Ухвала суду № 16549019, 09.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року справа №2а-27051/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бадахової Т.П.

суддів Яковенка М.М. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Марциновский А.К.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 за довір.

від відповідача: ОСОБА_3 за довір.

розглянувши апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року по справі № 2а-27051/10/0570 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної інспекції про визнання протиправними дій по розподілу сплачених поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені, спонукання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної інспекції про визнання дій по зарахуванню в погашення пені у розмірі 25032,20грн. та податкового боргу з ПДВ суми 4724967,80грн. протиправними, визнання недійсним податкове повідомлення № 105180003037135 від 28.10.2010 року про розподіл пені та спонукання відповідача вчинити певні дії, які полягають у внесенні змін до особового рахунку відповідача з ПДВ, в частині зарахування суми, сплаченої платіжним дорученням № 112 від 27.10.2010 року в розмірі 4750000,00грн у сплату податкового зобовязання з ПДВ за вересень 2010 року згідно податкової декларації № 866 від 20.10.2010 року.

Надалі позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд визнати дії відповідача по зарахуванню в погашення пені суми 25032,00грн, сплаченої платіжним дорученням № Д від 27.10.2010 року у розмірі 4750 00,00грн з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2010 року по строку 30.10.2010 року» - протиправними, спонукати відповідача вчинити певні дії,а саме: спрямувати розподілену в погашення пені суму у розмірі 25032,20грн. за призначенням платежу вказаному у платіжному дорученні № Д від 27.10.2010 року, внести зміни до особового рахунку Державного підприємства «Макіїввугілля» з податку на додану вартість (арк.спр.40).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що облік податків та платежів, а також нарахування і погашення пені податкова здійснює відповідно норм чинного законодавства, тому нарахування пені та її погашення здійснюється в автоматичному режимі засобами програмного продукту, яким не передбачено право платника податків при наявності податкового боргу вибирати в першу чергу сплату податкових зобовязань.

При винесенні рішення судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що станом на 01.01.2010 року в картці особового рахунку по податку на додану вартість позивача податковий борг за деклараціями складає 1812262,32грн та пеня за карткою особового рахунку 164913,28грн. За період з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року позивачем сплачено до бюджету 18 225 275,86 грн. у той час, як нарахування за 10 місяців 2010 року склало 43930972,21грн

Також апелянт зазначив, що декларація позивача з ПДВ за вересень 2010 року була подана до податкового органу 20.10.2010 року (строк нарахування 01.11.2010 року), тобто на дату перерахування спірним платіжним дорученням коштів у нього були відсутні податкові зобовязання за даною декларацією. Оскільки у позивача наявний борг по пені попередніх періодів, тому на думку апелянта, підприємство повинно було сплатити ці кошти відповідно до вимог пункту 16.3.3. п.16.3. статті 16 Закону № 2181.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення та рішення суду без змін.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, та просив їх задовольнити, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Державне підприємство «Макіїввугілля я» зареєстровано у ЄДРПОУ як юридична особа за ідентифікаційним номером 32442295.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що 20 жовтня 2010 року позивачем було подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, у якій позивачем було самостійно визначено суму податку, яка підлягає до сплати в бюджет, у сумі 11043209, 00грн. та платіжним дорученням № 112 від 27 жовтня 2010 року позивачем на суму 4750000,0грн було перераховано в бюджет податок на додану вартість за вересень 2010 року згідно декларації № 866 від 20.10.2010 року, про що в призначенні платежу було зазначено: «ПДВ декларація за вересень 2010 по строку 30.10.2010» (арк.спр.21-23).

08 листопада 2010 року позивач отримав від відповідача повідомлення № 105180003037135 від 28.10.2010 року про зарахування сплачених поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені згідно з абз. 2 п.п.16.3. статті 16 Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Внаслідок цього, відповідачем було здійснено розподіл сум, сплачених позивачем за вищевказаним платіжним дорученням, на податковий борг 4724967,80грн та пеню 25032,20грн.

Предметом даного спору є правомірність здійснення відповідачем розподілу сплачених позивачем коштів та направлення сплачених позивачем сум в рахунок сплати податкового боргу без врахування самостійно визначеного позивачем призначення платежу.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно частини 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003р., визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, передумовою для здійснення податковою інспекцією розподілу сплачених позивачем коштів є погашення ним суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 16.1.1, пункту 16 1 та підпункту 16.3.1 пункту 16.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11червня 2003 року, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Згідно пункту 3.7. Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою Наказом ДПА України № 290 від 11червня 2003 року, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Згідно наведених вище положень чинного законодавства України, передумовою нарахування пені у картці особового рахунку є здійснення платником податку погашення податкового боргу (частини податкового боргу). При цьому, при здійсненні платником сплати зазначеної суми податкового боргу, податковою інспекцією здійснюється розподіл сплаченої платником суми на суму, що спрямовується в рахунок погашення податкового боргу та суму, що спрямовується в рахунок погашення пені на зазначену суму податкового боргу.

Таким чином, право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобовязань.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку, від 21.01.2004, № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пункт 3.8 Інструкції передбачає, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав права розпоряджатися перерахованими коштами за призначенням, на свій розсуд.

Колегія суддів зазначає, що ні спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, чи іншими Законами не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.

Таким чином, оскільки спірним платіжним дорученням не встановлено факту оплати позивачем саме податкового боргу, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої станції щодо неправомірності дій відповідача щодо зміни визначеного позивачем призначення платежу у спірному платіжному дорученні, внаслідок яких, відповідачем було нарахована та погашено суми пені на сплачену позивачем суму.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року по справі № 2а-27051/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року по справі № 2а-27051/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 лютого 2011 року. Повний текст виготовлено 09 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: А.В.Гайдар

М.М.Яковенко