Ухвала суду № 16548932, 08.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року справа №2а-26771/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Васильєвої І.А. , Казначеєва Е.Г.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_2 за дов. від 22 листопада 2010 р.,

відповідача ОСОБА_3 за дов. № 45 від 6 жовтня 2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 27 грудня 2010 року (повний текст 31 грудня 2010 року)

у справі № 2а-26771/10/0570 (суддя Чекменьов Г. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Енергоремонтне підприємство «Енергетик»

до Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонтне підприємство «Енергетик» (далі за текстом ТОВ «Енергетик») звернулося 24 листопада 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-7) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 28842/10/23-213 від 15 листопада 2010 року та № 28843/10/23-213 від 15 листопада 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що висновки податкового органу про не підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту первинними документами є необґрунтованими; укладені позивачем договори є законними та їх виконання документально доведене; висновки відповідача щодо відсутності у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності зроблені передчасно, без достатнього дослідження, а факт відсутності контрагентів за місцем реєстрації не є доведеним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року (арк. спр. 127-130) позовні вимоги ТОВ «Енергетик» були задоволені у повному обсязі, а саме визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька № 28842/10/23-213 від 15 листопада 2010 року та № 28843/10/23-213 від 15 листопада 2010 року.

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення наступним:

1) договір № 634 від 1 березня 2010 року був укладений позивачем з ТОВ «КФ Сервіс Комплект» в межах господарської діяльності та його виконання є доведеним первинними документами, що обумовлює правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за цим договором; діяльність ТОВ «КФ Сервіс Комплект» перевірялася податковими органами, в справі наявні ліцензії видані вказаному товариству на здійснення господарської діяльності у будівництві, тому твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «КФ Сервіс Комплект» можливості вести господарську діяльність є безпідставними;

2) договором поставки № 143 від 1 червня 2010 року з ТОВ «СК «Ново-Строй» не визначена номенклатура товарів, що поставляється, проте міститься посилання на здійснення поставок за щомісячними заявками покупця, що не суперечить вимогам Господарського кодексу України, за яким сторони вільні в виборі способів виконання господарських зобовязань; фактичне здійснення поставок підтверджено витратними та податковими накладними, в яких визначений перелік продукції, що поставлявся, тому вказаний договір не має ознак нікчемності та спрямований на реальне настання правових наслідків.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 132-136) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Енергетик».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не застосовані наступні норми матеріального права: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 статті 2, статті 9 Бюджетного кодексу України, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоремонтне підприємство «Енергетик» є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ за № 34899047, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою статистики (арк. спр. 8-9). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька, зареєстроване 14 лютого 2007 року платником податку на додану вартість, що підтверджено актом перевірки (арк. спр. 11-12).

Згідно плану графіку проведення планових виїзних перевірок, на підставі направлень № 1095 від 2 серпня 2010 року, № 1515 від 12 жовтня 2010 року, (за наказом № 639/1 від 30 серпня 2010 року перевірка зупинялася, за наказом № 756 від 12 жовтня 2010 року була поновлена та продовжений строк її проведення), посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Донецька в період з 3 серпня 2010 року по 26 жовтня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергетик» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 7731/23-2/34899047 від 2 листопада 2010 року (арк. спр. 10-51).

В висновках акту перевірки податковим органом зазначено, що в порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем був занижений податок на прибуток у 2 кварталі 2010 року на суму 248082 грн. 44 коп., у звязку з не підтвердження реального характеру та нікчемністю угод, укладених з ТОВ «КФ «Сервіс-Комплект» та ТОВ «СК «Ново-Строй», які не мають складських приміщень, виробничих потужностей та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. Цей висновок також став підставою для визначення порушень вимог підпункту 7.4.1, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, що призвело до заниження ПДВ в червні 2010 року на суму 198465 грн. 96 коп.

На підставі акту перевірки № 7731/23-2/34899047 від 2 листопада 2010 року ДПІ у Київському районі м. Донецька були прийняті 15 листопада 2010 року податкові повідомлення-рішення (арк. спр. 52-53):

- № 28842/10/23-213 (0002762340/0) про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 297698 грн. 93 коп., з якої основного платежу 248082 грн. 44 коп., штрафних (фінансових) санкцій 49616 грн. 49 коп.,

- № 28848/10/23-213 (0002772340/0) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 297698 грн. 94 коп., з якої основного платежу 198465 грн. 96 коп., штрафних (фінансових) санкцій 99232 грн. 98 коп.

1 червня 2010 року між ТОВ «Енергетик» (покупець) та ТОВ «СК «Ново-Строй» (постачальник) було укладено договір № 143 (арк. спр. 54), предметом якого є поставка матеріалів, інструментів, обладнання на підставі щомісячних заявок покупця. В якості доказів виконання умов цього договору до справи надані: заявка (арк. спр. 165), витратні накладні № 268120 від 1 червня 2010 року про поставку кругів армірованих та вулканітових на загальну суму 1206 грн. 90 коп., з якої ПДВ 201 грн. 15 коп., № 268119 від 1 червня 2010 року про поставку метало - феропласта на загальну суму 55656 грн., з якої ПДВ 9276 грн., № 268121 від 1 червня 2010 року про поставку інструментів в асортименті, визначеному в накладній, на загальну суму 479343 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ на суму 79890 грн. 52 коп.; податкові накладні № 268121 від 1 червня 2010 року на загальну суму 479343 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ на суму 79890 грн. 52 коп., № 268119 від 1 червня 2010 року на загальну суму 55656 грн., з якої ПДВ 9276 грн., № 268120 від 1 червня 2010 року на загальну суму 1206 грн. 90 коп., з якої ПДВ 201 грн. 15 коп. (арк. спр. 55-60). Оплата отриманих інструментів була здійснена шляхом передачі векселя № АА 0647756 на суму 506160 грн. 42 коп., що підтверджено копією акту приймання-передачі векселя та копією самого векселя (арк. спр. 200-201). За письмовим поясненням позивача (арк. спр. 158) поставка інструментів була здійснена транспортом постачальника, при цьому, послуги з транспортування окремо не оплачувалися. Оприбуткування отриманих інструментів позивачем підтверджено прибутковими ордерами та картками обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (арк. спр. 166-199).

За частиною 3 статті 8 Господарського кодексу України безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла станом на час існування спірних правовідносин) не передбачено право податкових органів втручатися в порядок укладання й виконання господарських договорів та надавати оцінку порядку визначення сторонами договору своїх взаємних господарських зобовязань. У даному випадку відсутність в договорі переліку продукції, яка буде поставлятися, з посиланням на заявки покупця, не суперечить вимогам Господарського кодексу України, тим більше, що продукція, як підтверджено первинними документами була поставлена, прийнята та оплачена векселем, й з цього приводу між учасниками господарських відносин спору не виникало.

1 березня 2010 року між ТОВ «Енергетик» (підрядник) та ТОВ «КФ Сервіс комплект» (субпідрядник) було укладено договір № 634 (арк. спр. 61), предметом якого є виконання ремонтних робіт тепломеханічного обладнання на обєктах підрядника. До договору додатково були підписані протоколи узгодження договірного коефіцієнта підрядних ремонтних робіт за червень 2010 року (арк. спр. 74, 81, 87). В якості доказів виконання умов цього договору до справи надані акт приймання виконаних за червень 2010 року підрядних робіт по: поточному ремонту енергетичного обладнання електродугової печі ПАТ «ДЕМЗ» на загальну суму 29086 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 4847 грн. 80 коп. (арк. спр. 62-67), по ремонту турбіни К-200-3130-3 зі зняттям та встановленням ЦВД та ремонтом поверхні опор блока № 10 СО «Старобешевської ТЕС» ВАТ «Донбасенерго» року на загальну суму 130810 грн. 51 коп., в тому числі ПДВ 21801 грн. 75 коп. (арк. спр. 68-73), по ремонту турбокомпресора типа АКВ-12-ІІІ ст.. № 2 ТЕЦ ПВС ЗАТ «ДМЗ» (арк. спр. 75) на загальну суму 28790 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 4798 грн. 47 коп., по заміні вихідної торцевої стінки ШБМ-8А котла блоку № 8 СО «Курахівська ТЕС» ТОВ «Востокенерго» (арк. спр. 76-82) на загальну суму 247178 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 41196 грн. 37 коп., по ремонту СРЧ корпусу 7 «Б» котла ТПП-200-1 на Словянській ТЕС (арк. спр. 83) на загальну суму 189903 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 31650 грн. 59 коп., по поточному ремонту турбіни № 2 Р-50-130/1 КТЦ ТЕЦ ЗАТ «ЛИНИК» (арк. спр. 84-86) на загальну суму 88862 грн. 05 коп., в тому числі ПДВ 14810 грн. 34 коп., акт про передачу основних та допоміжних матеріалів для виконання поточного ремонту турбіни № 2 Р-50-130/1 КТЦ ТЕЦ (арк. спр. 88). Також, до справи надані податкові накладні (арк. спр. 89-94): № 510028 від 25 червня 2010 року на загальну суму 29086 грн. 80 коп., з якої ПДВ 4847 грн. 80 коп., № 515084 від 30 червня 2010 року на загальну суму 187136 грн. 04 коп., з якої ПДВ 31189 грн. 34 коп., № 515083 від 30 червня 2010 року на загальну суму 130810 грн. 51 коп., з якої ПДВ 21801 грн. 75 коп., № 515082 від 30 червня 2010 року на загальну суму 189903 грн. 52 коп., з якої ПДВ 31650 грн. 59 коп., № 515081 від 30 червня 2010 року на загальну суму 88862 грн. 05 коп., з якої ПДВ 14810 грн. 34 коп., № 515080 від 30 червня 2010 року на загальну суму 28790 грн. 80 коп., з якої ПДВ 4798 грн. 47 коп. В перелічених актах приймання виконаних підрядних робіт визначено найменування та характеристика проведених ремонтно-будівельних робіт, їх кількість, обсяги робіт та витрат, вартість, в тому числі вартість матеріалів, експлуатації машин, заробітної плати, адміністративні витрати, прибуток тощо. Здійснення у листопаді 2010 року оплати ремонтних робіт підтверджено платіжними дорученнями (арк. спр. 151-157).

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. За частиною 1 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Наведеними нормами не встановлено спеціальних вимог до актів приймання-передачі послуг та розрахунків витрат доданих до цих актів, тому посилання відповідача на недотримання позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» колегією суддів не приймаються.

Таким чином, наявні в справі видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність», а податкові накладні складені з дотриманням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закону «Про ПДВ»). Відповідач не визначав в акті перевірки конкретизованих зауважень до певних бухгалтерських або податкових документів, а обмежився узагальненим посиланням на їх складання без дотримання вимог чинного законодавства, хоча такі дії субєкта владних повноважень суперечать вимогам процесуального законодавства (стаття 71 КАС України) в частині доведення правомірності своїх дій та рішень.

Згідно бази даних ДПА України, ТОВ «СК «Ново-Строй» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 2 вересня 2009 року та наявне в реєстрі, ТОВ «КФ Сервіс Комплект» зареєстровано платником ПДВ 27 січня 2009 року та також наявне в реєстрі (арк. спр. 144-145). Таким чином, товариства, якими були виписані позивачу податкові накладні є діючими платниками податку на додану вартість, а за вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» підставою формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, видана зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що в даному випадку дотримано.

Податковим органом не надавалися докази визнання в судовому порядку недійсними договорів № 634 від 1 березня 2010 року з ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» та № 143 від 1 червня 2010 року з ТОВ «СК «Ново-Строй» та документів, складених на його виконання. Посилання відповідача на те, що дані договори є нікчемними з моменту їх укладання за статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, тому не потребують встановлення їх недійсності через суд, колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.

Нікчемним за частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах. За частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. В справі відсутні докази того, що правочинами - договорами № 634 від 1 березня 2010 року з ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» та № 143 від 1 червня 2010 року з ТОВ «СК «Ново-Строй», укладеними позивачем, порушується публічний порядок та вони спрямовані на знищення, пошкодження майна держави. Порушення публічного порядку доводиться або вироком суду в кримінальній справі, яким встановлено чимало місце діяння та чи вчинено воно певною особою, або судовим рішенням, яке набуло законної сили, про визнання договору недійсним, з огляду на укладення та виконання його з порушенням вимог законодавства та інтересів держави. Такі докази відповідачем надані суду не були.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції станом на час існування спірних правовідносин (далі Закон «Про прибуток») валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У справі наявні докази отримання позивачем послуг за договорами та оплати цих послуг.

За підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про прибуток» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Витрати понесені позивачем, у звязку з придбанням продукції (інструментів) та оплатою ремонтних робіт, повязані з господарською діяльністю позивача та відповідач протилежного не доводив.

Також, податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону «Про прибуток», за яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Як вже наводилося вище, валові витрати були сформовані позивачем, у звязку з оплатою отриманих товарів та прийманням виконаних робіт за договорами, укладеними з платниками податків ТОВ «СК «Ново-Строй» та ТОВ «КФ Сервіс-Комплект».

Стосовно посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача ТОВ «СК «Ново-Строй» та ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» складських приміщень, торгових площ, виробничих можливостей тощо, колегія суддів зазначає наступне. До таких висновків відповідач дійшов за наслідками дослідження декларацій з податку на прибуток за 1, 2 квартали 2010 року ТОВ «КФ Сервіс-Комплект», в яких визначена виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) на суму 3540,4 тис. грн., проте не надані додатки, в яких відображаються витрати на поліпшення основних фондів та амортизаційні відрахування. Проте, як вбачається з договору № 634 від 1 березня 2010 року ТОВ «КФ Сервіс комплект» є субпідрядником, який як вказано в актах приймання виконаних робіт, здійснює на обєктах, визначених позивачем, як підрядником, ремонтні роботи, для чого йому потрібні трудові ресурси та матеріали. Відсутність власних основних засобів не означає відсутність можливості здійснювати силами субпідрядника ремонтні роботи на обєктах визначених підрядником. В справі наявна довідка ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» про наявність працівників у штаті та працюючих за сумісництвом, загальна кількість яких в різні періоди 2010 року коливалася від 12 до 26 осіб (арк. спр. 111). ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» має ліцензію видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, строком дії з 10 серпня 2009 року по 10 серпня 2012 року, на ведення діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури (арк. спр. 113-114), яка доводить право вказаного товариства на ведення ремонтно-будівельних робіт, які й були предметом договору з позивачем. До того ж, за частиною 1 статті 69 КАС України доказами є будь-яких фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність певних обставин, тому відсутність додатків до декларації про прибуток не є належним доказом відсутності у ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» можливостей вести господарську діяльність. В акті перевірки № 7731/23-2/34899047 від 2 листопада 2010 року (арк. спр. 18) відповідач зазначив про проведення в лютому 2010 року комплексної документальної перевірки ТОВ «КФ Сервіс-Комплект», але не визначив про встановлення під час цієї перевірки порушень повязаних з позивачем, та вказав, що товариство звітувало з податку на прибуток та податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року та червень 2010 року, які є спірними у даній справі. Відповідач не посилається в акті перевірки на відсутність у ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» основних засобів, виробничих потужностей тощо за місцем ведення господарської діяльності. Довідка від 30 липня 2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «КФ Сервіс-Комплект» з питань відносин з позивачем, на яку є посилання в акті перевірки, є доказом лише нездійснення перевірки податковим органом, а не доказом факту відсутності умов для здійснення товариством господарської діяльності.

За довідкою в ТОВ «СК «Ново-строй» працювали у штаті та за сумісництвом робітники, загальна кількість яких в різні періоди 2010 року коливалася від 7 до 12 осіб (арк. спр. 112). Відповідач висновки про відсутність реального виконання договорів визначив, з огляду на те, що за даними декларації з податку на прибуток вказаного товариства за 2 квартал 2010 року виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) склала 536,2 тис. грн., а додатки до декларації, які б свідчили про наявність основних засобів не надавалися. Тобто, як вже зазначалося вище прямих доказів відсутності можливості ведення ТОВ «СК «Ново-строй» господарської діяльності відповідачем не надано.

Господарська операція з придбання товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ» дає право платнику податку відобразити у податковому обліку суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку з таким придбанням. Як вже зазначалося податкові накладні складені у відповідності до вимог діючого законодавства, включені до реєстру та відповідно у звітні податкові періоди обґрунтовано податок на додану вартість, визначений в цих податкових накладних, включений до складу податкового кредиту позивача, визначеного в податкових деклараціях з ПДВ (арк. спр. 204-210), що узгоджується з висновками суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а судове рішення без змін.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 8 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-26771/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-26771/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 9 лютого 2011 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва