Постанова № 16548992, 31.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року справа №2а-25250/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 р. у справі № 2а-25250/10/0570 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області про визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року по справі № 2а-25250/10/0570 у задоволенні позову (з урахуванням уточнень (том 1, арк. справи 133-143)) закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (надалі позивач) до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020523 від 19.10.2009 року; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020523 від 19.10.2009 року; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000673/1 від 19.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40997,68 гривень, шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» відмовлено у повному обсязі (том 2 арк. справи 54-59).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, не наданням на вимогу митниці позивачем додаткових документів, митним органом правомірно використані наявні у неї відомості, зокрема цінова інформація, для застосування другого методу визначення митної вартості.

Позивач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі (том 2, арк. справи 62-73).

Другий відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» (надалі товариство) є юридичною особою з 22 жовтня 1997 року, включене до ЕДРПОУ за номером 25112243 (том 1 арк. справи 121-122).

9 жовтня 2009 року між позивачем як покупцем та іспанською компанією «GRACOMAR S.L.» укладений контракт № ТР-84 на придбання какао-масла «PPP Non-deo Blocks» в кількості 20000 кг, загальна вартість товару, що поставляється за умовами контракту 140480 доларів США, ціна товару 7,024 долара за кілограм. Поставка на умовах DDU м. Макіївка.

16 жовтня 2009 року декларант позивача надав митному органу вантажно-митну декларацію № 700000005.2009.011574, разом з декларацією митної вартості, визначивши митну вартість товару за ціною договору. Разом із деклараціями декларантом надані документи за переліком наведеним пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, а саме вищезазначений контракт та специфікацію; Комерційний інвойс №20091009/ТР/84/1 від 9 жовтня 2009 року (том 1 арк. справи 153); сертифікат про походження товару № 144721; комерційну пропозицію від 30 вересня 2009 року (том 1, арк. справи 66), сертифікат якості. Факт надання зазначених документів підтверджує лист позивача від 16 жовтня 2009 року № 3062/11/1141 з відміткою про одержання представником Східної митниці (том 1, арк. справи 156) .

Митний орган в графі 3 декларації митної вартості, посилаючись на пункт 11 Порядку, запросив для підтвердження заявленої митної вартості товару: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; копію вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; відомості про якісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару (том 1, арк. справи 154).

Колегія суддів зазначає, що вимоги митного органу, щодо надання договорів з третіми особами, та розрахунки з третіми особами є безпідставними внаслідок їх відсутності. Не можна вимагати надати документи яких не існує. Умови поставки товару (DDU м. Макіївка) свідчать, що всі витрати, повязані з поставкою товару до складу, входять в ціну договору.

Митний орган не довів недостатність наданої декларантом інформації, для обєктивного визначення митної вартості за методом 1, відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України.

Колегія суддів, проаналізувавши всі надані позивачем документи до митного оформлення вважає, що для застосування першого методу визначення митної вартості забезпечено дотримання всіх умов, правил та вимог, що встановлені Митним кодексом України, та прийнятому на його реалізацію Порядку. Надані позивачем документи та відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально, є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

З посиланням на ненадання документів, визначених митним органом у графі третій декларації митної вартості, відповідачем прийняті 25 січня 2010 року два спірних рішення.

Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020523 (надалі картка відмови), якою відмовлено у митному оформлені ВМД № 700000005.2009.011574 від 19 жовтня 209 року с посиланням на неподання додаткових документів та з визначенням того, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно Рішення про визначення митної вартості № 700000024/2009/000673/1 від 19 жовтня 2010 року (том 1 арк. справи 158).

Рішенням про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000673/1 від 19 жовтня 2010 року наданого до митного оформлення, що отриманий за вантажно-митною декларацією визначено відповідальною особою митного органу митну вартість за другим методом, в наслідок чого сума вартості за одиницю склала 8,31 долар.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 266 Митного кодексу України другим методом визначення митної вартості товару, який імпортується в Україну, є метод встановлення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Виходячи із зазначеного рішення, позивачем 19 жовтня 2009 року надана до митного оформлення вантажно-митна декларація № 700000005/9/011669, якою митна вартість визначена відповідно до рішення митного органу, із зазначенням 2 коду графою 43 декларації, що означає, що митна вартість визначена за другим методом, встановленим митним органом. Виходячи із митної вартості, позивачем сплачені мито та податок на додану вартість, про що зазначено в самій декларації (том 1 арк. справи 162-163).

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”. Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”.

Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У межах спірних вимог, наполягаючи на певних документах, митний орган не визначив вимоги до них, а також те, яке комерційне навантаження (інформацію) повинні вони в собі утримувати.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Митним органом застосовано 2 метод для визначення митної вартості товару, при цьому в основу такого визначення покладені дані цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України за період з 16 липня 2009 року по 16 жовтня 2009 року. Долучений до матеріалів справи митним органом витяг з наведеної системи не підтверджує інформацію щодо ціни ідентичних товарів за договором.

Як вбачається з аналізу наданої інформації, та встановлено під час апеляційного перегляду, ціна, покладена митним органом в основу коригування митної вартості товару, відповідає ціні визначеній саме митним органом рішеннями про визначення митної вартості що приймались в попередніх періодах, а саме з 16 липня 2009 року по 16 жовтня 2010 року (том 2 арк. справи 3-14). Колегія суддів вважає, що покладення в основу визначення митної вартості першим відповідачем ціни раніше визначеної самим же митним органом за другим та третім методом у прийнятих ним Рішеннях, є неприпустимим з огляду на приписи норм статті 268 Митного кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що митним органом вимоги статті 268 Митного кодексу України стосовно визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів грубо порушені.

За наведених вище обставин визначення митної вартості товару вбачається, що митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування другого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо протиправності дій та визнання недійсності спірних рішень суд визнає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на їх відповідність пункту 1 (стосовно порушення вищенаведених норм митного законодавства), пункту 3, пункту 8 статті 2 КАС України.

Щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР серед іншого визначає обєкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного закону обєктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжним дорученням від 16 жовтня 2010 року № 409 та довідкою позивача від 15 листопада 2010 року (том 1, арк. справи 203, 204).

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3.

Переплата податку на додану вартість за вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № 70000005/9/011669 від 19 жовтня 2009 року яка здійснена позивачем та підлягає стягненню (поверненню) з Державного бюджету України на користь позивача складає 40997 грн. 68 коп.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, які мають значення для справи, та порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 24, 89, 94, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року у справі № 2а-25250/10/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2010 року у справі № 2а-25250/10/0570 скасувати.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020523 від 19 жовтня 2009 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020523 від 19 жовтня 2009 року.

Визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000673/1 від 19 жовтня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40 997 грн. 68 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» судовий збір в сумі 413,38 грн.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивні частини у судовому засіданні 31 січня 2011 року у присутності представників сторін. Повний текст складений та підписаний 4 лютого 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко