Ухвала суду № 16548800, 01.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року справа №2а-27507/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі Дегтярьової А.М., за участю представників позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 01.12.2010 року, ОСОБА_3, за довіреністю від 01.12.2010 року, представників відповідача ОСОБА_4, за довіреністю від 17.11.2010 року, ОСОБА_5 За довіреністю від 09.12.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року по адміністративній справі №2а-27507/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Мандрівників» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 10006233 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

03 грудня 2010 року «Клуб Мандрівників» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 10006233 грн.

Постановою від 24 грудня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0004701542/0 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 10006233 грн. - повністю задовольнив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року по адміністративній справі №2а-27507/10/0570 та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідач вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної справи заперечував, вважає, що постанова суду є законною, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та про процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб Мандрівників» зареєстрований як юридична особа 18.11.1999 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, включено до ЄДРПОУ за № 30654779, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 089551 (а.с. 10), довідкою Управління статистики у м. Донецьку серії АБ № 208277 від 30.09.2009 (а.с. 11). Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100230591 від 22.06.2009, позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 12). Позивач перебуває на обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька як платник податків з 03.12.1999, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, 25.02.2010 позивач надав до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, у рядку 22.2 якої позивач вказав суму податку на додану вартість 10006233 грн. (відємне значення різниці поточного звітного періоду, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду). З розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що є Додатком 5 до декларації, вбачається, що сума податкового кредиту у зазначеному вище розмірі була сформована на підставі податкових накладних, виписаних у січні 2010р. постачальниками позивача з індивідуальними податковими номерами 364443705669 та 364443805627. Згідно з наданою позивачем довідкою, індивідуальний податковий номер 364443705669 присвоєно ТОВ «Сігматрейд-2009», а індивідуальний податковий номер 364443805627 ТОВ «ЛТД Юнітрейд» (а.с. 214).

15.03.2010 позивач подав до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у рядку 25.1 якої позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 10006233 грн. (а.с. 26-29). До декларації позивач додав довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), розрахунок бюджетного відшкодування (Додаток 3), довідку про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4), розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) (а.с. 30-33).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2010 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Клуб Мандрівників» з питань підтвердження задекларованих показників в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2009р., січень, лютий, березень 2010р., за наслідками якої складено акт від 22.07.2010 № 5947/15-312/30654779 (а.с. 15-25).

З огляду висновків акту перевірки, вбачається, що у ТОВ «Клуб Мандрівників» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з підприємствами ТОВ «Проміндустрія» (ЄДРПОУ 36444558), ТОВ «ЛТД Юнітрейд» (ЄДРПОУ 36444385), ТОВ «Сігматрейд 2009» (ЄДРПОУ 36444376), на підставі яких задекларовані показники податкового кредиту за грудень 2009р. лютий 2010р. мають ознаки нікчемності. Крім того, встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження ТОВ «Клуб Мандрівників» суми податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2010р. та завищення суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 10006233 грн., за березень 2010р. у розмірі 10125833 грн. (а.с. 25).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 22.07.2010 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004721542/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20132066 грн., у т.ч. по деклараціям за лютий 2010р. 10006233 грн., за березень 2010р. 10125833 грн. (а.с. 14).

Не погоджуючись із прийнятим 22.07.2010 відповідачем податковим повідомленням-рішенням у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 10006233 грн., ТОВ «Клуб Мандрівників» 03.12.2010 звернулось до суду із даним адміністративним позовом, тобто у межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України. У зв'язку з цим, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання представників відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України, оскільки цією нормою передбачено місячний строк на оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позивачем заявлені вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а не донараховані податкові зобовязання. Отже, за спірним податковим повідомленням-рішенням податковим органом не може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів. Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 99 КАС України, якими встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 10006233 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «Клуб Мандрівників» у порушення вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту січня 2010 року були віднесені суми податку на додану вартість по операціям купівлі-продажу технологічного обладнання за нікчемними угодами договорами із ТОВ «Сігматрейд 2009» (ЄДРПОУ 36444376) від 07.12.2009 № 021209 (а.с. 52-54) та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» (ЄДРПОУ 36444385) від 03.12.2009 № 011209 (а.с. 57-59).

Колегія суддів підтримує суд першої інстанції, що зазначена вище позиція податкового органу не є обгрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору на придбання технологічного обладнання від 07.12.2009 № 021209 (а.с. 52-54), ТОВ «Сігматрейд 2009» (Продавець) взяло на себе обовязок виготовити і продати, а ТОВ «Клуб Мандрівників» (Покупець) прийняти і оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору). Кількість, номенклатура обладнання вказується у Специфікаціях до цього договору, які є його невідємними частинами (п. 2.1 Договору). Загальна сума договору складає 16645000 грн., у т.ч. ПДВ 2744166,67 грн. (п. 4.2 Договору). Оплата вартості обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки (п.п. 5.1, 5.2 Договору). Відповідно до наведених умов договору, сторонами були підписані специфікації № 1 від 07.12.2009 (а.с. 55), № 2 від 12.01.2010 (а.с. 56), у яких визначено найменування обладнання, що постачається позивачу, та його ціна.

Фактичне виконання умов договору у січні 2010р. (поставка товару Продавцем та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується наступними матеріалами справи:

-витратними накладними № 1801-11 від 18.01.2010 (а.с. 142), № 1901-1 від 19.01.2010 (а.с. 144), № 2001-3 від 20.01.2010 (а.с. 148), № 2701-1 від 27.01.2010 (а.с. 162) якими підтверджено здавання товару ТОВ «Сігматрейд-2009» та його прийняття ТОВ «Клуб Мандрівників»;

-рахунками-фактурами № 1801-11 від 18.01.2010 (а.с. 143), № 1901-1 від 19.01.2010 (а.с. 145), № 2001-3 від 20.01.2010 (а.с. 149), № 2701-1 від 27.01.2010 (а.с. 163);

-платіжними дорученнями № 6 від 29.01.2010 на суму 16645000 грн., у т.ч. ПДВ 2774166,67 грн. (а.с. 133).

Відповідно до умов договору на придбання технологічного обладнання від 03.12.2009 № 011209 (а.с. 57-59), ТОВ «ЛТД Юнітрейд» (Продавець) взяло на себе обовязок виготовити і продати, а ТОВ «Клуб Мандрівників» (Покупець) прийняти і оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору). Кількість, номенклатура обладнання вказується у Специфікаціях до цього договору, які є його невідємними частинами (п. 2.1 Договору). Загальна сума договору складає 16645000 грн., у т.ч. ПДВ 2744166,67 грн. (п. 4.2 Договору). Оплата вартості обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до наведених умов договору, сторонами були підписані специфікації № 1 від 03.12.2009 (а.с. 60), № 2 від 18.01.2010 (а.с. 61), у яких визначено найменування обладнання, що постачається позивачу, та його ціна.

Фактичне виконання умов договору у січні 2010р. (поставка товару Продавцем та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується наступними матеріалами справи:

-витратними накладними № 14-01-2 від 14.01.2010 (а.с. 136), № 15-01-1 від 15.01.2010 (а.с. 138), № 18-01-1 від 18.01.2010 (а.с. 140), № 20-01-2 від 20.01.2010 (а.с. 146), № 21-01-2 від 21.01.2010 (а.с. 150), № 22-01-1 від 22.01.2010 (а.с. 152), № 25-01-2 від 25.01.2010 (а.с. 154), № 25-01-3 від 25.01.2010 (а.с. 156), № 26-01-2 від 26.02.2010 (а.с. 158), № 27-01-2 від 27.01.2010 (а.с. 160) якими підтверджено здавання товару ТОВ «ЛТД Юнітрейд» та його прийняття ТОВ «Клуб Мандрівників»;

-рахунками-фактурами № 14-01-2 від 14.01.2010 (а.с. 137), № 15-01-1 від 15.01.2010 (а.с. 139). № 18-01-1 від 18.01.2010 (а.с. 141), № 20-01-2 від 20.01.2010 (а.с. 147), № 21-01-2 від 21.01.2010 (а.с. 151), № 22-01-1 від 22.01.2010 (а.с. 153), № 25-01-2 від 25.01.2010 (а.с. 155), № 25-01-3 від 25.01.2010 (а.с. 157), № 26-01-2 від 26.02.2010 (а.с. 159), № 27-01-2 від 27.01.2010 (а.с. 161);

-платіжними дорученнями № 3 від 29.01.2010 на суму 30000000 грн., у т.ч. ПДВ 5000000 грн. (а.с. 132), № 6 від 29.01.2010 на суму 13392400 грн., у т.ч. ПДВ 2232066,67 грн. (а.с. 134).

Фактичне оприбуткування обладнання у бухгалтерському обліку ТОВ «Клуб Мандрівників» підтверджено довідкою від 15.12.2010 (а.с. 221) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1521 за 15.12.2010 (а.с. 222). У підтвердження того, що придбане обладнання буде використовуватися у господарській діяльності товариства ТОВ «Клуб Мандрівників» надало до матеріалів справи довідку.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на придбання технологічного обладнання, що свідчить на спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує звязок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем не зазначено у акті перевірки та не надано суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів договорів із ТОВ «Сігматрейд 2009» від 07.12.2009 № 021209 та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» від 03.12.2009 № 011209. Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З приводу відсутності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів як на одну з підстав нікчемності вказаних вище правочинів, колегія суддів також підтримує висновки суду першої інстанції, а саме.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність товарно-транспортних накладних у даному випадку не може свідчити про відсутність наслідків господарської операції, оскільки у даному випадку наявні інші первинні документи, які дають змогу ідентифікувати, з якої адреси та на яку адресу перевозився товар.

Крім того, умовами договорів на придбання технологічного обладнання, укладених із ТОВ «Сігматрейд-2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд», передбачено здійснення поставки продукції транспортом Продавця на умовах СРТ на склад Покупця відповідно до Інкотермс 2000 (п.п. 3.2, 3.3 договорів), і тому ТОВ «Клуб Мандрівників» не несло витрат на транспортування товару. У акті перевірки відповідач безпідставно зазначає, що п. 2.2 договорів передбачено обовязок Продавця надати Покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, відповідні товарно-транспортні документи, сертифікати чи технічні паспорти та ін., оскільки п. 2.2 договорів містить вимоги щодо відповідності якості, комплектації, упаковки і маркування обладнання нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами. Договори, укладені із ТОВ «Сігматрейд-2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» передбачають обовязок надання Продавцем тільки рахунку на оплату обладнання та витратної накладної (п. 6.2 договорів).

Окрім того,колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято уваги посилання відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, оскільки відповідно до їх преамбули вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників, тобто регулюють відносини, що виникають між сторонами договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у зв'язку з тим, що д даному випадку мають місце договірні відносини поставки, а не перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки робить висновок про те, що у ТОВ «Клуб Мандрівників» відсутні необхідні умови для здійснення останнім господарської діяльності. Однак, відповідачем не був врахований той факт, що ТОВ «Клуб Мандрівників» з метою здійснення своєї господарської діяльності орендує у ВАТ «Донецький завод великопанельного будування-3» приміщення, що підтверджується відповідними актами сдавання-прийомки робіт (надання послуг) № ОУ-0000060 (а.с. 114), № ОУ-0000059 (а.с. 164) та рахунком-фактурою, що виставлявся ВАТ «Донецький завод великопанельного будування-3» на оплату оренди приміщень (а.с. 115).

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не відобразив вартість придбаного технологічного обладнання у декларації з податку на прибуток і у додатку К1/1 до декларації, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність договорів на придбання технологічного обладнання, укладених із ТОВ «Сігматрейд-2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд». Крім того, представники відповідача не врахували, що придбане обладнання не повинно було відображатись позивачем у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток, а витрати, повязані з придбанням обладнання - у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток, з огляду на наступні приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

За змістом п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку. До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

За змістом п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбані, але не введені в експлуатацію основні засоби не є основними фондами і не підлягають амортизації, а відтак, не відображаються у таблиці 2 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, а витрати, повязані із придбанням обладнання, не відносяться до складу валових витрат, і тому не повинні відображатися у рядку 04.1 декларації за податку на прибуток підприємства. Законодавством не ставиться у залежність формування податкового кредиту від процедури формування валових витрат платника податку.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість у січні 2010р. у розмірі 10006233 грн. (відємне значення) та заявлення вказаної суми податку до бюджетного відшкодування у лютому 2010р. суд зазначає наступне.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, виникнення у ТОВ «Клуб Мандрівників» права на формування податкового кредиту у січні 2010р. за наслідками господарських операцій по договорам із ТОВ «Сігматрейд 2009» від 07.12.2009 № 021209 та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» від 03.12.2009 № 011209 підтверджено податковими накладними, виданими вказаними підприємствами позивачу (а.с. 64-78, 118-131) та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 62-63, 116-117). Правомірність видачі ТОВ «Сігматрейд 2009» та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» податкових накладних за наслідками господарських операцій підтверджено Свідоцтвами про їх реєстрацію в якості платників податку на додану вартість (а.с. 207, 210). В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Колегія суддів пооджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованими оскільки як було встановлено судом першої інстанції, позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Отже, суми податку на додану вартість, сплачені у звязку із придбанням товару, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту січня 2010р.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у звязку з надмірною сплатою є саме відємне значення за результатами звітного періоду. Відємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п. 7.7.2 п.п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем було цілком обґрунтовано заявлено до бюджетного відшкодування у лютому 2010р. суму податку на додану вартість у розмірі 10006233 грн., яка була ним фактично сплачена постачальникам у попередньому податковому періоді.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку зменшення податковим органом ТОВ «Клуб Мандрівників» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 10006233 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-27507/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-27507/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 04 лютого 2011 року.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

(підпис)

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва