Ухвала суду № 16548904, 03.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-22939/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

при секретареві судового засідання Солодько О.І.,

з участю представника позивача Тютюми К.В., представника відповідача Панкова К.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2а-22939/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шахта "Комсомолець Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2010 року №0001151312/0/34491/10/15-16-23/3, - і

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства "Шахта "Комсомолець Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2010 року №0001151312/0/34491/10/15-16-23/3 (том 1 арк. справи 4-8) задоволений в повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0001151312/0/34491/10/15-16-23/3;стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,4 грн. (том 2 арк. справи 69-71).

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що правочин позивача з ТОВ «ТК «Діал Імпекс» є нікчемним, оскільки вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, його фактичне місцезнаходження невідоме, відсутні складські приміщення, транспортні засоби та інші виробничі активи, необхідні для досягнення економічних результатів. Зазначив, що за умовою договору повинна бути поставлена продукція виробничо-технічного призначення, яким не є спеціальний одяг, на який при перевірці не надано сертифікат якості. Перевіркою податкового органу встановлено відсутність у позивача товаросупроводжувальних та податкових накладних з зазначенням номера договору, на підставі якого здійснено постачання спецодягу, що передбачено п.3.3 договору. Договір поставки укладений 13 жовтня 2009 року, а у платіжному доручені №2433 від 25.12.2009р. призначення платежу вказано як оплата заборгованості за спеціальний одяг згідно рах.103 від 08.10.2009р. Специфікаціями передбачений строк сплати на протязі 45 банківських днів (специфікації № 1 від 13.10.2009р. та № 2 від 05.11.20009р., станом на 31.12.2009р. кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «ТК»Діал-Імпекс» склала 213667,2 грн. Постачання товару не підтверджено товарно-транспортними накладними, що вказує на фіктивність відповідної господарської операції(том 2 арк. справи 72-77).

Позивачем подані заперечення на апеляційну скарги, в яких вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема зазначив, що відсутність у податкових накладних номеру договору свідчить не про його нікчемність, а про неналежне виконання ТОВ «ТК»Діал-Імпекс» своїх зобовязань. Також вважає, що відсутність на підприємстві ТОВ «ТК»Діал-Імпекс» інших найманих працівників, окрім директора, не свідчить про фактичне невиконання договору. Видані ТОВ «ТК»Діал-Імпекс» податкові накладні відповідають вимогам п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», договір № 339 в судовому порядку недійсним не визнаний. Вважає, що податкові зобовязання, повязані з виконанням договору № 339 виконані належним чином, а право, зокрема, на податковий кредит використане правомірно згідно Закону України «Про податок на додану вартість»(том 2 арк. справи 85-89).

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні вважала апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, підтримала в повному обсязі письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Донецьку (далі відповідач або СДПІ) проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» (далі позивач або ВАТ «Шахта»Комсомолець Донбасу») з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТК «Діал Імпекс» за період з жовтня до грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму у розмірі на 68039,0 грн., у т.ч. у грудні 68039,0грн. при здійсненні нікчемного правочину від 13.10.2009 року № 339.

Цей висновок зроблений податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди (договір поставки від 13.10.2009 року № 339), укладеної між позивачем та ТОВ ТК«Діал Імпекс» (том 1 арк. справи 10 податкове повідомлення рішення, арк. справи 11-29 акт про результати документальної невиїзної перевірки).

Між ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» (покупець) та ТОВ ТК «Діал Імпекс» (постачальник) укладено договір поставки від 13.10.2009 року № 339, за яким постачальник зобовязується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення. Покупець зобовязаний прийняти вказану в його власність продукцію та своєчасно оплатити її вартість відповідно до умов цього Договору (том 1 арк. справи 53-58).

ТОВ ТК «Діал Імпекс» видало позивачу видаткові накладні № 10212 від 21.10.2009року(том 1 арк. справи 69), № 10213 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 70), №10121 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 71), № 10211 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 72), № 12012 від 01.12.2009 року(том 1 арк. справи 73), № 12023 від 02.12.2009 року(том 1 арк. справи 74), № 12021 від 02.12.2009 року(том 1 арк. справи 75), № 1201/1 від 01.12.2009 року(том 1 арк. справи 76), № 12022 від 02.12.2009 року(том 1 арк. справи 77), №1229/3 від 29.12.2009 року(том 1 арк. справи 78), Відповідно ТОВ ТК «Діал Імпекс» видані і податкові накладні № 12293 від 29.12.2009 року (том 1 арк. справи 79), № 10121 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 80), № 10213 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 81), № 10212 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 82), № 10211 від 21.10.2009 року(том 1 арк. справи 83), № 12023 від 02.12.2009 року(том 1 арк. справи 84), № 12022 від 02.12.2009 року(том 1 арк. справи 85), № 12021 від 02.12.2009 року(том 1 арк. справи 86), № 12012 від 01.12.2009 року(том 1 арк. справи 87), № 12011 від 01.12.2009 року(том 1 арк. справи 88).

Розрахунки позивача з ТОВ ТК „Діал Імпекс” за придбаний товар здійснені шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджено відповідним платіжним дорученням (том 1 арк. справи 130-132).

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою з врахуванням заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини справи знайшли повне підтвердження при апеляційному перегляду справи..

Спірним питанням у даній справі є правомірність включення позивачем до суми податкового кредиту сум податку на додану вартість, який був сформований позивачем за наслідками виконання договору, укладеного з ТОВ ТК „Діал Імпекс” і як наслідок правомірність визначення податковим органом, відповідачем у справі, податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивачеві на загальну суму 102058,50 грн. - податкове повідомлення-рішення № 0001151312/10/34491/10/1516-23/3 від 16.09.2010 року за порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), які стали підставою для його винесення (том 1, арк. справи 10).

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 наведеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних не оспорювався ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Апелянт наполягає на тому, що оскільки контрагент відповідача ТОВ ТК „Діал Імпекс”не має основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей тощо, тобто не має необхідних умов для здійснення господарських операцій, тому проведені з ним операції не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемними. Враховуючи викладене, податковий орган наполягає на нікчемності угоди відповідача з ТОВ ТК „Діал Імпекс”та відповідно неправомірності включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладними, отриманими від ТОВ ТК „Діал Імпекс”в сумі 68039,0 грн.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України).

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно укладення позивачем вищезазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо врахування позивачем спірних операцій з поставки товару відповідно до їх реального економічного змісту, для чого вичерпно зясував усе коло обставин на підтвердження факту реального вчинення операції з поставки товару позивачеві, дослідивши, зокрема, договір поставки від 13.10.2009 року №339, додатки до договору, акти приймання, видаткові накладні, податкові накладні тощо. Тобто, судом першої інстанції вичерпно зясовано питання щодо добросовісності позивача.

Щодо зазначення рахунку 103 від 08.10.2009р. в платіжному дорученні № 2433 від 25.12.2009р., який на думку апелянта складений раніше ніж угода від 13.10.2009 року, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в цьому ж платіжному документі, чітко визначено призначення платежу: «оплата заборгованості за спец одяг відповідно рах. 103 від 08.10.2009 року дог. № 339 від 13.10.2009 року з урахуванням ПДВ» доведеним є факт того, що вказана сума сплачена на виконання умов спірної угоди.

Щодо відсутності товаротранспортних накладних колегія суддів вважає, що останні є документами первинно бухгалтерського обліку, але їх відсутність не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, оскільки в судовому засіданні встановлений факт придбання спецодягу з метою його використання у господарській діяльності, повязаній з добуванням вугілля, що підтверджено актами приймання № 1 від 1.12.2009 року, № 4 від 1 грудня 2009 року, № 7 від 2 грудня 2009 року, № 8 від 2 грудня 2009 року, № 9 від 2 грудня 2009 року, № 126 від 29 грудня 2009 року, № 63 від 21 жовтня 2009 року, № 65 від 21 жовтня 2009 року, № 70 від 21 жовтня 2009 року, № 71 від 21 жовтня 2009 року видаткові накладні № 10212 від 21.10.2009 року, № 10213 від 21.10.2009 року, № 10121 від 21.10.2009 року, № 10211 від 21.10.2009 року, № 12012 від 01.12.2009 року, № 12023 від 02.12.2009 року, № 12021 від 02.12.2009 року, № 1201/1 від 01.12.2009 року, № 12022 від 02.12.2009 року, № 1229/3 від 29.12.2009 року, податкові накладні № 12293 від 29.12.2009 року, № 10121 від 21.10.2009 року, № 10213 від 21.10.2009 року, № 10212 від 21.10.2009 року, № 10211 від 21.10.2009 року, № 12023 від 02.12.2009 року, № 12022 від 02.12.2009 року, № 12021 від 02.12.2009 року, № 12012 від 01.12.2009 року, № 12011 від 01.12.2009 року, складені за результатом проведеною операцій за вказаним договором, які також є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Наявність на 31.12.2009р. кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ ТК „Діал Імпекс” також не є підставою для висновку про нікчемність договору № 339.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що сторони, укладаючи договір №339 від 13.10.2009 р., мали на меті здійснення реальної господарської операції: здійснення постачання продукції (спецодягу), договір відповідає чинному законодавству України, продукція фактично поставлена, що підтверджено всіма необхідними документами, договір не суперечить публічному порядку та моральним засадам суспільства, а, відповідно, податкові зобов'язання, що пов'язані з його виконанням, є такими, що здійснені ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» належним чином, а право на податковий кредит на суму 68039,00 грн. таким, що використане правомірно у відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто висновки акту №1093/15-16-23/3-05508186 від 30.08.2010 р. про результати перевірки Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» (код за ЄДРПОУ 05508186) з питань дотримання податкового законодавства при проведенні ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» фінансово-господарських операцій з ТОВ ТК «Діал Імпекс» за період жовтень-грудень 2009 р. не ґрунтуються на дійсних обставинах і суперечить чинному законодавству.

Тобто, податковим органом не доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України.

На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 8 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шахта "Комсомолець Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2010 року №0001151312/0/34491/10/15-16-23/3 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В. Карпушова