Ухвала суду № 16549040, 10.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року справа №2а-5694/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Васильєвої І.А. , Казначеєва Е.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 14 грудня 2010 р.

у справі № 2а-5694/10/1270 (головуючий І інстанції Захарова О.В.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів

до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22 липня 2010 року звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. спр. 2-4) до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (далі по тексту ВАТ "Лисичанськвугілля") про стягнення на користь позивача адміністративно-господарські санкції в сумі 5280181 грн. 76 коп., пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 155236 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зазначено, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на ВАТ "Лисичанськвугілля" в 2009 році замість 243 інвалідів працювало 82 інваліда. Відповідач до 15 квітня 2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 5280181 грн. 76 коп., зазначена сума підтверджена звітом за формою № 10 - ІІІ за 2009 рік від 1 лютого 2010 року. Внаслідок несплати відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій розмір пенсі склав 5435418 грн. 66 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року в адміністративній справі № 2-а-5694/10/1270 (арк. спр. 207-211) позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів були задоволені частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарських санкцій у сумі 2558100 грн. 48 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позовних вимог судом визначено:

- доведеність матеріалами справи не виконання відповідачем заходів по організації місць для працевлаштування інвалідів,

- відсутність факту сплати штрафних (фінансових) санкцій доводить відсутність обєкту обчислення пені, що обумовлює передчасність та безпідставність для її предявлення.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 213-214) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зазначено, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на ВАТ "Лисичанськвугілля" в 2009 році замість 243 інвалідів працювало 82 інваліда. Відповідач до 15 квітня 2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 5280181 грн. 76 коп., зазначена сума підтверджена звітом за формою № 10 - ІІІ за 2009 рік від 1 лютого 2010 року, внаслідок несплати відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій розмір пенсі склав 5435418 грн. 66 коп.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач ВАТ "Лисичанськвугілля" є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 32359108, що підтверджено статуту, свідоцтва про державну реєстрації, довідкою з ЄДРПОУ (арк. спр. 54 - 59).

До складу ВАТ «Лисичанськвугілля» відповідно до наказу в.о. голови правління ВАТ «Лисичанськвугілля» від 26 травня 2004 року№101 «Про структуру відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (арк. спр. 76) та відповідно до «Структури ВАТ «Лисичанськвугілля», затвердженого у 2006 році в.о. генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» за погодженням Міністра вугільної промисловості України (арк. спр. 77), входять 11 відокремлених підрозділів, а саме:

- ВП «Шахта ім. Г. Г. Капустіна»,

- ВП «Шахта «Привільнянська»,

- ВП «Шахта «Новодружеська»,

- ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова»,

- ВП «Автобаза»,

- ВП «Інформаційно-обчислювальний центр»,

- ВП «Вузол виробничо-технологічного звязку»,

- ВП «Шахтобудівельне управління»,

- ВП «Учбово-курсовий комбінат»,

- ВП «Управління по забезпеченню та збуту продукції»,

- ВП «Санаторій-профілакторій «Привілля».

Відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно пункту 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1995 року № 314 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми № 10-ПІ (арк. спр. 7) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 6065 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 244 осіб, з них протягом року на підприємстві працювало 82 інваліда, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена в розмірі 5312977 грн. 64 коп.

За розрахунком позивача (арк. спр.6) кількість інвалідів - штатних працівників, які не були працевлаштовані на робочих місцях ВАТ «Лисичанськвугілля» становить 161 особа, тому сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена в розмірі 5280181 грн. 76 коп., пеня за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій складає 155536 грн. 90 коп.

Згідно положення статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно пунктів 5, 10-14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а як було вказано вище, стаття 18 Закону передбачає, що безпосередньо інвалід звертається для працевлаштування на підприємства та в організації.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Стосовно посилання позивача як на підставу для скасування постанови суду першої інстанції відсутність у служби зайнятості та інших органів працевлаштування обовязку забезпечення нормативу по працевлаштуванню інвалідів, визначеного для підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємства покладено обов'язок із створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обовязок пошуку з наступним працевлаштуванням інвалідів.

Згідно звітів форми № 3-ПН вбачається, що відокремлені підрозділи ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» (арк. спр. 167-178), ВП «Інформаційно-обчислювальний центр» (арк. спр. 142-153), ВП «Шахтобудівельне управління» (арк. спр. 154-166), ВП «Вузол виробничо-технологічного звязку» (арк. спр. 179-190), ВП «Санаторій-профілакторій «Привілля» (арк. спр. 191-202) щомісячно звітували про наявність вакансій для інвалідів, проте не зазначали даних про можливість працевлаштування на вільне робоче місце саме інвалідів або вказували на відсутність вакансій.

ВП «Учбово-курсовий комбінат» та виконавчий апарат ВАТ «Лисичанськвугілля» на протязі 2009 року щомісячно подавалися звіти до Лисичанського міського центру зайнятості з вдміткою про відсутність вакансій для інвалідів (арк. спр. 117-128, 129-140).

Згідно листа Лисичанського міського центру зайнятості від 4 листопада 2010 року №8/07-2190 протягом 2009 року (арк. спр. 32) до Лисичанського міського центру зайнятості не подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, як це передбачено Формою № 3-ПН наступні відокремлені підрозділи: ВП «Шахта імені Капустіна», ВП «Шахта «Привільнянська», ВП «Шахта «Новодружеська», ВП «Автобаза».

Відповідно до звітів форми № 3-ПН про наявність вакансій до Лисичанського міського центру зайнятості на протязі 2009 року зверталися ВП «Шахта «Новодружеська» станом на березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року (арк. спр. 109-115), ВП «Шахта імені Капустіна» станом на січень, лютий та квітень 2009 року (арк. спр. 60-62), ВП «Шахта «Привільнянська» станом на лютий, березень, травень 2009 року (арк. спр. 91-96), ВП «Автобаза» станом на січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року (арк. спр. 97-108), ВП «Управління по забезпеченню та збуту продукції» станом на січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року (арк. спр. 78-90) із зазначенням характеристики вакантного місця та з зазначенням можливості працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з вищенаведених звітів, ВП «Шахта імені Капустіна», ВП «Шахта «Привільнянська», ВП «Шахта «Новодружеська», ВП «Автобаза», ВП «Управління по забезпеченню та збуту продукції», звіти були подані не кожного місяця 2009 року, проте колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані відокремлені підрозділи ДП «Лисичанськвугілля» вживали заходи, передбачені чинним законодавством, по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Вжиття відокремленими підрозділами, які звітували до Лисичанського міського центру зайнятості, необхідних заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, шляхом інформування центру зайнятості про наявність вільних посад для їх працевлаштування не призвело до виконання відповідними органами обовязку працевлаштування на підприємстві інвалідів.

Згідно листа Лисичанського міського центру зайнятості № 8/02-1006 від 20 травня 2010 року відмов у працевлаштуванні інвалідів, за направленням центру зайнятості, з боку відповідача не було (арк. спр. 5).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи відповідачем в особі ВП «Шахта імені Капустіна», ВП «Шахта «Привільнянська», ВП «Шахта «Новодружеська», ВП «Автобаза», ВП «Управління по забезпеченню та збуту продукції» вживалися заходи, передбачені Законом по створенню нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4%, проте на підприємство інваліди не звертались для працевлаштування кількості необхідній для заповнення всіх вакантних місць, тому вказаний норматив не був виконаний не з вини відповідача. Таким чином, на вказані відокремлені підрозділи відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Колегія суддів, зазначає, що підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій є не лише сам факт не працевлаштування певної кількості інвалідів, але й наявність всіх складових правопорушення, а саме: складу правопорушення, вини осіб, які його скоїли та причино слідчого звязку між порушеннями та виною. Відповідальність у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій застосовується при наявності винних дій сторони у не створенні робочих місць для інвалідів, а не за відсутність інвалідів, які при наявності створених місць відмовилися працювати у відповідача або не були направлені центром зайнятості.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач частково здійснив передбачені чинним законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних державних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Оскільки апеляційний перегляд здійснюється в межах апеляційної скарги позивача, відповідач не оскаржував постанову суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова», ВП «Інформаційно-обчислювальний центр», ВП «Шахтобудівельне управління», ВП «Вузол виробничо-технологічного звязку», ВП «Санаторій-профілакторій «Привілля», ВП «Учбово-курсовий комбінат» та виконавчий апарат ВАТ «Лисичанськвугілля» не виконало норми статетй 18-20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», Постанови КМ України від 31 січня 2007 року № 70, тому юридична особа ВАТ «Лисичанськвугілля» повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства за невиконання цими структурними підрозділами 4% нормативу робочих місць у 2009 році. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, яка підлягає стягненню з ВАТ «Лисичанськвугілля» складає 2558100 грн. 48 коп.

Стосовно питання стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 155236 грн. 90 грн. колегія суддів вказує, що погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Позивачем не доведено факту сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання структурними підрозділами 4% нормативу робочих місць у 2009 році, з огляду на що відсутній обєкт обчислення пені, що обумлює відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює залишення без задоволення апеляційної скарги, залишення без змін постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-5694/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-5694/10/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва