяться до складу валових витрат, і тому не повинні відображатися у рядку 04.1 декларації за податку на прибуток підприємства. До того ж, законодавством не ставиться у залежність формування податкового кредиту від процедури формування валових витрат платника податку.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ТОВ «Клуб Мандрівників» права на формування податкового кредиту у лютому 2010р. за наслідками господарських операцій по договорам із ТОВ «Сігматрейд 2009» від 07.12.2009 № 021209 та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» від 03.12.2009 № 011209 підтверджено податковими накладними, виданими вказаними підприємствами позивачу (а.с. 64-78, 118-131) та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 62-63, 116-117). Правомірність видачі ТОВ «Сігматрейд 2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» податкових накладних за наслідками господарських операцій підтверджено Свідоцтвами про їх реєстрацію в якості платників податку на додану вартість (а.с. 216, 219). При цьому в акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

З вищенаведених підстав, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Отже, суми податку на додану вартість, сплачені у звязку із придбанням товару, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту лютого 2010р.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у звязку з надмірною сплатою є саме відємне значення за результатами звітного періоду. Відємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п. 7.7.2 п.п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, позивачем було цілком обґрунтовано заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2010р. суму податку на додану вартість у розмірі 10125833 грн., яка була ним фактично сплачена постачальникам у попередньому податковому періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не довів правомірності свого рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», які спростовуються фактичними обставинами справи, у зв`язку з чим, обґрунтовано визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10125833 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що від імені директора «Сігматрейд-2009» бухгалтерські документи підписувала невідома особа, оскільки вказані доводи нічим не підтвердженні та голомовні, оскільки вказані обставини можуть бути підтвердженні тільки вироком суду, який набрав законної сили. Проте за наведених обставин кримінальна справа судом не розглядалася, судове рішення по результатам перевірки не виносилося.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-27503/10/0570 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Клуб Мандрівників” до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10125833 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у адміністративній справі №2а-27503/10/0570 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Клуб Мандрівників” до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10125833 грн. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена і підписана колегією cуддів 11 лютого 2011 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

С.В.Білак