Ухвала суду № 16548854, 01.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року справа №2а-4292/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання: Солодько О.І.,

За участю представника позивача Маіор М.В., прокурора Ноздрьова С.В., представника відповідача Шуйського О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-4292/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року уточнений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 5023 170 (пять мільйонів двадцять три тисячі сто сімдесят),00 гривень.

Алчевська обєднана державна податкова інспекція в Луганській області з таким судовим рішення не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що відшкодування податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок, а також те, що позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб по фактичній несплаті цього податку до бюджету, оскільки відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках, сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції податок на додану вартість переходить в податкове зобовязання кожного з попередніх постачальників. Апелянт вважає, що відшкодування ПДВ з бюджету має проводитись лише у випадку встановлення в наслідок перевірки реальної сплати податку на додану вартість до бюджету первинним постачальником, але в даному випадку не встановлено фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету в частині спірних сум, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Головне управління державного казначейства України в Луганській області надіслало до суду заяву про приєднання до апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача - Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області - вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Також пояснив, що після звернення позивача до суду податковий орган припинив додаткові перевірки щодо предмету спору.

Представник відповідача - Головного управління державного казначейства України в Луганській області - в судове засідання не зявився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а судове рішення першої інстанції таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100102550 від 05.03.2008 року, виданим Алчевською ОДПІ.

У жовтні 2009 року до Алчевської ОДПІ позивачем було надано податкову декларацію за вересень 2009 року, в якій було заявлено до відшкодування з бюджету сума ПДВ в розмірі 10556297,00 грн.

У звязку із цим Алчевською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, висновки якої були оформлені актом від 09.12.2009 року № 3118.236-35653261. За результатами перевірки було виявлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, у звязку з чим сума бюджетного відшкодування за вересень 2009 року була зменшена на 307846,00 грн.

У ході перевірок Алчевською ОДПІ було підтверджено частину заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року, але на теперішній час не підтвердженою залишилась сума 5023170,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Відшкодування податку на додану вартість повинно здійснюватись на підставі суми різниці між податковим зобовязаннями та податковим кредитом, які сформовані на підставі податкових накладних та вказані у податковій декларації. Оскільки позивачем у підтвердження суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Питання відшкодування ПДВ з бюджету не повинно безпосередньо повязуватись із сплатою продавцем цього податку до бюджету і не є залежним від проведення або не проведення податковим органом зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що ґрунтується на нормах діючого законодавства та таким, що підтверджується відповідними доказами у справі з наступних підстав.

Преамбулою Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що за приписами підпунктів 7.2.6, 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4, статті 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (послуги), а сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її відємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 09.12.2009 року (т.1 а.с. 18), за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ТОВ «Метали і полімери» з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними. Також не встановлено укладення нікчемних (недійсних) правочинів. Також з акту перевірки вбачається, що висновок про неможливість підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 6183875 грн. полягає не в порушеннях законодавства при формуванні сум податкового кредиту або податкового зобовязання, а в неможливості здійснити перевірку по ланцюгу постачання з метою перевірки фактичної сплати постачальниками товарів, робіт, послуг податку до Державного бюджету.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Колегія суддів зазначає, що законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів зазначає, що спір по цій справі виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Відповідачем у справі як органом владних повноважень ані в суді першої інстанції,ані в суді апеляційної інстанції не надано переконливих доказів на підтвердження обставин, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування або зміни постанови суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-4292/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 04 лютого 2011 року.

Колегія суддівГімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.