Ухвала суду № 16548933, 03.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-23209/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі Дегтярьової А.М., за участю представника позивача ОСОБА_2, за довіреністю від 02.02.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року у адміністративній справі № 2а-23209/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

04 жовтня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" (далі-позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000242304/0/12985/10 від 24.09.2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом за наслідками проведення документальної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за червень 2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000252304/0/12985/10 від 24.09.2010 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2010 р. на 352667 грн. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість стали висновки податкового органу про те, що угода, укладена позивачем з приватним підприємством „Фудстаф”, є нікчемною.Позивач не погоджується з рішенням податкового органу, вказуючи, що податковий кредит був сформований позивачем, в тому числі, за наслідками придбання товару (мильної стружки) у ПП „Фудстаф” за договором № 106 від 29.05.2009 р. Договір був виконаний обома сторонами, ПП „Фудстаф” продав позивачу мильну стружку, а позивач здійснив оплату за придбаний товар. На виконання умов договору ПП „Фудстаф” видав позивачу відповідні податкові накладні. Крім того, виконання умов договору підтверджується іншими первинними документами бухгалтерського обліку накладними, товарно-транспортними накладними, документами про оплату за придбаний товар, реєстрами отриманих податкових накладних тощо.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення №00000242304/0/12985/10 від 24.09.2010 року повністю задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді, у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у адміністративній справі №2-а-23209/10/0570 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що відповідач вважає постанову незаконною та необґрунтованою через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невірної оцінки судом матеріалів справи.

На думку відповідача укладений правочин між позивачем та ПП “Фудстаф” суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, згідно ст. 228 ЦК України, а отже є нікчемним. Відповідач вважає, що згідно з ч.1ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до п.п.2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, тому на думку відповідача первинні документи, складені від імені ПП “Фудстаф” не мають юридичної сили і доказовості,тому що складені були внаслідок здійснення нікчемного правочину.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представник позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" є юридичною особою, зареєстроване 06.03.1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 30415558, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, згідно статутних документів позивача та даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивачем зареєстровані наступні види діяльності: виробництво мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, виробництво парфумерних та косметичних засобів, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 2951/23-411/30415558 від 15.09.2010 р, яким зафіксовані виявлені порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за червень 2010 р., на 352667 грн., та завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного періоду (червень 2010 р.) в розмірі 482667 грн. (а.с.9-45). У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем було укладено нікчемний правочин з ПП "Фудстаф" за №106 від 29.05.2009р., який не спричинив реального настання правових наслідків, він не відповідає вимогам закону, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним. Як вбачається з матеріалів справи на підставі зазначеного акту ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька 24.09.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000252304/0/12985/10, яким ТОВ „Українські промислові ресурси” зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р. на 352667 грн. (а.с. 8).

Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2010 р. ТОВ „Українські промислові ресурси” подано до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 626238 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с.142-187). Як випливає з податкової декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 р., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за цей податковий період розрахована позивачем, виходячи із задекларованої суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту травня 2010 р., яке зараховане до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (червень 2010 р.).Податковий кредит за травень 2010 р. був сформований позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених у звязку з придбанням товару (мильної стружки) у ПП „Фудстаф”.

29.05.2009 р. між ТОВ „Українські промислові ресурси” та ПП „Фудстаф” був укладений договір поставки товарів № 106, за умовами якого ПП „Фудстаф” зобовязалось поставити ТОВ „Українські промислові ресурси” товар відповідно до специфікацій (а.с. 68-71). На виконання зазначеного договору протягом певного періоду часу, в тому числі й травня та червня 2010 р. ПП „Фудстаф” позивачу був поставлений товар, обумовлений у специфікації № 7 (а.с. 72), - мильна стружка. Факт отримання позивачем товару (мильної стружки) підтверджується податковими накладними, виданими ПП „Фудстаф” (а.с. 103-117). Отримані податкові накладні позивачем відображені у реєстрі отриманих податкових накладних у відповідному податковому періоді (а.с. 188-192). Здійснення позивачем оплати вартості поставленого товару з урахуванням сум податку на додану вартість підтверджена банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 118-141). Крім того, факт здійснення поставки мильної стружки ПП „Фудстаф” на адресу позивача підтверджується накладними, виданими цим підприємством позивачу, товарно-транспортними накладними (а.с. 73-102).

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Окрім того, даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовувався в ході розгляду справи.

Крім того, висновки податкового органу, викладені у довідці ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про наявність ознак нікчемності угод, укладених ПП „Фудстаф”, на яких ґрунтується правова позиція ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ „Українські промислові ресурси”, спростовуються як зазначеними вище обставинами, так й актом планової виїзної перевірки ПП „Фудстаф” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.01.2009 р. по 31.03.2010 р. № 11856/23-1/36343201 від 06.10.2010 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та не приймає до уваги посилання відповідача стосовно укладення позивачем вищезазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України, а саме виготовлення з придбаної продукції (мильної стружки) мила, що в подальшому реалізовувалось контрагентам в межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, по суті виявлених в акті перевірки порушень, судом був допитаний свідок директор ПП «Фудстаф» ОСОБА_3, який дав показання, що позивач є одним з основних покупців мильної стружки ПП “Фудстаф”, який її отримав згідно з договором за №106 від 29.05.2009 року, та використовує її у подальшому у господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведений факт придбання у ПП "Фудстаф" та подальшого використання в межах своєї господарської діяльності продукції згідно договору поставки товарів за №106 від 29.05.2009р, та спростовані зафіксовані актом перевірки доводи щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП "Фудстаф".

На підставі викладеного, та керуючись статтями 24,184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.1010 року у адміністративній справі № 2а-23209/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року у адміністративній справі № 2а-23209/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 08 лютого 2011 року.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А. Васильєва