Ухвала суду № 16548954, 03.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-26428/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-26428/10/0570 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-26428/10/0570 позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003901542/0 від 26.05.2010, № 0003901542/1 від 25.06.2010, № 0003901542/2 від 31.08.2010, № 0003901542/3 від 09.11.2010 задоволено. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № 0003901542/0 від 26.05.2010 р., податкові повідомлення № 0003901542/1 від 25.06.2010 р., № 0003901542/2 від 31.08.2010 р., № 0003901542/3 від 09.11.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 45 006,45 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, тому податковий орган має право здійснювати самостійний перерозподіл сплачених платником податку сум податкових зобовязань. За таких обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.02.2001, включено до ЄДРПОУ за № 03337119, знаходиться на податковому обліку у державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

11 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасної сплати податків і зборів до бюджету, за наслідками якої складено акт № 361/15-2/03337119 (арк. справи 10).

26 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003901542/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховано штрафні санкції у розмірі 50% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, що складає 45006,45 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомлення-рішення від 25.06.2010 № 0003901542/0, позивач скористався правом адміністративного оскарження, за наслідками якого зазначене повідомлення-рішення залишено без змін та прийняті податкові повідомлення № 0003901542/1 від 25.06.2010 р., № 0003901542/2 від 31.08.2010 р., № 0003901542/3 від 09.11.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2010 року за номером 35750 позивачем було подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, у якій він визначив суму податку, яка підлягає сплаті у розмірі 967 889 грн. по строку сплати 30.04.2010 року (строка 27 декларації).

З платіжного доручення № 8452 від 26.04.2010 року вбачається, що позивачем 26.04.2010 року було сплачено податок на додану вартість за березень 2010 року в сумі 150000грн. по строку сплати 30.04.2010 року (арк. справи 58).

З розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 11) вбачається, що по спірному податковому повідомленню-рішенню № 0003901542/0, відповідач зарахував суму, сплачену позивачем згідно платіжного доручення від 26.04.10 № 8452 податок на додану вартість за березень 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, яка подана до відповідача 20 січня 2010 року № 235466 у розмірі 90012,89 грн. (арк. справи 26, 27).

Отже, під час перевірки податковий орган враховував частину сум сплачених вищезазначеним платіжним дорученням на погашення сум податкового боргу іншого періоду, ніж зазначено в платіжному документі, і ці дії потягли прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 25.06.2010 року.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (надалі Закон № 2181), згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі 50 відсотків такої суми.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобовязань орган державної влади повинен мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу відсутні такі повноваження на визначення податкових зобовязань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі в обґрунтування законності власних дій посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг повинен погашатися раніше ніж податкові зобовязання, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів не може погодитися з таким доводом апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, сплачуючи грошові кошти та визначаючи призначення платежів, реалізує своє право власника грошових коштів на розпорядження ними, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, а тому оспорюванє податкове повідомлення-рішення, прийняте в наслідок дій відповідача, що є неправомірними, підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-26428/10/0570 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.