Ухвала суду № 16548955, 03.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-26540/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І.,

За участю: представника позивача Куржупової Я.В., представника відповідача Гусарової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіфакт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-26540/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіфакт» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-26540/10/0570 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіфакт» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2010 р. № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції та відповідача про нікчемність укладеної угоди між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» не ґрунтується на нормах діючого законодавства та наявних у справі доказах. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про те, що за цією угодою не були здійснені передбачені нею господарські операції і що видані контрагентом податкові накладні не можуть засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робі, послуг). Про реальне виконання вказаної угоди свідчить і надана до перевірки первинна документація, і надані документи, що підтверджують подальшу реалізацію цих товарів іншим підприємствам, які не були судом прийняті до уваги і яким не була дана належна оцінка.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22 жовтня 2010 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Артіфакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 та з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 по взаємовідносинах з ТОВ «Провімакс-Торг», за результатами якої складено акт від 22.10.2010 №3351/23-211/35832376 (далі Акт перевірки), яким встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18084 грн., встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14467 грн. в наслідок необґрунтованого відображення у податковому обліку наслідків виконання угоди № 5/09/А від 01.09.09 р., що була укладена між ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Артіфакт». Висновки про збільшення податкових зобовязань позивача ґрунтуються на доводах про нікчемність зазначеної угоди на підставі ст. 228 ЦК України в наслідок недодержання вимог ст.ст. 203, 215 КПК України (арк. справи 10-18).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21701 грн., у тому числі за основним платежем 14467 грн. та штрафними санкціями 7234 грн. (арк. справи 20), податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000742302/0/14840/10 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 25318 грн., у тому числі за основним платежем 18084 грн., штрафними санкціями 7234 грн. (арк. справи 21).

01.09.2009 року між ТОВ «Провімакс-Торг» (Постачальник) та ТОВ «Артіфакт» (Покупець) було укладено договір поставки № 5/09/А відповідно до положень якого Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у рахунку, видаткових та податкових накладних, що є додатком до цього договору. (арк. справи 25-27).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено, що на підставі договору між ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Артіфакт» № 5/09/А від 01.09.09 р. дійсно відбулась господарська операція з поставки товарів, які відображені в первинних бухгалтерських документах, а саме видаткових накладних, податкових накладних і т.і., а відповідно і зазначені в них суми позивачем були безпідставно віднесені до податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на обсяг податкових зобовязань позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу»(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

На підтвердження реального здійснення господарської операції з ТОВ «Провімакс-Торг» позивачем для перевірки податковому органу, а також в суді першої інстанції були надані первинні документи, яким судом була дана належна оцінка і зроблено висновок про недостовірність і суперечливість відомостей, що в них містяться.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарської операції з огляду на відсутність будь-яких товаро-супровідних документів, підтверджуючих фактичне постачання товару, неможливість представника позивача пояснити обставини його постачання, умови зберігання, невідображення господарської операції за даними складського обліку, відсутність належного оприбуткування товару на складі, а також ненадання на час перевірки документів на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару.

Посиланням представника позивача про неможливість надати документи щодо подальшої реалізації товарів через їх вилучення органами слідства судом першої інстанції обґрунтовано дана критична оцінка, оскільки з залученого до справи протоколу виїмки вбачається, що у позивача вилучались документи щодо його взаємовідносин зовсім з іншим субєктом господарювання (а.с. 34).

Крім того, висновки відповідача про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Провімакс-Торг» обґрунтовані і актом про неможливість проведення перевірки ТОВ «Провімакс-Торг» (а.с. 211), з якого вбачається, що це підприємство тривалий час не подає податкову звітність, не знаходиться за місцем реєстрації, не має основних засобів, складських приміщень, виробничих потужностей, достатніх трудових ресурсів.

Невідповідність інформації в видаткових накладних по операціям з ТОВ «Провімакс-Торг» в грудні 2009 року підтверджується і протиріччями щодо довіреностей ТОВ «Артіфакт», на підставі яких позивачем отримувались матеріальні цінності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з наданих позивачем видаткових накладних від 01.12.2009 № 91007 (арк. справи 28), від 04.12.2009 № 92004 (арк. справи 29), від 10.12.2009 № 94401 (арк. справи 30) вбачається, що ТОВ «Артіфакт» отримувало товар від ТОВ «Провімакс-Торг» через Бєлика О.Д. (який є директором ТОВ «Артіфакт») за довіреностями ЯНШ № 301595 від 01.12.2009 та ЯНШ № 301596 від 03.12.2009, при цьому за останньою довіреністю товар отримувався двічі 04 та 10 грудня 2009 року, що є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На обґрунтування своїх доводів позивач надав суду первинні документи щодо подальшої реалізації іншим підприємствам товарів, перелік і обсяг яких збігається з тим, який зазначений в первинних документах, виданих позивачу ТОВ «Провімакс-Торг». Колегія суддів не приймає ці докази до уваги, бо вони не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки дійсність цих угод ні ким не оспорюється, а походження цих товарів саме від ТОВ «Провімакс-Торг» вони не підтверджують.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту реального здійснення господарської операції на підставі договору поставки № 5/09/А від 01.09.2009 р. з ТОВ «Артіфакт» і правомірності віднесення ним до валових витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту сум за цим договором, а тому податкові повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, винесені податковим органом, є законними та обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіфакт» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-26540/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіфакт» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2010 № 0000752302/0/14841/10, № 0000742302/0/14840/10, стягнення судових витрат залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 07 лютого 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова