Ухвала суду № 16548786, 01.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року справа №2а-6101/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.

при секретарі: Запорожцевій Г.В.

за участі

представника позивача Труфманова В.М.

представника відповідача Клиновського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-6101/10/1270 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську «про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень», -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-6101/10/1270 позов задоволено у повному обсязі, а саме: визнано протиправним дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо змінення призначення платежу за платіжними дорученнями, що перелічені в Акті №718/08-2/32473323 від 06.07.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля» код ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001578012/0 на суму 24,00 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001588012/0 на суму 162,86 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001598012/0 на суму 805,81 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001608012/0 на суму 1 125 326,87 грн.

Суд першої інстанції встановив, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податків у платіжному документі, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений законом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зазначила, що згідно статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) обґрунтовано право податкового органу спрямовувати надходження платників на погашення його податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань,

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Платіжними дорученнями, якими призначалися для сплати суми по окремим видам податків, відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, погашено наявні суми податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, тобто по яким строк погашення настав раніше.

Таким чином, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, як це передбачає підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.

Державне підприємство (далі ДП) «Луганськвугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 (а.с.92).

Згідно довідки АА № 139624 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України має правовий статус суб'єкта - юридична особа (а.с.90).

Відповідно до статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон № 509-ХІІ) державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до пункту 1 статті 8 Закону № 509-ХІІ податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно статті 11 Закону № 509-ХІІ органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до статті 13 Закону № 509-ХІІ, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Луганськвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 6 липня 2010 року №718/08-2/32473323.

Згідно висновків акту перевірки від 06.07.2010 № 718/08-2/32473323, встановлені наступні порушення:

- пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", абз.1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях (розрахунках), протягом граничних строків, з податку на прибуток в сумі 48,00 грн.;

- частини 1 статті 17 Закону України від 03.07.1993 № 2535-ХІІ "Про плату за землю", в частині несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку, протягом граничних строків, визначених у податковому розрахунку у сумі 8872,42 грн.;

- абз.1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III, в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань визначених в податкових деклараціях (розрахунках) протягом граничних строків, по податку на додану вартість у червні 2010 в сумі 2250653,52 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.

Судом встановлено, що 15.07.2010 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську були прийняті податкові повідомлення рішення, якими до ДП "Луганськвугілля" були застосовані передбачені підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0001578012/0 на суму 24,00 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0001588012/0 на суму 162,86 грн. (20% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0001598012/0 на суму 85,81 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0001608012/0 на суму 1 125326,87 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу);

3 даних акту невиїзної документальної перевірки від 06.07.2010 №718/08-2/32473323 та пояснень сторін вбачається, що об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем сум податку на додану вартість за платіжними дорученнями та сум податку на землю за квітень 2010 року платіжним дорученням №701-КН від 12.05.2010 і за травень 2010 року платіжним дорученням № 892-КН від 17.06.2010 (а.с.16-42).

Як вбачається з копій платіжних доручень, в графі «призначення платежу» є зазначення платежу, а саме:

- в платіжному дорученні № 64-УН від 04.06.10 призначення платежу - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 12/604ад від 29.01.07 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 212-ОН від 31.05.2010 - перерахування ПДВ згідно наказу ГНАУ та МУП №118/66 від 02.03.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 90-УН від 07.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 88-УН від 07.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 105-УН від 08.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 87-УН від 07.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 12/604ад від 29.01.2007 та Постанов КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 164-УН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 171-УН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 140-УН від 11.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 871-КН від 11.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 879-КН від 11.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 118-УН від 09.06.2010 року - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 117-УН від 09.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 337-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 12/778 від 26.12.20 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 339-ОН від 30.06.2010 - перерахування ПДВ згідно наказу ГНАУ та МУП №118/66 від 02.03.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 927-КН від 29.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 915-КН від 24.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 913-КН від 23.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 187-УН від 22.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 905-КН від 22.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07,03.2002;

- в платіжному дорученні № 185-УН від 22.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а~08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 900-КН від 18.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ №270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 163-УН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 887-КН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ №270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 336-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №13/24 від 30.03.2006 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 335-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ №270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 340-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанові КМУ №270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 701-КН від 12.05.2010 - податок на землю за квітень 2010 року;

- в платіжному дорученні № 892-КН від 17.06.2010 - податок на землю за травень 2010 року та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002.

Сторонами не заперечується, що між Спеціалізованою державною податковою інспекцією та ДП „Луганськвугілля" укладено договір про реструктуризацію податкового боргу № 2ф-08 від 09.09.2008. Згідно умов договорів про реструктуризацію, СДПІ реструктуризує суми податкового боргу шляхом надання Платнику - ДП „Луганськвугілля" розстрочки сплати податкового боргу (без пені і штрафних санкцій).

Крім того, були ухвалені рішення суду № 12/604ад від 29.01.2007, рішення суду №12/778 від 26.12.2005, ухвала Господарського суду Луганської області від 26.03.2007 по справі № 10/130ад та рішення ДПА в Луганській області № 28 від 30.09.2009.

26.03.2007 Господарським судом Луганської області по справі № 10/635ад було винесено ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив: розстрочити виконання постанови господарського суду Луганської області по справі 10/635ад на 120 місяців із сплатою суми податкового боргу, починаючи з квітня 2007 року до лютого 2017 року включно в сумі 25 294 61 грн. щомісяця, а в березні 2017 року в сумі 12086,05 грн. за кожним видом податку (земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи) пропорційно сумі стягнутої постановою від 21.11.2006.

29.01.2007 Господарським судом Луганської області по справі № 12/604ад було винесено ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив: розстрочити виконання постанови господарського суду Луганської області по справі 12/604ад на 83 місяці із сплатою податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 19799411,80 грн. починаючи з лютого 2007 року по грудень 2013 року включно в сумі 50000,0 грн. щомісяця з лютого по грудень 2007 року., з січня по грудень 2008 року щомісячно в сумі 100000,00 грн., з січня 2009 року по грудень 2013 року щомісячно в сумі 300823,53 грн.

06.01.2006 Господарським судом Луганської області по справі № 12/778 було винесено ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив: розстрочити виконання постанови господарського суду Луганської області від 26.12.2005 по справі 12/778 на 120 місяців із сплатою податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 20851205,84 грн., починаючи з І кварталу 2006 року по IV кварту 2015 року включно в сумі 200000,0 грн. щокварталу з І кварталу 2006р. по IV квартал 2006 року, в сумі 556977,94 грн. щокварталу з І кварталу 2007 року по IV квартал 2015 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості". Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним десяти і режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270" зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: «Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України» бюджеті від 7 березня 2002 року N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Законом № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу згідно пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ є необґрунтованими, з наступних підстав.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом № 2181-ІІІ та Законом № 509-ХІІ не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений суб'єкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обов'язок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

Норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181-ІІІ уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що: сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, які-б свідчили про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Як зазначалось вище, згідно пункту 2 статті 10 Закону N 509-ХІІ на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів. На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно - правовим актом, тобто, що у податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення - рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються, зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податків у платіжному документі, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений законом.

При тому, що підприємством вказано в платіжних дорученнях призначення платежу, податковою інспекцією безпідставно, відповідні платежі були спрямовані на погашення боргу, який виник за попередні податкові періоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала виготовлена 03.02.2011 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі № 2а-6101/10/1270 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську «про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов