Постанова № 16549021, 03.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-25249/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.

при секретарі Задоєнку О.В., за участю представників: позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 04.08.2010 року; відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 10.09.2010 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-25249/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнання недійсним Рішення про визнання митної вартості товарів № 700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку у розмірі 1041347,64 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817,

ВСТАНОВИЛА:

08 жовтня 2010 року Закрите акціонерне товариство „Виробниче обєднання „Конті” (надалі ЗАТ «ВО «Конті») звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці (надалі Відповідач 1), Головного управління державного казначейства України в Донецькій області (надалі Відповідач 2) про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнання недійсним Рішення про визнання митної вартості товарів № 700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку у розмірі 1041347,64 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.

22 листопада 2010 року під час судового розгляду справи позивач подав заяву про зміну позовних вимог і в остаточному варіанті вони були викладені наступним чином: 1. Визнати такими, що є протиправними, дії Відповідача № 1 - Східної митниці - у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 р.

2. Визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 р. 3. Визнати недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року. 4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 41 049,12 гри, (сорок одна тисяча сорок дев'ять гривень 12 копійок), шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” (код за ЄДРПОУ - 25112243) № 26009015110459 в АТ "Укрексімбанк" МФО 334817 (а.с. 135-144).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області задоволені у повному обсязі, внаслідок чого визнані протиправними дії Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнано недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/000528 від 21.10.2009 року.; визнано недійсним Рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 41049,12 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Конті” (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк”, МФО 334817;

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, Східна митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Східна митниця посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення ним вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), невірне застосування норм Митного Кодексу України (надалі МК України) та на неповну оцінку судом першої інстанції доказів, які містяться в матеріалах справи. Також апелянт зазначає, що у звязку з непідтвердженням позивачем заявленої ним митної вартості товару, митницею здійснено коригування вартості відповідно до рівня цін, що містилися в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України. Крім того, Митним кодексом України передбачено право митного органу вимагати необхідні документи, а декларант зобовязаний їх надавати, але останній відмовився від виконання законної вимоги митниці по наданню додаткових документів із міркувань недоцільності даної вимоги, що, на думку апелянта, є необґрунтованим та порушує вимоги діючого законодавства. Дані факти не були враховані судом першої інстанції та їм не надана належна оцінка.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу зазначивши, що погоджуються з рішенням суду першої інстанції як таким, що винесено без порушень норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно були зясовані всі обставини справи, дана належна оцінка доводам та доказам, які були надані сторонами.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача № 1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник другого відповідача Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в межах зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2009 року № ТР-83/3, укладеного з Компанією „GRACOMAR S.L.”(GRANADA COMERCIL DE AROMAS SOCIETAD LIMITADA), Spain, позивачем на митну територію був ввезений вантаж: какао масло (а.с. 59-64).

20.10.2009 року відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (надалі Порядок № 1766), позивачем було надано відповідачу 1 Декларацію митної вартості № 700000005/9/011722, якою була задекларована митна вартість товару какао масла «РРР NON-DEO BLOCKS» за ціною 7024,00 доларів США за 1000 кг. на суму 140 4080,00 доларів США або 1119625,60 грн. (а.с. 66-67).

Керуючись пунктами 7 та 11 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ «Укрсервіс») подав Відповідачу 1 наступні документи: 1) контракт № ТР-83/3 від 12.10.2009 року; 2) комерційний інвойс № 20091012/ТР/83/3/1 від 12.10.2009 року; 4) сертифікат якості.

У графі «Для відміток митного органу» Декларації митної вартості № 700000005/9/011722 від 21.10.2009 року посадовою особою митного органу було визнано необхідність надання додаткових документів у відповідності до Порядку 1766, а саме: 1) калькуляція виробника товару; 2) висновки по вартості організацій, які мають на це повноваження; 3) прас-лист виробника; 4) бухгалтерські документи, які підтверджують митну вартість товарів (а.с. 66).

Листом від 20 жовтня 2009 року № 3094/11/1159 до Відповідача 1, позивач висловлює свою незгоду щодо порушення питання митним органом про можливість заниження дійсної вартості товару та необхідності надання додаткових документів. Позивач в зазначеному листі зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України, Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» заявлено дійсну, економічно обґрунтовану митну вартість товару і подані відомості про її визначення, що базуються на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, які є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару (а.с. 68, 69).

Відповідачем 1 було відмовлено позивачу в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/9/011722, у звязку з чим митний орган надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарі і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року. В обґрунтування відмови Відповідач 1 послався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами п. 11 Порядку № 1766. (а.с. 70).

Рішенням №700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року Відповідачем 1 було самостійно визначено митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановлено її на рівні 8,3100 доларів США за 1 кг. (а.с. 71).

Відповідно до наведеного рішення визначена ціна ідентичних/подібних (аналогічних) товарів у сумі 8,31 дол. США за 1 кг, тоді як позивачем заявлено митну вартість товару на рівні 7,024 доларів США за 1 кг. Таким чином визначена митна вартість у сумі 166200,00 дол. США, що відповідає 1 326276,00 грн.

Визначення митної вартості здійснено за третім методом визначення митної вартості відповідно до МК України та п. 14 Порядку № 1766 з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції). Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом, зазначена цінова інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

У звязку з відмовою Відповідачем 1 у митному оформленні товарів та неможливості затримки у доставці товару, на підставі визначеної митним органом митної вартості товару позивачем заповнена нова вантажна митна декларація за формою ДМВ-2 від 21 жовтня 2009 року (а.с. 72, 73).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно визначено митну вартість товарів, ввезених на підставі ДМВ № 700000005/9/011722 із застосуванням третього методу, протиправно надано відмову у прийнятті митної декларації та винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року.

Колегія суддів не погоджуються з висновком суду першої інстанції стосовно визнання неправомірності дій відповідача щодо відмови митного органу у прийняті митної декларації та визначення митної вартості товарів, а тому вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 р., контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами пункту 17 Постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

До обовязків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Порядку № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обовязкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 зазначеного Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку № 1766 від 20 грудня 2006 року, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації при визначенні митної вартості ЄАІС ДМСУ є підставою витребування Східною митницею додаткових документів на підтвердження визначеної позивачем митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Порядку № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обовязок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обовязку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

В рамках положень п. 11 Порядку № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, перелік яких визначено даним пунктом. За власним бажанням декларант подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості.

Як слідує з матеріалів справи, після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 11 Порядку: 1) калькуляція виробника товару; 2) висновки по вартості організацій, які мають на це повноваження; 3) прас-лист виробника; 4) бухгалтерські документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Про необхідність подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларант був повідомлений письмово, про що ним зроблено запис на декларації митної вартості, наданої до митного оформлення.

21.10.09 року від подання додаткових документів декларант відмовився, про що ним зроблено відповідний запис на декларації митної вартості (а.с. 66 зворотній бік).

Колегія суддів дійшла висновку про те, що декларант відмовився від надання додаткових документів на вимогу митного органу, оскільки запис декларанта на декларації митної вартості свідчить саме про відмову, бо указання на «недоцільність» надання запитаних митним органом документів є субєктивним тлумаченням ситуації позивачем.,(а.с. 66 - зворотній бік).

Визначення митним органом митної вартості є способом реалізації його владних управлінських функцій, внаслідок чого митниця як субєкт владних повноважень повинна діяти виключно за правилами, встановленими частиною 2 статті 19 Конституції України.

Крім того, позивачем до Східної митниці було надіслано листа № 3094/11/1159 від 20 жовтня 2009 року, в якому виклав підстави, з посиланням на норми чинного законодавства України, які підтверджують правильність та доведеність заявленої митної вартості товару какао масло „PPP Non-deo Blocks” для кондитерської промисловості за цінами. Зазначеним листом позивач наголошував на тому, що надані декларантом документи є повними та пропонував відповідачу виконати обовязок з прийняття декларації митної вартості або оформити та надати картку відмови, що підтверджує дії митного органу про проведення сумісних консультацій з визначення митної вартості товару (а.с. 68, 69).

21 жовтня 2009 року Східною митницею самостійно була проведена митна оцінка товару на підставі третього методу визначення митної вартості відповідно до статті 265 МК України, Порядку № 1766 та винесено Рішення № 700000024/2009/000684/1 від 21 жовтня 2009 року про визначення митної вартості товарів, яким митним органом проведена самостійна митна оцінка та підвищена митна вартість товару з заявлених 140480,0 доларів США до 166200,00 доларів США за курсом валюти 7,97 грн. (а.с. 71).

У зв'язку з тим, що декларантом не були надані запитувані документи, митним органом відповідно до ст. 265 МК України, п.14 Порядку №1766 було визначено митну вартість спірного товару на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.

Як підтверджено матеріалами справи, наявна в митниці інформація дозволила визначити митну вартість спірного товару за третім методом визначення митної вартості, та скоригувати її до рівня цін на подібні (аналогічні) товари, відповідно ціновій базі ЄАІС ДМСУ. При цьому, згідно витягу з ЄАІС ДМСУ, за основу було взято митне оформлення подібного (аналогічного) товару за митною вартістю 8,31 дол. США/кг.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого товару. Під час апеляційного провадження представником митниці було доведено правомірність застосування другого методу шляхом використання відомостей ЄАІС ДМСУ.

Отже, при прийняті спірних рішень митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування цінової інформації ЄАІС ДМСУ, з тих підстав, що ці товари не є тотожними, подібними, аналогічними з причини того, що в ній не зазначається інформація про виробника, оскільки у витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ в тій частині, що була використана посадовою особою митниці, виробником аналогічного товару (код УКТЗЕД 68061000) зазначений саме виробник Кот Д'івуар .

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, колегія суддів виходить з того, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Митний орган вправі упевнитись в достовірності документів та декларацій, а декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур, тому відмова декларанта у наданні додаткових документів, які вимагав митний орган, є достатньою підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення про коригування митної вартості товару на підставі наявної у неї інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ та рішення щодо можливості застосування третього методу визначення митної вартості.

Щодо картки відмови, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Оскільки митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за ВМД № 700000005/9/011722, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості.

Стосовно стягнення зайво сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів враховує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 передбачено, що органами державного казначейства здійснюється безспірне списання грошових коштів з державного бюджету на підставі судового рішення на користь юридичної особи.

Як встановлено апеляційним судом, відповідачем правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у звязку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному та не всебічному зясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позовної заяви.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-25249/10/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року справі № 2а-25249/10/0570 - скасувати.

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнання недійсною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000528 від 21.10.2009 року; визнання недійсним Рішення про визнання митної вартості товарів № 700000024/2009/000684/1 від 21.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суми надмірно сплаченого податку у розмірі 1041347,64 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817- відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 лютого 2011 р.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Постанову у повному обсязі складено 08 лютого 2011 року.

ГоловуючийМіронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.