Ухвала суду № 16548859, 04.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року справа №2а-3881/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № 2а-3881/10/1270 за позовом Приватного підприємства "Інвестхолдинг" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632310/0 за формою "Р" від 21.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 100020,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 40008,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632310/0 за формою "Р" від 21.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 100020,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 40008,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ які сплачені у складі ціни послуги ТОВ «Виробнича Компанія Дорбудтехнологія» є те, що податкові накладні, які отримано від такого постачальника, включено до реєстру отриманих податкових накладних у червні 2009 року, та не включено до валових витрат, зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001632310/0 за формою "Р" від 21.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 100020,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 40008,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № 2а-3881/10/1270 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001632310/0 за формою «Р» від 21.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 100020,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 40008,00 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції невірно застосовані підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункти 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, що, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідачем проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 року по 30.06.2009 р. за результатами якої складено акт від 08.10.2009 р. № 871/23/33846041 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 р. № 0001632310, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 140028,00 грн. у тому числі основний платіж 100020 грн., штрафні (фінансові) санкції 40008 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про порушення позивачем:

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 100020,00 грн., у тому числі у червні 2009 року в сумі 100020,00 грн., занижено податкові зобов'язання всього у сумі 11057693,00 грн., у тому числі у лютому 2009 року в сумі 2770612,00 грн., у березні 2009 року в сумі 137055Ґ.ОО грн., у квітні 2009 року в сумі 1266713,00 грн., у травні 2009 року в сумі 3581508,00 грн., у червні 2009 року в сумі 2068309,00 грн. та занижено податковий кредит всього у сумі 11057693,00 грн., у тому числі у лютому 2009 року в сумі 2770612,00 грн., у березні 2009 року в сумі 1370551,00 грн., у квітні 2009 року в сумі 1266713,00 грн., у травні 2009 року в сумі 3581508,00 грн., у червні 2009 року в сумі 2068309,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Виробнича компанія Дорбудтехнологія».

За вимогами п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») .

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не порушено норми п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як вбачається з реєстру податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року позивач не отримував податкових накладних від ТОВ «Виробнича компанія Дорбудтехнологія» (код ЄДРПОУ 32419114) та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за такими податковими накладними не включав.

У відповіді на запит позивача, ТОВ «Виробнича компанія Дорбудтехнологія» (код ЄДРПОУ 32419114) повідомило, що податкові накладні від 03.06.2009 року № 000359 на загальну суму 359627,60 грн. та від 04.06.2009 № 000362 на загальну суму 240492,70 грн., в тому числі податок на додану вартість 40082,10 грн. на ЗАО «ІГ «Імперія» не виписувались (а.с.145).

Відповідно до додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, який розшифровує контрагентів, які видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у червні 2009 року, серед операцій з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту ТОВ «Виробнича компанія Дорбудтехнологія» (код ЄДРПОУ 32419114) не значиться, та сума податку на додану вартість за податковими накладними, зазначеними в акті № 871/23/33846041 від 08.10.2009, до складу податкового кредиту в червні 2009 року не включалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, не довів суду правомірність свого рішення щодо визначення Приватному підприємству «Інвестхолдинг» податкових зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № 2а-3881/10/1270 за позовом Приватного підприємства "Інвестхолдинг" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001632310/0 за формою "Р" від 21.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 100020,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 40008,00 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова