Ухвала суду № 16548890, 02.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року справа №2а-24862/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Чурікова Я.О.

за участю представників:

від позивача: Какаріна Л.Г.

від відповідача: Килимник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24862/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника» (позивач, підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції (відповідач, податковий орган) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року про нарахування штрафної санкції у розмірі 50 % за прострочення сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24862/10/0570 в задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, зазначивши що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем із порушенням норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» через те, що застосування до платників податків штрафних санкцій, передбачених законом стало наслідком зміни посадовими особами Добропільської обєднаної державної податкової інспекції визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях на сплату податкових зобовязань, право на зміну якого в податкового органу відсутнє. Просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі ((а.с. 95-96)

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Пояснив, що вони у листопаді сплачували податкові зобовязання по декларації, яку вони подали у грудні 2009 року, але як згодом ім. стало відомо податковий орган самостійно провів перерозподіл цих грошових коштів на минулу заборгованість. Коли вони сплачували податкові зобовязання у серпні, вересні 2010 року по ПДВ, податковий орган знов провів зарахування коштів в рахунок оплати заборгованості по декларації за листопад, поданої у грудні 2009 року, по якій підприємство самостійно визначило податкове зобовязання. Дії податкового органу по самостійному перерозподілу не оскаржувались.

Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Подав письмові заперечення проти апеляційної скарги, зазначив, що підприємство мало узгоджене податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 32640 грн. з граничним строком оплати до 30.12.2009 року, яке не було ними своєчасно сплачено понад 90 днів, в звязку з чим було нарахована штрафна санкція у розмірі 50 %.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що комунальне підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32897726, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 291227, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.7-9).

18 грудня 2009 року позивачем було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року (реєстраційний № 9002269972), якою позивачем було визначено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27) в сумі 32640,00 грн. (а.с.22-25)

19 жовтня 2010 року податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку з питання порушення комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника» граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість в період з 01 листопада 2009 року по 24 вересня 2010 року. За наслідками проведення перевірки був складений Акт № 1178/15-2/32897226 від 19 жовтня 2010 року (арк. справи 10-12), яким було встановлено несвоєчасну сплату податкових зобовязань із податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року.

19 жовтня 2010 року на підставі викладених в Акті перевірки висновків та підпункту 17.1. 7 пункту 17.1. статі 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000050152/0, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання у розмірі 50% в сумі 16320,02 грн. (а.с.14)

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 18 грудня 2009 року позивачем було надано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року, яким було визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 32640,00 грн.

Згідно пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 цього закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею є здійснення платником податку сплати самостійно визначених ним та узгоджених зобовязань із порушенням встановлених термінів сплати.

Згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, кінцевим строком сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року є 30 грудня 2009 року. Зазначені обставини не є спірними.

Згідно статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» погашення податкових зобовязань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Згідно пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим зобовязанням платника податку є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Як вже зазначалося, згідно Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання з податку на додану вартість має бути сплаченим протягом 10 днів з дня кінцевого строку надання податкової декларації відповідного звітного податкового періоду, тобто в даному випадку з 20 грудня по 30 грудня 2009 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на проведення підприємством сплати податкового зобовязання по декларації поданої 18.12.2009 року за звітний період листопада 2009 року платіжними дорученнями за номерами: №862 від 06.11.2009 року, №871 від 13.11.2009 року; №896 від 16.11.2009 року; № 905 від 23.11.2009 року; №909 від 25.11.2009 року; №913 від 27.11.2009 року; №915 від 30.11.2009 року призначення платежу в яких визначено, як ПДВ за 11.2009 р. по строку оплати за 30.12.2009 р. загальна сума оплати яких 24350 грн. від наявної узгодженої суми податкового зобовязання 32640 грн. по декларації (а.с.81-84). Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжними дорученнями направлені на погашення попередньої наявної у позивача заборгованості з минулі періоди (а.с.38-73)

Законодавством не передбачено сплата податкового зобовязання з ПДВ до їх виникнення, крім того, коли сума такого зобовязання ще не визначена або контролюючим органом або коли не стала узгодженою в розумінні вимог п.п.4.2 п.4 ст.4, п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», визначення такої суми податкового зобовязання з ПДВ (позитивне значення або навпаки відємне значення), можливо лише при подачі відповідної податкової звітності (декларації) за відповідний період, з чим законодавець чітко повязує початок та кінцевий строк сплати такого податкового зобовязання.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, про неправомірність податкового органу на самостійний перерозподіл сплачених грошових коштів в рахунок оплати податкових зобовязань на погашення податкового боргу, який виник у минулі періоди. Позивачем не оскаржувались дії податкового органу щодо самостійного перерозподілу сплачених грошових коштів за платіжними дорученнями в рахунок оплати податкових зобовязань з ПДВ як у періоді, проведення такої оплати - за вересень 2009 рік, так і за серпень, вересень 2010 року.

Крім того, п.7.7. статті 7 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню поточних податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафної санкції за несвоєчасну оплату узгодженого податкового зобовязання, тобто проблемою є наявність або відсутність допущенного правопорушення з боку підприємства стосовно проведення оплати узгодженого податкового боргу за листопад 2009 р, який підлягав сплаті з 20.12.2009 р по 30.12.2009 рік. Як було встановлено, підприємство за вказаний період не сплатило узгоджену суму податкового зобовязання, тобто допустило порушення п.п.17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції за порушення строків сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 16320,00 грн., відповідає вимогам чинного податкового законодавства України, при його прийнятті відповідачем не було допущено порушення застосування підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є підставою для відмови позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24862/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24862/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 лютого 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 04 лютого 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар