Ухвала суду № 16548726, 01.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року справа №2а-7499/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Горбенко К.П. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.

за участю сторін: представника Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Маслєннікової Ю.О., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" Кравченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-7499/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетної заборгованності з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетної заборгованності з податку на додану вартість.

Луганський окружний адміністративний суд своєю постановою від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-7499/10/1270 позовні вимоги задовольнив, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненадання до органу Державного казначейства висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Латєст" податку на додану вартість за лютий, травень та червень 2010 року; стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за деларацією з ПДВ за лютий 2010 року в сумі 93745 грн., за деларацією з ПДВ за травень 2010 року в сумі 99863 грн., за деларацією за червень 2010 року в сумі 47384 грн., разом 240992 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" судовий збір в розмірі 1703,40 грн.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулася до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що сума заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість не підтверджена по ланцюгу постачальників до кінцевого виробника, а тому факт наявності надмірної сплати ПДВ за звітний період залишається не підтвердженим. Зазначає, що згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженню податку на додану вартість від платника податку продавця, а не з факту здійснення господарської операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Латєст» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, перебуває на податковому обліку в ДШ у м. Сєвєродонецьку Луганської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100030986 НБ № 025070 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 27.03.2007 року.

Позивачем до ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області подані з необхідними обґрунтуваннями податкові декларації з ПДВ за березень 2010 року із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 93745,00 грн., за травень 2010 року - у розмірі 99863,00 грн. та за червень 2010 року - у розмірі 47384 грн.

На підставі направлень на перевірку від 17.05.2010 № 352, від 14.07.2010 №542 та від 15.09.2010 №718, ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ «Латєст» з питань достовірності нарахуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди з 01.03.2008 по 31.03.2008, з 01.01.2010 по 31.01.2010; за травень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоди з 01.12.2008 по 31.03.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009 та з 01.04.2010 по 30.04.2010; за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 31.07.2010, за результатами яких складено довідки №1133/23-24183749 від 17.05.2010, №1684/23-24183749 від 30.07.29010 та №2074/23-24183749 від 01.10.2010 року.

За результатами перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість складено довідку від 17.05.2010 р. №1133/23-24183749, якою підтверджено відображене ТОВ «Латєст» у декларації за лютий 2010 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 89693,90 грн. Висновок про правомірність заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в сумі 4051,10 грн. буде зроблено після отримання інформації по взаємовідносинам з контрагентам - постачальникам ТОВ «Середа Компані», ТОВ «Тонмет Груп», ПП «Юнімет» по яким сформовано податковий кредит у березні 2008 року, січні 2010 року.

Довідкою від 30.07.2010 №1684/23-24183749, підтверджено відображене ТОВ «Латєст» у декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 79465,53 грн. Висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 20397,47 грн. буде зроблено післі отримання інформації по взаємовідносинам з контрагентам - постачальникам ТОВ «Тонмет Груп», ТОВ «Ойл карт центр», ДП «Донецька залізниця», ТОВ «Континент Нафто Трейд» по яким сформовано податковий кредит у грудні 2008 року, лютому 2009 року та квітні 2010 року.

Згідно з довідкою від 01.10.2010 №2074/23-24183749, підтверджено відображене ТОВ «Латєст» у декларації за червень 2010 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 34528,38 грн. Висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 12855,62 грн. буде зроблено після отримання інформації по взаємовідносинам з контрагентам - постачальникам ТОВ «Тонмет Груп», ТОВ «Континент Нафто Трейд» по яким сформовано податковий кредит у квітні, травні 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума бюджетного відшкодування підтверджується матеріалами справи, а нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку виданих йому продавцями товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцям вартості цих товарів з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість з наступних підстав.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п. п. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”).

Згідно до вимог п. п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобовязаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно п.п. 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N 263/2067від 18 липня 1997, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Отже, з наведених норм вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження фактів узгодженості дій платника податку з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності щодо таких дій чи сприянні в ухиленні постачальників від виконання податкових зобовязань.

Посилання апелянта на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено звязок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно повязані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-7499/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетної заборгованності з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 2 лютого 2011 року.

Головуючий: В.В. Попов

Судді : К.П. Горбенко

О.П. Лях