Ухвала суду № 16548819, 03.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-6493/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Горбенко К.П. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.

за участю сторін: представника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Басакіна В.В., представників Відкритого акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» Лісовицької О.Ю., Мозгової З.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-6493/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, під час розгляду справи зменшив позовні вимоги та просив: стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» (91019, м.Луганськ, вул.Кірова, 17, код ЄДРПОУ 00480796, р/р 2600330180565 в філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» м.Луганськ МФО 304308) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за податковими деклараціями за вересень 2009 року у розмірі 112442,00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 125371,00 грн., за листопад 2009 року у розмірі 110167,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 103517,00 грн., за січень 2010 року у розмірі 156153,00 грн. на загальну суму 890272,00 грн. (вісімсот девяносто тисяч двісті сімдесят дві гривні 00 коп.). (т. 14 а. с. 56 57).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 рокупозов Відкритого акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» (91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 17, код ЄДРПОУ 00480796, р/р 2600330180565 в Філії ПАТ «Промінвестбанк» м. Луганськ, МФО 304308) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 890272,00 (вісімсот девяносто тисяч двісті сімдесят дві) грн., в тому числі за податковими деклараціями за вересень 2009 року у розмірі 112442,00 грн.; за жовтень 2009 року в розмірі 125371,00 грн.; за листопад 2009 року в розмірі 110167,00 грн.; за грудень 2009 року в розмірі 103517,00 грн.; за січень 2010 року в розмірі 156153,00 грн.; за лютий 2010 року в розмірі 91893,00 грн.; за березень 2010 року в розмірі 190729,00 грн.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідачем 30.12.2009 р., 09.03.2010 р., 10.03.2010 р. та 28.05.2010 р. проведені позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ та відповідно складені довідки. За результатами перевірок не можливо підтвердити заявлені суми бюджетного відшкодування у розмірі 1003595 грн.

За перевіряємий період основними постачальниками позивача були: ЗАТ «Фарматек»; ПП «Хімік»; ТОВ «Вітус»; ТОВ «Східні ресурси»; ТОВ «ДК «Фарматек»; ТОВ «ТВКФ «Планета сервіс К»; ТОВ «Інститут біохімічних технологій»; філія «Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Луганськгаз»; ТОВ «ЛЕО»; ВАТ «Луганськгаз».

Відповідачем отримані відповіді на запити по зустрічним передвікам по основним постачальникам та 19.08.2010 р. проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Луганський ХФЗ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень, грудень 2008 року, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень червень 2010 року та складено Акт перевірки від 19.08.2010 р.

Висновком Акту перевірки встановлено порушення п. 1.8, ст. 1, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим неможливо підтвердити заявлене до відшкодування суму ПДВ у розмірі 1019555 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивач безпідставно до податкового кредиту вересня-грудня 2009 року та січня-березня 2010 року відніс суми ПДВ по операціям з ЗАТ «Фарматек»; ПП «Хімік»; ТОВ «Вітус»; ТОВ «Східні ресурси»; ТОВ «ДК «Фарматек»; ТОВ «ТВКФ «Планета сервіс К»; ТОВ «Інститут біохімічних технологій»; філія «Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Луганськгаз»; ТОВ «ЛЕО»; ВАТ «Луганськгаз», щодо постачальників яких відсутні результати перевірок реальності поставки.

Відповідачем по основним постачальникам позивача були отримані відповіді зустрічних перевірок та згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани.

Для вирішення питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ необхідно дослідити як правильність формування податкового кредиту платника, так і правильність визначення його податкових зобовязань за певний податковий період.

За результатами отриманих довідок зустрічних перевірок та проаналізованих даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України, неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, як то передбачено п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також зазначив, що згідно п.п. 7.7.2 цього Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Тобто, цим Законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100012180 від 17.07.1997 року, виданим Ленінською МДПІ (т. 1 а. с. 32 34).

До Ленінської МДПІ позивачем було надано податкові декларації за вересень 2009 року березень 2010 року, в яких були зазначені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в загальному розмірі 1003595,00 грн., у тому числі за податковими деклараціями за вересень 2009 року в розмірі 112442,00 грн., за жовтень в розмірі 125371,00 грн., за листопад 2009 року в розмірі 177194,00 грн., за грудень 2009 року в розмірі 149813,00 грн., за січень 2010 року в розмірі 156153,00 грн., за лютий 2010 року в розмірі 91893,00 грн., за березень 2010 року в розмірі 190729,00 грн.

Ленінською МДПІ було проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ. За результатами перевірки були складені довідки: № 1188/23-616/00480796 від 30.12.2009 року; № 153/23-616/00480796 від 09.03.2010 року; № 162/23-616/00480796 від 10.03.2010 року; № 392/23-616/00480796 від 28.05.2010 року (т. 1 а. с. 35 104) та відповідно цей факт не є спірним.

Проведеними перевірками порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не виявлено, що підтверджується вищезазначеними довідками, однак заявлені суми бюджетного відшкодування були підтверджені не повністю. Залишок сум підтверджено не було через направлення запитів на проведення перевірок по основним постачальникам та не отриманням відповідей на запити.

В подальшому Ленінською МДПІ були отримані відповіді на запити по зустрічним перевіркам та проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року, квітень 2008 року, грудень 2008 року, червень 2009 року, вересень 2009 року червень 2010 року.

За результатами цієї перевірки було складено акт від 19.08.2010 року № 612/23-616/00480796, в якому зроблено висновок, що в порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2008 року на суму 12606,00 грн., за квітень 2008 року на суму 57567,51 грн., за грудень 2008 року на суму 128484,00 грн., за червень 2009 року на суму 135075,00 грн., за вересень 2009 року на суму 112442,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 125371,00 грн., за листопад 2009 року на суму 110167,00 грн., за грудень 2009 року на суму 103517,00 грн., за січень 2010 року на суму 156153,00 грн., за лютий 2010 року на суму 91893,00 грн., за березень 2010 року на суму 190729,00 грн., за квітень 2010 року на суму 128958,00 грн., за травень 2010 року на суму 148689,00 грн., за червень 2010 року на суму 146877,00 грн. (т. 14 а. с. 15 33).

Згідно ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом;

- податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;

- бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 цього Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи з аналізу Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

На підтвердження суми бюджетного відшкодування сум ПДВ позивачем до позовної заяви разом із податковими деклараціями за вказані період надані копії відповідних та отриманих податкових накладних (т. 1 а. с. 105 т. 13 а. с. 284).

Вказаними документами підтверджується правильність формування податкового кредиту та податкових зобовязань позивача, та право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ до деклараціям за вересень 2009 року березень 2010 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого постачальника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого постачальника.

Спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Таких доказів податковим органом не надано.

Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» постачальниками (контрагентами, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-6493/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 4 лютого 2011 року.

Головуючий: В.В. Попов

Судді : К.П. Горбенко

О.П. Лях