Постанова № 16548702, 31.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року справа №2а-8105/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_2 дов. від 31 грудня 2010 року

від відповідача: ОСОБА_3 дов. від 11 січня 2011 року

ОСОБА_4 дов. від 27 січня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 7 грудня 2010 року (повний текст складено та підписано 10 грудня 2010 року)

по адміністративній справі№ 2а- 8105/10/1270 (суддя Островська О.П.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть»

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області

про визнання не чинними податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року по справі №2а-8105/10/1270 відмовлено у задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень зазначеної інспекції від 26 травня 2010 року № 0000162301/1, № 0000152301/1 предметом яких визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток з мотивів правомірності їх прийняття та безпідставності заявлених вимог (арк. справи 222-227).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області (відповідач по справі, надалі відповідач, податковий орган, інспекція) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою повністю задовольнити предявлені позивачем позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права (арк. справи 232-240).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34403771, є платником податку на додану вартість з 18 липня 2006 року (аркуш справи 75 - 78).

Протягом лютого-березня 2010 року державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Луганської області проведена планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 15 березня 2010 року №5\23-34403771 ( надалі акт перевірки аркуш справи 10 44).

Керівником податкового органу на підставі висновків акту перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 прийняті податкові повідомлення рішення предметом яких визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податковим повідомленням рішенням від 26травня 2010 року № 0000162301/1 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) усього 40254 грн., у тому числі за основним платежем 26836 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13418 грн.(арк. справи 45).

Правовими підставами визначення податку на додану вартість наведені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168\97 (надалі Закон України № 168).

Правовими підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3 (надалі Закон України 2181).

Податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2010 року №0000152301/1 визначені податкові зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 33544 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) у сумі 9735 грн.

Правовими підставами донарахування податку зазначені норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі Закон України №334 94). Правовими підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3 (надалі Закон України 2181).

По податку на додану вартість.

Податковим органом висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 26836 грн., у тому числі по деклараціям за лютий 2009 року на 2479 грн., березень 2009 року на 4134 грн., квітень 2009 року на 1560 грн., травень 2009 року на 5406 грн., червень 2009 року на 14014 грн., липень 2009 року на 3003 грн., серпень 2009 року на 1299 грн. і вересень 2009 на 4941 грн.

Податковий орган доводить відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій по продажу запчастин контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМГРУП» на виконання договору від 2 лютого 2009 року №ДГ-0000005. За висновком податкового органу у контрагента позивача відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Податковий орган підтвердив, що позивач отримав від зазначеного контрагента запчастини на загальну суму 161012, 79 грн. у тому числі ПДВ 26835, 46 грн. (аркуш справи 27-31). Перелік зазначених запчастин, видаткові накладні за якими вони отримані, податкові накладні та відомості бухгалтерського обліку визначені актом перевірки повно та обґрунтовано.

У матеріалах справи наявні договір на поставку продукції (аркуш справи 72), належним чином засвідчені копії видаткових накладних (аркуш справи 103-114), які наведені у акті перевірки, а також долучені, належним чином засвідчені копії 24 податкових накладних (аркуш справи 114 (на звороті) - 129), які підтверджують факт здійснення господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей, за наслідками придбання яких позивачем сформований податковий кредит. Також до матеріалів справи долучені платіжні документи, згідно яких позивачем здійснена оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей (аркуш справи 133-149).

Наведені документи, як первині підтверджують факт здійснення господарських операцій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем але й реалізація придбаних товарно-матеріальних цінностей (запасних частин, як зазначив податковий органу акті перевірки). Придбання пального у зазначеного контрагента не здійснювалось, з огляду на що висновок суду першої інстанції про порушення правил транспортування мастильних матеріалів є безпідставним.

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджує висновки суду першої інстанції стосовно того, що спірні операції мали товарний, а не без товарний характер.

Колегія суддів зазначає, що порушень приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 не має місця внаслідок формування позивачем кредиту по факту придбання товару, порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 наведеної статті спростовується наявними у матеріалах справи податковими накладними.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу стосовно відсутності матеріально-технічної бази контрагента позивача є безпідставними, оскільки наявність певних умов не є передумовою надання товариству статусу субєкта господарської діяльності. Товариство відповідним чином зареєстровано, наділено господарською компетенцією, відповідно до Господарського кодексу України, і як часник господарських відносин у сфері господарювання, реалізував свою компетенцію шляхом укладання та виконання господарського договору. Відповідно до частини 4 статті 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення господарської діяльності встановлюються Конституцією та законами України.

Податковий орган жодним чином не довів підстави за яких умови для здійснення господарських операцій поставлені в залежність від певних обставин.

Недоведеність податковим органом порушення податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення доводить протиправність визначення податку і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податку на прибуток.

Відповідно до акту перевірки за період перевірки встановлено завищення валових втрат у сумі 134177 грн. у тому числі: 1 квартал 2009 року у сумі 33065 грн., 2 квартал 2009 року у сумі 54900 грн. і 3 квартал 2009 року у сумі 46212 грн. Підстави та операції які обумовили висновок податкового органу повязані з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента позивача товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМТОРГ» за договором та відповідно до операцій, які досліджені при розгляді попереднього податкового повідомленні-рішення.

Аналіз цих первинних документів, які наведені податковим органом, включаючи видаткові накладні, платіжні доручення, бухгалтерські регістри доводять, що позивачем придбано товарно-матеріальні цінності. Жодного факту придбання паливно-мастильних матеріалів у межах спірних відносин не має.

Матеріалами справи, насамперед первинними документами та дослідженнями акту перевірки, позивач довів факт здійснення господарських операцій та їх підтвердження первинними документами в розумінні статті 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-14.

Висновки податкового органу про порушення позивачем приписів абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, відповідно до якого не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, спростовується долученими до матеріалів справи документами, які наведені у акті перевірки при досліджені валових витрат, сформованих позивачем у трьох звітних податкових періодах 1, 2 та 3 кварталів 2009 року.

Норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, які визначають склад валових витрат позивачем не порушені, позивачем понесені витрати, які ним сплачені протягом звітного періоду у звязку з веденням виробництва та правомірну включені до складу валових витрат трьох звітних податкових періодів.

З огляду на зазначене підстави для нарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Колегія суддів зазначає, що спір виник в наслідок порушення податковим органом способу реалізації владних управлінських функцій, порушення норм матеріального права при прийнятті спірних рішень.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 11, 89, 94, 105, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть» на постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-8105/10/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-8105/10/1270 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть» до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області задовольнити.

Визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області від 26 травня 2010 року №0000162301/1, предметом якого визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість загальною сумою 40254 грн. у тому числі за основним платежем 26836 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13418 грн., та №0000152301/1, предметом якого визначені податкові зобовязання з податку на прибуток загальною сумою 43279 грн. у тому числі 33544 грн. за основним платежем та 9735 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лисремпуть» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн.40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови складено та проголошено в судовому засіданні 31 січня 2011 року. Повний текст постанови складений та підписаний 31 січня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко