Ухвала суду № 16548725, 01.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року справа №2а-23730/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:Шишова О.О.

суддівСіваченко І.В, Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання:Козловій О.М.

за участю представника позивача Кривенької О.В.

представника відповідача Перець В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року по справі № 2а-23730/10/0570 за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року ДП «Шахтарськантрацит» звернулись з адміністративним позовом до Шахтарська ОДПІ, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просили суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0005131543/1/686 від 13.10.2010 року в частині нарахування штрафу в сумі 134342,92 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Шахтарською обєднаною Державною податковою інспекцією неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання були застосовані до позивача.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2010 році в рахунок сплати поточних зобовязань збору за геологорозвідувальні роботи в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0005131543/1/686 від 13.10.2010р.у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 134342,92 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року по справі № 2а-23730/10/0570 позов задоволений.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0005131543/1/686 від 13.10.2010 р. в частині нарахування штрафу у розмірі 134342,92 грн.

З постановою суду не погодилось Шахтарська ОДПІ та зазначили, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права. В апеляційній скарзі вказали, що вважають правомірним нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з платежів за користування надрами. Також вказали, що згідно Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо перед погашенням податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черги його виникнення. Просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області підтримав доводи апеляційної скарги та вказав, що підприємство порушило норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо календарної черговості погашення зобовязань. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову якою відмовити у задоволенні позовних вимог підприємства.

Представник Державного підприємства «Шахтарськантрацит» у судовому засіданні вказала, що суд першої інстанції правильно вказав про право підприємства визначати призначення платежів. Просла залишити постанову Донецького окружного адміністративного суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Шахтарськантацит» зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради 30.04.2003р. як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №670982, код ЄДРПОУ 32299510 та знаходиться на податковому обліку у Шахтарській ОДПІ.

Відповідач Шахтарська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена перевірка Державного підприємства «Шахтарськантрацит» з питань дотримання граничних термінів сплати збору за геологорозвідувальній роботи за період ІІІ квартал 2007 року по строку 19.11.2007р., ІV квартал 2007 року по строку сплати 19.02.2008р., І квартал 2008 року по строку 20.05.2008р., про що складений акт № 1057/15/32299510 від 16.08.2010 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2010 року № 0005131543/1/686 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначений штраф у сумі 220822,59 грн. грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення частково у розмірі 134342,92 грн.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

· при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

· при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

· при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Тобто, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобовязання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Пунктом 13-1 Постанови Кабінету Міністрів України, від 29.01.1999, № 115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку.

Разом з тим платник податків самостійно не проводив погашення податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за період, що зазначений у акті перевірки № 1057/15/32299510 від 16.08.2010 року, а платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи здійснив оплату податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи 1-4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010 року з зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу за відповідний поточний квартал.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач використав платежі підприємства як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більше ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

В платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «збір за геологорозвідувальні роботи» та періоди, за які сплачуються суми.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зробив висновки, щодо задоволення позовних вимог.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 01 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року по справі № 2а-23730/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року по справі № 2а-23730/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяО.О.Шишов

Судді:І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко