Ухвала суду № 16548852, 04.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року справа №2а-24635/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 довір. від 23.10.2009 року б/н

від відповідача ОСОБА_3 довір. від 04.01.2011 року № 1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 22.12.2010 року

у справі № 2а-24635/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Електропобутприлад”

до відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Електропобутприлад” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкового повідомлення рішення від 01.10.2010 року № 0002112342/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 142118 грн. 20 коп., в тому числі основний платіж в сумі 112531 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 29587 грн. 20 коп.; податкового повідомлення рішення від 01.10.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5452 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж в сумі 3635 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1817 грн. 50 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року у справі № 2а-24635/10/0570 (суддя Михайлик А.С.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, посилаючись на наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

ВАТ "Електропобутприлад" віднесло до валових витрат підприємства витрати по договору з ТОВ «Сфера-Альянс» від 05.08.2009 року № 01/226 за період квітень, травень 2010 року в сумі 8747 грн.

При цьому, як зазначає податковий орган, ТОВ «Сфера -Альянс» знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя, якою 27.07.2010 року проведена невиїзна документальна перевірка діяльності вказаного підприємства, за результами якої угоди, укладені ТОВ “Сфера-Альянс” визнані нікчемними про що складений акт перевірки від 27.07.2010 року № 346/15/35129051. В ході проведеної невиїзної документальної перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя встановлено, що остання податкова звітність: декларація з ПДВ за квітень 2010року, розрахунок комунального податку за 1 квартал 2010 року, згідно бази даних декларації з ПДВ по підприємству ТОВ “Сфера-Альянс” за травень 2010 року до податкового органу не надані.

Наявність основних виробничих фондів за даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року склала 215,6 тис.грн. Основні засоби у ТОВ “Сфера-Альянс” відсутні. До декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларації відсутні.

Чисельність працюючих: Відповідно до довідки за формою 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2010 року складала 3 особи.

Підприємство знаходиться за юридичною адресою: 87504, М.Маріуполь, вул. Кизірова,20.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Оскільки на ТОВ “Сфера-Альянс” відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, податкова інспекція вважає, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З викладеного заявником апеляційної скарги зроблений висновок, що в ході перевірки, проведеної ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя, встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ “Сфера-Альянс” здійснюється поза межами правового поля, тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ “Сфера-Альянс” та контрагентами є такими, що не направлені на створення правових наслідків, які обумовлювались здійсненням відповідних господарських операцій.

Як зазначає податковий орган, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, згідно ст. 202 ЦК України.

Здійснення господарських операцій ТОВ «Сфера-Альянс», як вважає заявник апеляційної скарги, не підтверджуються виходячи із врахування реального часу проведення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ «Сфера-Альянс» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Враховуючи те, що у ТОВ «Сфера-Альянс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, податковий орган дійшов висновку, що операції ТОВ «Сфера-Альянс» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та правочини, укладені між ТОВ «Сфера-Альянс» та підприємствами постачальниками чи покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Надалі в апеляційній скарзі зазначається, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тобто, як вважає податковий орган, дії ТОВ «Сфера-Альянс» направлені на незаконне отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин).

Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Положення статі 17 ГК України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти.

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Норми п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключають можливість віднесення до складу валових витрат будь - яких витрат, не підтверджених розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, наявність таких документів не є вичерпною обставиною для визначення правильності формування валових витрат.

В даному випадку, як наполягає заявник апеляційної скарги, наявність документів у ВАТ "Електропобутприлад" щодо укладання спірної угоди не можуть стати підставою для підтвердження факту правомірності укладання угоди між ВАТ "Електропобутприлад" та ТОВ "Сфера-Альянс", адже її укладення направлено на незаконне отримання податкової вигоди у вигляді штучного формування податкового кредиту та валових витрат підприємства.

З викладеного заявник апеляційної скарги дійшов до висновку, що підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а тому є нікчемним та сума витрат, отриманих від ТОВ «Сфера-Альянс» за період квітень, травень 2010 року, що проведені на підставі нікчемних правочинів, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" та сума податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають коригуванню.

Надалі в апеляційній скарзі заявник звертає увагу суду, що згідно штатного розкладу ВАТ «Електропобутприлад» у штаті юридичного відділу підприємства є два юристи.

Згідно посадових інструкцій поряд з іншими обов'язками на них також покладено обов'язки представляти інтереси товариства в судах, в інших державних та суспільних установах, готувати пропозиції про зміну або скасування наказів, розглядати акти, рішення правоохоронних або контроліруючих органів, приймати участь у підготовці договорів, організовувати роботу по укладенню господарських договорів, вести претензіонно позовну роботу.

Згідно актів виконаних робіт Маріупольським консалтинговим центром для ВАТ «Електропобутприлад» виконані послуги юридичного характеру на суму 32732 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5455 грн. за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року та на суму 37642 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6274 грн. за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

Оскільки послуги, які надані Маріупольським консалтинговим центром є складовою частиною обовязків, покладених на робітників ВАТ «Електропобутприлад», при наявності в штаті підприємства посадових осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено виконання певних обов'язків, підприємством придбавались аналогічні послуги, вартість яких включено до складу валових витрат, що призвело, як вважає заявник апеляційної скарги, до їх завищення та свідчить про те, що вони не пов'язані з іх подальшим використанням у власній господарській діяльності та придбання послуг від Маріупольського консалтингового центру не дає можливості зробити висновок, що ці витрати направлені на отримання доходу, що є порушенням п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та, внаслідок чого позивачем включено до складу валових витрат витрати за придбані послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю в сумі 58645 грн., тому сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розумінні п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає коригуванню в сумі 11728 грн.

Крім зазначеного, в апеляційній скарзі відповідач вказує на невірне застосування судом першої інстанції п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого акти виконаних робіт повинні мати обов'язкові реквізити:

назву документа (форми)

дату і місце складання

назву підприємства, від імені якого складено документ

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт ПНТК «Іскра» виконувало для ВАТ «Електропобутприлад» послуги з технічного обслуговування обчислювальної техніки.

З квітня 2010 року ці ж послуги для ВАТ «.Електропобутприлад» виконував СГД ОСОБА_5 згідно актів виконаних послуг з технічного обслуговування обчислювальної техніки.

Оскільки, як вважає заявник апеляційної скарги, в наданих до перевірки актах виконаних робіт не вказано, які саме роботи було виконано, не надано обґрунтованості виконання цих робіт, не вказано зміст та обсяг господарських операцій, що не дає можливості встановити зв'язок із господарською діяльністю, позивачем в порушення п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат витрати у сумі 96300 грн. за придбані послуги, які не пов'язані із господарською діяльністю.

Щодо сплати авансового платежу з податку на прибуток при виплаті дивидентів, податковий орган зазначає, що в порушення вимог п.п.7.8.2 п.7.8ст.7 Закону України від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не нараховано та не внесено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 71608 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2010рік» у 2010 році, окремі положення Закону України "Про акціонерні товариства" застосовуються з урахуванням змін.

Статтею 30 Закону України “Про акціонерні товариства” визначений порядок виплати дивідендів, до якого на сьогоднішній день внесені зміни викладені в Законі України «Про державний бюджет на 2010 рік», а саме, згідно ст. 30 дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Тобто, як вважає заявник апеляційної скарги, саме цією нормою визначено термін виплати дивідендів - не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Згідно п.п.7.8.2 п.7.8ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

В основу податкових повідомлень рішень, які оскаржувались, покладений акт від 21.09.2010 року № 2369/23-2/14312447 про результати планової виїзної перевірки ВАТ “Електропобутприлад” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки ВАТ “Електропобутприлад” інкримінувались порушення вимог:

- пункту 5.1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого віднесено до складу валових витрат звітних податкових періодів півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, перший квартал 2010 року, 2-й квартал 2010 року витрати з придбання послуг з технічного обслуговування за умовами договорів, укладеного між ВАТ “Електропобутприлад” та ФОП ОСОБА_5 та ВНТК «Іскра» в сумі 96300 грн., що не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, оскільки в наданих товариством до перевірки актах виконаних робіт не визначений зміст та обсяг господарських операцій, що не дає можливості визначити їх зв'язок із здійснюваною позивачем господарською діяльністю; - пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок яких товариство включило до складу валових витрат звітних податкових періодів півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, перший квартал 2010 року, 2-й квартал 2010 року витрати в сумі 58645 грн.; - підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок яких товариство включило до складу податкового кредиту звітних податкових періодів червня, липня, серпня, листопада 2009 року, січня, квітня 2010 року суму ПДВ в розмірі 11728 грн. у зв'язку з формуванням валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів за наслідками виконання договорів на юридичне обслуговування, укладених з Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» та надані Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» послуги входять до складу обов'язків штатних працівників юридичного відділу товариства, тому придбання послуг, аналогічних тим, що виконуються штатними працівниками підприємства є неможливим та свідчить про штучне завищення валових витрат відповідних звітних податкових періодів. Придбання цих послуг не надає можливості зробити висновки про їх спрямованість на отримання доходу.

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ВАТ “Електропобутприлад” віднесено до складу валових витрат звітного податкового періоду 6 місяців 2010 року витрати за нікчемною угодою, укладеною з ТОВ «Сфера-Альянс» в сумі 8747 грн.; - підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 2302 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Сфера-Альянс»; - підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ВАТ “Електропобутприлад” у 2-му кварталі 2010 року не нараховано та перераховано до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 71608 грн.

Як зазначено в акті перевірки згідно умов договору поставки № 1/226 від 05 серпня 2009 року, укладеного з ТОВ "Сфера-Альянс»", останній зобов'язався поставити на користь ВАТ “Електропобутприлад” спецодяг, засоби індивідуального захисту та миючі засоби.

ТОВ «Сфера-Альянс» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя, якою 27 липня 2010 року проведено невиїзну документальну перевірку діяльності зазначеного товариства та в ході якої встановлено, що остання податкова звітність - декларація з податі на додану вартість надана у травні 2010 року за звітний період квітень 2010 року; податкова декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період - травень 2010 року до податкової інспекції не надавалась; розрахунок комунального податку наданий за перший квартал 2010 року. В ході проведення аналізу наданої ТОВ “Сфера-Аьянс” податкової звітності податковою інспекцією за місцем знаходженням товариства встановлено, що остання податкова звітність, надана ТОВ «Сфера-Аьянс» - декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року не містить значень рядків 4.10 «Витрати на поліпшенні основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань», додаток К-1 до декларації з податку на прибуток не надавався.

Відповідно до довідки 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві у першому кварталі 2010 року складала 3 особи.

У зв'язку з наведеним, податкова інспекція, посилаючись на відсутність у контрагента ВАТ “Електропобутприлад” трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності дійшла висновків про неможливість реального виконання укладеного з ТОВ «Сфера-Аьянс» договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року та нікчемність цієї угоди.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 05 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» та Відкритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» укладений договір № 1/226 (т. 1 арк. справи 61-62). Ї

За умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» (продавець) зобов'язалось поставити, а Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» прийняти та сплатити належний продавцю товар: спецодяг, засоби індивідуального захисту та миючі засоби.

У квітні та травні 2010 року на виконання прийнятих зобов'язань за умовами договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року ТОВ «Сфера - Альянс» поставило на користь ВАТ “Електропобутприлад” товар:

- згідно видаткової накладної № РН-25-05-1 від 25 травня 2010 року поставлений розчинював 646 б/п вартістю (без ПДВ) 3197 грн. 25 коп., сума ПДВ 639 грн. 45 коп. (т.1 а.с. 64);

- згідно видаткової накладної № РН-20-05-1 від 20 травня 2010 року поставлені засоби індивідуального захисту та миючі засоби вартістю (без ПДВ) 2785 грн., сума ПДВ 557 грн.(т. І а.с. 66);

- згідно видаткової накладної № РН-20-04-2 від 20 квітня 2010 року поставлені засоби індивідуального захисту вартістю (без ПДВ) 2765 грн., сума ПДВ 553 грн. (т. І а.с. 68).

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, за наслідками виконання зазначеного договору до складу валових витрат звітного періоду 2-го кварталу 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” віднесена сума 8747 грн. (т.І а.с. 64, 66).

Як вбачається з виданих ТОВ «Сфера-Альянс» податкових накладних, наданих до матеріалів справи, № 78 від 20 квітня 2010 року, сума ПДВ 553 грн., № 91 від 20 травня 2010 року сума ПДВ 557 грн., № 92 від 25 травня 2010 року сума ПДВ 639 грн. 45 коп. (т. 1 арк. справи 69, 67, 65).

На підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей за умовами договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року у власній господарській діяльності ВАТ “Електропобутприлад” надані картки оприбуткування отриманих від ТОВ «Сфера-Альянс» на складі, вимога про видачу товарів зі складу, документацію на технологічний процес підводною полірування, за змістом якої товари, аналогічні придбаним в ТОВ «Сфера-Альянс» використовуються і процесах, здійснюваних товариством у межах господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, протягом 2009 року між ВАТ “Електропобутприлад” та Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» укладено низку договорів, пов'язаних із здійсненням останнім захисту інтересів товариства в адміністративних спорах з відповідачем з питань оскарження податкових повідомлень-рішень (т. 1 арк. справи 75-77).

За умовами договору № 9064/17/226 від 08 липня 2009 року виконавець за договором Приватне підприємство «Маріупольський консалтинговий центр» зобов'язався здійснити дії, пов'язані з захистом інтересів замовника в адміністративному спорі з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя з питань визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За умовами договору № 9072 від 19 жовтня 2009 року виконавець за договором Приватне підприємство «Маріупольський консалтинговий центр» зобов'язався здійснити дії, пов'язані з захистом інтересів замовника в адміністративному спорі з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя з питань визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001342342/0 від 15 жовтня 2009 року.

За умовами договору № 9067 від 06 серпня 2009 року виконавець за договором Приватне підприємство «Маріупольський консалтинговий центр» зобов'язався здійснити дії, пов'язані з захистом інтересів замовника в адміністративному спорі з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя з питань визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000192344/0 від 14 серпня 2009 року та № 0000142344/0 від 14 серпня 2009 року.

За наслідками виконання прийнятих сторонами зобов'язань за зазначеними договорами сторонами складені акти про надання юридичних послуг:

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 8038/17/226 від 05 червня 2009 року (т.1 арк. справи 78) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 34971 грн., у тому числі ПДВ 5828 грн. 50 коп.

За наслідками виконання зазначеного договору та на підставі виданої Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкової накладної ВАТ “Електропобутприлад” віднесено до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року витрати в сумі 9980 грн. та до складу податкового кредиту червня 2009 року сума ПДВ в розмірі 1996 грн.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9064/147/226 від 31 липня 2009 року (т.1 арк. справи 80) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 4106 грн., у тому числі ПДВ в сумі 684 грн. 33 коп.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9067 від 19 серпня 2009 року (т.1 арк. справи 82) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 5731 грн. 93 коп., у тому числі ПДВ в сумі 955 грн. 32 коп.

За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних ВАТ “Електропобутприлад” віднесено до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року витрати в сумі 8199 грн. та до складу податкового кредиту липня 2009 року ПДВ в сумі 684 грн. та серпня 2009 року - 955 грн.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9064/147/226 від 12 листопада 2009 року (т.1 арк. справи 84) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 6162 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1027 грн.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9072 від 10 листопада 2009 року (т.1 арк. справи 86) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 4756 грн. 16 коп., у тому числі ПДВ в сумі 792 грн. 69 коп.

За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних ВАТ “Електропобутприлад” віднесено до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року витрати в сумі 9098 грн. та до складу податковою кредиту листопада 2009 року ПДВ в сумі 1027 грн.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9072 від 18 січня 2010 року (т.1 арк. справи 88) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 9512 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ в сумі 158500 грн.

За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних ВАТ “Електропобутприлад” віднесено до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року витрати в сумі 7927 грн. та до складу податкового кредиту січня 2010 року ПДВ в сумі 1585 грн.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9072 від 15 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 90) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 4756 грн. 17 коп., в тому числі ПДВ в сумі 792 грн. 70 коп.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9064/17/226 від 26 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 92) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 6163 грн., в у тому числі ПДВ в сумі 1027 грн. 17 коп.

- відповідно до акту про надання юридичних послуг за договором № 9067 від 26 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 94) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 17210 грн. 79 коп., в тому числі ПДВ в сумі 2868 грн. 47 коп.

За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних ВАТ “Електропобутприлад” віднесено до складу валових витрат 2-го кварталу 2010 року витрати в сумі 23441 грн. та до складу податковою кредиту квітня 2010 року ПДВ в сумі 4688 грн.

01 лютого 2002 року між ВАТ “Електропобутприлад” та Виробничим науково-технічним кооперативом «Іскра» був укладений договір № 42/179 (т.1 арк. справи 95-96).

За умовами зазначеного договору виконавець - Виробничий науково-технічний кооператив «Іскра» зобов'язався здійснити технічне обслуговування обчислювальної техніки, що експлуатується замовником у відповідності із визначеним у додатку № 1 переліком робіт та за узгодженим в Додатку № 2 до договору графіку проведення робіт.

Пунктом 2.1 договору № 42/179 від 01 лютого 2002 року визначено, що щомісячна вартість послуг складає 6420 грн.

За наслідками виконання умов укладеного договору уповноваженими представниками сторін в період з квітня 2009 року по лютий 2010 року складені акти виконаних робіт (т. 1 арк. справи 104, 106, 108, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 132).

01 березня 2010 року між ВАТ “Електропобутприлад” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладений договір № 8/14/169 (т.1 арк. справи 100-102).

За умовами зазначеного договору виконавець - Фізична особа підприємець ОСОБА_5 зобов'язався здійснити технічне обслуговування обчислювальної техніки, що експлуатується замовником у відповідності із визначеним у додатку № 1 переліком робіт та за узгодженим в Додатку № 2 до договору графіку проведення робіт.

Пунктом 2.1 договору № 8/14/169 від 01 березня 2010 року визначено, що щомісячна вартість послуг складає 6420 грн.

За наслідками виконання умов укладеного договору уповноваженими представниками сторін в період з березня 2010 року по червень 2010 року складені акти виконаних робіт (т. 1 арк. справи 124,126,128,130).

05серпня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період - півріччя 2009 року (т. 1 арк. справи 226-228).

Згідно рядку 04 зазначеної декларації сума валових витрат складає 16416788 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 10601207 грн.; Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 61690 грн.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду товариством віднесені витрати в загальній сумі 29240 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного з ВНТК «Іскра» в сумі 19260 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 9980 грн., укладеного з Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

Крім того, як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ВАТ “Електропобутприлад” не нарахований та не перерахований до бюджету авансовий платіж з податку на прибуток в сумі 71608 грн., оскільки згідно наданих до перевірки документів значення рядку 350 “Балансу” “нерозподілений прибуток” складає 954,0 грн., згідно рядку 220 “Звіту про фінансові результати” чистий прибуток складає 148,0 грн., нерозподілений прибуток станом на 31.12.2009 року складає 954776 грн., розмір виплати дивідендів складає суму з чистого прибутку у звітному році не менше 30 відсотків або 286433 грн. (п. 3.1 акту перевірки т. І а.с. 30).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, відповідно до Протоколу № 16 Загальних зборів акціонерів ВАТ «Електропобутприлад» від 16 квітня 2010 року на загальних зборах було прийнято рішення про затвердження річного балансу товариства за 2009 рік та затвердження розподілу прибутку за 2009 рік шляхом зарахування суми чистого прибутку в сумі 148112 грн. до Фонду розвитку виробництва (питання № 3 порядку денного) (т. І а.с. 136 138).

При цьому, згідно рішення загальних зборів акціонерів про розподіл прибутку за 2007 рік та про розподіл прибутку за 2008 рік у ВАТ “Електропобутприлад” відсутній прибуток за зазначені роки, що підтверджено протоколом від 21.03.2008 року № 14, від 08.04.2009 року № 15, відображено в бухгалтерському та податковому обліку товариства.

09 листопада 2009 року ВАТ “Електропобутприлад” надало до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період - 9 місяців 2009 року (т. 1 арк. справи 229-230).

Згідно рядку 04 зазначеної декларації сума валових витрат складає 2702325 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 17638747 грн.; згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 0,00 грн.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду товариством віднесені витрати в загальній сумі 27459 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного із ВНТК «Іскра» в сумі 19260 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 8199 грн., укладеного з Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

02 лютого 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період - 2009 рік (т. 1 арк. справи 231-234).

Згідно рядку 04 зазначеної декларації сума валових витрат складає 36335160 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 25674343.00 грн.; згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 241018 грн.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду товариством віднесені витрати в загальній сумі 28358 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного з ВНТК «Іскра» в сумі 19260 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 9098 грн., укладеного з Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

06травня 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період - 1-й квартал 2010 року (т. 1 арк. справи 235-237).

Згідно рядку 04 зазначеної декларації сума валових витрат складає 9978543 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 4710324 грн.; згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2064 грн.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду товариством віднесені витрати в загальній сумі 27187 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного з ФОП ОСОБА_6 та ВНТК «Іскра» в сумі 19260 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 7927 грн., укладеного з Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр». 06 серпня 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період - півріччя 2010 року (т. 1 арк. справи 238-240).

Згідно рядку 04 зазначеної декларації сума валових витрат складає 20086996 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 11787580 грн.; згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2129 грн.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду товариством віднесені витрати в загальній сумі 23441 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного з ФОП ОСОБА_6 в сумі 19260 грн., виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 23441 грн., укладеного з Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр», виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Сфера-Альянс» в сумі 8747 грн.

20 липня 2009 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - червень 2009 року (т. 1 арк. справи 189-192).

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 468710 грн.; згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 4863 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року) до складу податкового кредиту червня 2009 року товариством віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Маріупольський консалтинговий центр» в розмірі 1996 грн. на підставі податкової накладної № 80 від 05 червня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (т. 2 арк. справи 32).

18 серпня 2009 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - липень 2009 року (т. 1 арк. справи 197-199).

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 488557 грн.; згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податковою кредиту звітного періоду складає 55224 грн.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року) до складу податкового кредиту липня 2009 року віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» в розмірі 684 грн. на підставі податкової накладної №97/2 від 31 липня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (т. 2 арк. справи 29).

18 вересня 2009 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року (т. 1 арк. справи 204-209).

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 397890 грн.; згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 93891 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року) до складу податкового кредиту серпня 2009 року віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Маріупольський консалтинговий центр» в розмірі 955 грн. на підставі податкової накладної № 114 від 06 серпня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (т. 2 арк. справи 30).

17 грудня 2009 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року (т. 1 арк. справи 211-217).

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 658834 грн.; згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 0.00 грн.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагент (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009року) до складу податкового кредиту листопада 2009 року віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Маріупольський консалтинговий центр» в розмірі 1820 грн. на підставі податкової накладної №161 від 12 листопада 2009 року, загальна сума ПДВ за якою складає 1027 грн. та податкової накладної № 159 від листопада 2009 року, ПДВ в сумі 792 грн. 69 коп.

19 лютого 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку і додану вартість за звітний податковий період -січень 2010 року (т. 1 арк. справи 218-225)

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду склала 173094 грн.; згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 15645 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року) до складу податкового кредиту січня 2010 року віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Маріупольський консалтинговий центр» в розмірі 1585 грн. на підставі податкової накладної №16 від 18 січня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр».

18 травня 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - квітень 2010 року (т. 1 арк. справи 172-179).

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 502380 грн.; згідно рядка 21 наданої декларації від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 224452 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - квітень 2010 року) до складу податкового кредиту квітня 2010 року віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ПП «Маріупольський консалтинговий центр» в загальній сумі 4688 грн. 33 коп. та з ТОВ «Сфера -Альянс» в загальній сумі 553 грн. за податковими накладними № 83 від 16 квітня 2010 року, сума ПДВ 1027 грн. 17 коп., № 84 від 26 квітня 2010 року, сума ПДВ 2868 грн. 46 коп., накладною № 80 від 15 квітня 2010 року, сума ПДВ 792 грн. 70 коп., виданими ПП «Маріупольський консалтинговий центр», та податковою накладною № 78 від 20 квітня 2010 року, виданою ТОВ «Сфера-Альянс», загальна сума ПДВ за якою складає 553 грн. (т. 1 арк. справи 69)

17 червня 2010 року ВАТ “Електропобутприлад” надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - травень 2010 року (т. 1 арк. справи 181-188).

Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 439920 грн.; згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 6935 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010року) до0 складу податкового кредиту травня 2010 року віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Сфера-Альянс» за виданими ТОВ «Сфера-Альянс» податковими накладними № 92 від 25 травня 2010 року, загальна сума ПДВ за якою складає 639 грн. 45 коп. та № 91 від 20 травня 2010 року, загальна сума ПДВ за якою складає 57 грн. (т. 1 арк. справи 67).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” Статтею 10 цього закону визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, формування валових витрат та валового доходу, ставки податку на прибуток визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12. 7.13. 7.14. 14.1. 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -повну.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі виграти з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих. що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 11.2.1 пункту 2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач - є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшої використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яки-визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльност: такої особи - платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено.4 що не підлягають включенню до склад} податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг), підприємством у власній господарській діяльності.

Як зазначалось раніше, 05 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» та Відкритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» укладений договір № 1/226, за умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» (продавець) зобов'язалося поставити, а Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» прийняти та сплатити належний продавцю товар: спецодяг, засоби індивідуального захисту та миючі засоби.

Контрагентами умови договору виконані, що підтверджено наданими до матеріалів справи документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність угод, укладених Відкритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сфера- Альянс», з наступних підстав.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин. що вчиняється батьками (усиновлювачами). не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обгрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зазначеної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1. 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 225, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи. держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Наряду з викладеним, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи, відповідачем не надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Сфера-Альянс» при здійсненні спірних операцій, зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні об'єкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обов'язкові платежі. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи в його контрагента на предмет спору.

Оскільки факт невиконання чи неналежного виконання обов'язку по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 1/226 від 05 серпня 2009 року, не доведений, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що цей договір порушує публічний порядок та в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Таким чином, податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства України при здійсненні податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість щодо заниження суми податку на прибуток у 2-му кварталі 2010 року в сумі 2187 грн. та завищення суми від'ємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду у квітні 2010 року на 553 грн. та в травні 2010 року на 1196 грн.

Крім того, як зазначалось раніше, протягом 2009 року між позивачем та Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» укладено низку договорів, пов'язаних з здійсненням останнім захисту інтересів позивача в адміністративних спорах, за наслідками яких сторонами складені акти про надання юридичних послуг та надані податкові накладні, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Оскільки матеріалами справи підтверджена правильність формування позивачем податкового кредиту червня, липня, серпня, листопада 2009 року, січня та квітня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, відповідач дійшов неправомірного висновку про порушення позивачем вимог підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення сум, підтверджених такими податковими накладними, до складу податкового кредит відповідного звітного періоду.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги щодо відсутності ознак господарської діяльності при здійснені умов таких договорів, з наступних підстав.

Під господарською діяльністю в розумінні статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Фактично відповідачем не оспорюється здійснення позивачем витрат на сплату юридичних послуг та виникнення спорів між податковою інспекцією та позивачем, що обумовили необхідність здійснення захисту інтересів позивача, при здійсненні останнім господарської діяльності, єдиним наведеним доводом відповідача в обгрунтування зменшення суми валових витрат та податкового кредиту стало наявність в штаті позивача юристів, які б мали здійснювати повне юридичне обслуговування діяльності позивача.

Наряду з викладеним, згідно частини 2 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приписами Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Тобто, чинним законодавством визначено, що суб'єкт господарювання самостійно обирає порядок ведення ним господарської діяльності, визначає перелік господарських операцій, які він має вчинити та перелік контрагентів. Вирішення зазначених питань на власний розсуд господарюючим суб'єктом має на меті отримання доходів та відповідно прибутку за підсумками здійснення господарської діяльності відповідного періоду.

При цьому, чинним законодавством не надано податковому органу право на втручання в господарську діяльність суб'єкта господарювання шляхом визначення доцільності чи недоцільності здійснення останнім господарських операцій з певним контрагентом в залежності від кількості штатних працівників та їх професійних обов'язків.

Враховуючи наведене та підтвердження наявними в матеріалах справи документами фактичне виконання сторонами умов укладених договорів на юридичне обслуговування, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток 2-го кварталу 2009 року на суму 2495 грн., 3-го кварталу 2009 року - 2050 грн., 4-го кварталу 2009 року - 2274 грн., 1-го кварталу 2010 року 1982 грн., 2-го кварталу 2010 року 5860 грн. та суми податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 1996 грн., липень 2009 року 684 грн., серпень 2009 року 955 грн. та завищення суми від'ємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду у листопаді 2009 року на 1820 грн. у січні 2010 року на 1585 грн., у квітні 2009 року на 4688 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги щодо порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат витрати у сумі 96300 грн. за придбані послуги, які не пов'язані із господарською діяльністю, з наступних підстав.

Як зазначалось раніше, 01 лютого 2002 року між позивачем та Виробничим науково-технічним кооперативом «Іскра» був укладений договір № 42/179 на здійснення технічного обслуговування обчислювальної техніки; 01 березня 2010 року між позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладений договір № 8/14/169 на здійснення технічного обслуговування обчислювальної техніки відповідно з визначеним у додатку № 1 переліком робіт та за узгодженим в Додатку № 2 до договорів, за наслідками виконання умов яких уповноваженими представниками сторін складені акти виконаних робіт.

Відповідно до вимог пункту 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до статті 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне відображення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовної заяви в цій частині.

Колегія суддів вважає, також, помилковим довід заявника апеляційної скарги про порушення позивачем статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо незадекларування в податковій декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2010 року та несплати до бюджету належної суми авансового внеску, пов'язаного з прийняттям рішення про виплату дивідендів, з наступних підстав.

Згідно підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до пункту 1.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктами 12, 15 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що право затвердження розподілу прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції пункту 11 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 року N 2154-У1) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6. статті 9. пунктів 62 і 64 статті 33. статей 62 і 82. пунктів 8-13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування. Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» був опублікований 30 квітня 2010 року в газеті Голос України, 2010. 04. N 80-81. тобто, зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» набрали чинності з 30 квітня 2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року N 22-рп/2010 положення пункту 1 розділу VII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на час набрання чинності зазначеним Законом 30.04.2010 року у позивача не було чистого прибутку та нерозподіленого прибутку минулих років, що підтверджено, як зазначалось раніше, протоколом від 21.03.2008 року № 14, від 08.04.2009 року № 15, відображено в бухгалтерському та податковому обліку товариства

Крім того, відповідно до Протоколу № 16 Загальних зборів акціонерів ВАТ «Електропобутприлад» від 16 квітня 2010 року на загальних зборах було прийнято рішення про затвердження розподілу прибутку за 2009 рік шляхом зарахування суми чистого прибутку в сумі 148112 грн. до Фонду розвитку виробництва.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток у 2 кварталі 2010 року на 71608 грн. та невідповідність здійсненого відповідачем нарахування суми податку на прибуток за звітний податковий період - 2-й квартал 2010 року суми податку в розмірі 71608 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України “Про акціонерні товариства”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року у справі № 2а-24635/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року у справі № 2а-24635/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Електропобутприлад” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.02.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 09.02.2011 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська